Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

«ЧУДО БОЖЕ В УКРАЇНІ». 27 РОКІВ ПОТОМУ

Автор: Генадій АНДРОСОВ

Женя Поліщук для багатьох християн в Україні відома тим, що отримала чудесне зцілення у 1978 р. Факт чуда Божого мусили визнати навіть атеїсти. Про це чудо не раз розповідала радіопередача Івана Зінчика. Саме під його редакцією вийшла книжечка «Чудо Боже в Україні», яка перевидавалася багато разів. У першому номері «Благовісника», який побачив світ у 1992 році, також публікувалося свідчення сестри Жені.

Нашим читачам буде цікаво знати, як зараз складається життя цієї жінки, яка, пройшовши через горнило тяжких випробувань, переслідувань, зберегла віру в Бога, завдяки їй отримала перемогу і для багатьох є прикладом. Не раз доводилося чути запитання: «Чи здорова вона зараз?» Одразу даємо відповідь: «Здорова і прекрасно себе почуває!» Їй зараз 72 роки, вона проживає у Сполучених Штатах. Саме там з нею нещодавно зустрівся наш кореспондент.

Коли мене Бог зцілив у 1978 р., я одразу про це багато свідчила по церквах. Це було дуже не до вподоби ворогу душ людських. Кадебісти задумували не раз мене знищити. Але Бог завжди рятував. Я 10 років не могла ніде вільно з’являтися, згідно відкриття Духа Святого переховувалася в Казахстані, Естонії. На початку 90-х років вже була відносна свобода для віруючих в Україні, а мені Бог через пророка відкрив, що диявол хоче мене все одно знищити, але Бог збереже. Я продовжувала свідчити по церквах про своє чудесне зцілення. Пригадую декілька останніх євангелізаційних зібрань в Україні. Коли ми були у Вінниці у 1994 р., тоді Бог чудово благословив одне зібрання. Ще я стояла біля мікрофону, як один чоловік підійшов до кафедри і запитав мене: «Котрий ти раз це все розповідаєш?» А я йому зустрічне запитання: «А котрий ти раз це все слухаєш?» Він аж закипів від злості, підбіг до апаратури і, висмикнувши шнура, відключив апаратуру. З кулаками він кинувся до мене, але присутні захистили.

Колись Бог мені сказав: «Ти, дочко Моя, будеш за кордоном і далеко за кордоном, бо це влаштовую Я!» Ми тоді не уявляли, як це може статися. Але прийшов час, і у 1995 році Олександр Поплавський (який проживав в США) запросив нас з чоловіком і Серьожею (молодшим сином) до Америки. Нам майже всі казали, що наші спроби даремні: все одно нам у консульстві візи не дадуть. Але я вірила Богу. І нам дали візу на півроку і в той самий день ми взяли квитки.

Вже під кінець нашого перебування в Америці через перекладача розповіла одній американській сім’ї про те чудо, що Бог зробив у моєму житті. Господаря звали Якоб, він запитав, чи не хотіли б ми залишитися в Америці. Я відповіла: «Як Богу буде угодно». Він відповів, що Бог йому у відкритті сказав допомогти це зробити. Так і сталося: він все зробив, ми й одного центу не заплатили. Я описала все про своє життя, про чудо зцілення, а перекладач все переклав на англійську мову і передав у консульство. Консул при зустрічі зі мною запитав, чи справді мене так чудесно Бог оздоровив. Я сказала, що так. Він каже: «Підніми руку і поклянись». Я кажу, що не буду клястися. Він посміхнувся і каже: «Бачу, що віруюча, бо інші клянуться про що завгодно і не лише одну руку, а дві готові піднімати...»

За ці роки перебування в Америці, мені довелося проїхати багато слов’янських церков. Доводилося бути і в американських церквах (жаль, що мало досвідчених перекладачів). Після мого свідчення деякі казали, що вони навіть і не знали, що Бог робить такі чудеса, вони ходили до церкви, щоб тільки час провести. До цих пір ми отримуємо листи, я часто молюся за різні потреби інших людей, і Бог дає відповіді! Бог дає здоров’я, і зараз, буває, дві години свідчу і навіть води не ковтну. Якщо ми трудимося для Бога, Бог дає сили і здоров’я. Як Бог дозволить, то ще приїдемо в Україну, хотілося б побувати саме на сході, де зараз організовуються нові церкви і де люди ще мало знають про чудеса Божі.

© «Благовісник», 1,2005