Свідчення

Дивна пригода у лісі

Я росла в невіруючій сім’ї, але мої тітка з дядьком були християнами. Я не раз ночувала в них, і коли вони молилися, то ставили мене поряд з собою. Тепер я знаю, що вони молилися й за мене, тому Господь постійно кликав мене до Себе. Мені давали читати Біблію, я прочитала її як художню книгу і нічого з неї не зрозуміла. Але Господь через мою хворобу і через різні зустрічі з віруючими людьми вів мене до Себе. Я познайомилася з християнами, від них навчилася більш спокійно сприймати життя, яке було досить складним, оскільки ми з чоловіком залишилися без роботи. Було дуже важко морально. Мій чоловік – грибник. Він ходив у ліс, збирав гриби, возив у місто, продавав їх і трохи мав грошей. То були сезонні заробітки. Крім того, ми мали невелике господарство і надіялися на Господа, що Він нас не залишить.

Одного разу чоловік прийшов з лісу увечері. Я вже хвилювалася, бо думала, що заблудився. Саме так і сталося. Він розповів, що заблукав у лісі, хоча й знав його ще змалку, бо там ще пас корови. Каже, що вирішив, що його водить диявол. Сім разів він обійшов ліс і все опинявся біля болота. Думав, що вже з лісу не вийде. Намагався йти на звук поїзда, але нічого не виходило.

Я запитала, як же йому вдалося вийти? Він розповів, що став на коліна і так поповз у напрямку поїзда. Отоді він вийшов на дорогу.

Відтоді я почала постійно молитися за чоловіка і дітей, і за себе. І, слава Богу, Бог допомагав і оберігав. До мене часто приєднувалася донька. Тоді я ще вагалася, чи чує мене Господь, чи ні, але вирішила все одно молитися, і Господь через один дивний випадок зміцнив мою віру.

Одного разу чоловік влітку прийшов з лісу і каже: «Зі мною в лісі така дивина трапилася!» І він почав розповідати, як йшов лісом, пильно вдивляючись направо-наліво, щоб якнайшвидше назбирати грибів, аж раптом відчув, що чиясь міцна рука схопила його за праве плече і спинила. Чоловік озирнувся, але нікого не побачив. Він сильно перелякався, хоча зазвичай не з лякливих. Кілька хвилин він не міг зрушити з місця, а потім подумав: «Для чогось же мене щось зупинило». І почав озиратися довкола. І коли він поглянув подалі перед собою, то побачив скручену в клубок товстенну двометрову гадюку. Він йшов просто на неї і міг би наступити, якби ця рука вчасно не зупинила його.

«Не знаю, чим би все закінчилося, бо я дуже далеко зайшов у ліс», — розмірковував чоловік, я ж вирішила випробувати його, що він скаже, і запитала: «То, може, гіляка якась тебе зачепила». «Та ні,— відказав він, я йшов серед поляни. І ту руку потім ще цілий день відчував на своєму плечі». Тоді я прославила Бога і сказала: «Це Ангел Господній тебе врятував. Він йшов за тобою й бачив, що ти не помічаєш небезпеки».

З того часу я перестала сумніватися, повірила у те, що є живий Бог, Який чує молитви кожної людини, яка щиро звертається до Нього з проханням.

Раїса БАЛАЧУК,
Волинська обл.
"Благовісник",№1,2009

Гріх недбальства,
або
Грішний погляд
на "духовну" поезію