Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ВОЛЯ БОЖА

Автор: Ростислав ШКІНДЕР

Воля — це властивість, яка виражається в здатності ставити перед собою мету, бажання і добиватися їх здійснення. Воля Божа відкривається нам в Біблії. У вселенній все існує з волі Божої (Об. 4:11). Бажання, щоб воля Божа виконувалася на землі, має бути частиною кожної праведної молитви (див. Мф. 6:10). Воля Божа повинна бути в центрі кожного життя, бо все «з Нього, через Нього і для Нього!» (Рим. 11:36).

В Старому і Новому Заповіті ми бачимо, що воля Господня спрямована на спасіння людей від вічних мук. Бог зацікавлений в тому, щоб благословити кожну людину на планеті Земля. Він не дивиться на обличчя: «Не дивиться Бог на обличчя, але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність» (Дії 10:35-36). Хто звертає увагу на Божу турботу щодо своєї долі, на того Господь дивним чином починає виливати Свої царські благословення у всіх сферах життя. Ми маємо доступ до Бога, щоб отримати від Нього благословення. І Йому приємно, коли ми цікавимося Його бажаннями, намагаємося їх виконати. Цим ми показуємо, що поважаємо Його, любимо Його, що ми вдячні за той дар, який не можна купити ні за які багатства світу. Ми повинні оцінити цей привілей, який даний нам, — виконувати Божі бажання, які Він має в Своєму серці.

Господній план, тобто Його воля для нашого життя, — це дар добрий і досконалий. Це найкращий шлях. Це початок найвищого щастя і блаженства, якому не буде кінця, коли ми прийдемо в небесну країну. Господь нас дуже любить і тому має чудові наміри щодо нас. Його мета — благословити нас всім. Його ціль — зробити нас щасливими, щоб ми жили в радості і благословеннях.

Як бачимо, воля Божа в житті людини є лише добро. Але часто стається так, що людина в силу свого невір’я чи недовіри Богові не бажає, щоб Божа воля була виконана в її житті. Тут виникає протистояння волі людської і волі Господньої. Тому іноді Бог у великій любові до нас змушений застосовувати силу, так само як застосовують земні батьки, щоб допомогти дитині позбутися головного болю, змушуючи її випити таблетку.

В Посланні до євреїв написано: «Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає! Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святості. Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведності!» (Євр.12:6-11).

Це не що інше, як вияв Божої любові. Він різними методами відвертає нас від неправильного шляху, маючи при цьому одну мету — повернути нас на шлях життя. Уявіть собі, що ви заходите до своїх знайомих і бачите, як батько карає свою дитину. Спочатку цей батько вам видасться жорстоким, бо ви не знаєте причин, з яких він карає сина. Але, дізнавшись про ці причини, ви, можливо, погодитеся, що батько правий. І ми часто можемо осуджувати ті чи інші Божі дії і думати, що Бог неправий. Але коли ми ближче пізнаємо Бога, то наша думка зміниться і Його дії стануть нам зрозумілими. Але ми повинні пам’ятати, що це стосується лише Його дітей, незаконних дітей Бог не карає.

Коли Божа людина противиться Його волі, то Бог іноді посилає їй біди — для того, щоб зламати її пагубне свавілля, а не її саму.

Виправлення пророка Йони

Пророк Йона пішов проти волі Божої, і як добре, що через різні тривожні обставини Бог допоміг йому повернутися в Ніневію і виконати Його веління. Дякуючи тому, спаслись сотні тисяч людей, а сам пророк залишився в уділі Божому. Простежте, який Божий шлях повний чудес і турботи. Шторм, велика риба, яка ковтнула Йону, неушкодженим викидає його на берег. Покаяння міста Ніневії. І хоча Йона багато в чому був не згідний з Богом, але Господь говорить з ним не гніваючись, пояснюючи суть справи. Важко уявити, як би закінчилося життя Йони, коли б Бог не взявся за його виховання. Коли б Бог втратив до нього цікавість, він би загинув. Але Бог виправив Йону, який в кінці був, напевне, дуже щасливий, що сам залишився живим і ще стільки людей спаслися. На жаль, Ніневія знову залишила Бога, і через 150 років до них був посланий інший пророк, Наум. Його вістка була вже не закликом до покаяння, а проголошенням вироку, який виконався через 20 років.

Тому краще завжди бути у волі Божій, адже Він — життя. Бог Йону і Ніневію виправив через проповідь про покаяння. Пізніше, коли Йона лишився слухняним, то благодать Божа також залишилася з ним, а що Ніневія залишила слова Божі — то Він залишив її на знищення.

Божий принцип є таким, щоб спочатку пропонувати, нагадувати: Він вмовляє, виправляє, але коли бачить відкрите протистояння Своїй волі, то знищує зло з лиця землі або залишає його без уваги, що дорівнює першому. Цей принцип діє щодо кожної людини і народу в цілому.

Чому ми повинні виконувати Божу волю?

Тому, що це віддзеркалення Його досконалості. Тому, що вона — це найкраще в нашому житті: краще місце, кращий шлях, краща праця. Господь через пророка Єремію говорить: «Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, — говорить Господь, — думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію» (Єр. 29:11). Ніколи Господь не задумує щодо нас зло, тому що це суперечить самій Його сутності. Його воля схожа на збірник прекрасних задумів для нашого щастя.

Напевне, Давид в свої молоді роки, коли пас овець, ніколи не думав про те, що Бог планує щодо нього. Все, що Бог йому дав, було схоже на фантазію. Але Бог запланував і виконав Свій план. Йосип також не чекав, що Бог задумує зробити для нього таку велику честь.

Друзі, ми з вами також не знаємо, що Бог готує для нас, які наміри Він має щодо нас. Біблія багато говорить про наше небесне життя, але менше — про наше особисте життя. Коли б Бог відкрив нам те, що Він планує послати нам в майбутньому ще тут, на землі, то, напевне, ми молилися б молитвою з Євангелії: «Вірую, Господи, — поможи недовірству моєму!» (Мр. 9:24).

Перевага Божого плану в нашому житті

Що може бути для нас кращим, як не наміри і воля Бога, любов Якого до нас понад наше розуміння (див. Еф. 3:19) і Який — безодня премудрості (див. Рим. 11:33)? Уявіть собі, що ми самі придумали свій життєвий план. Але Бог також має Свій план для нашого життя. Чий план буде практичніший, мудріший, краще обдуманий? Звісно, Господній!

Ще одним аргументом на користь нашого бажання виконувати Божу волю може стати земне життя Ісуса Христа. Господь Ісус Христос виконував волю Батька, хоча Сам, будучи рівним Богові, мав вільну волю у всьому. Коли Петро хотів захистити Ісуса в Гетсиманському саду, Ісус сказав йому: «Сховай свого меча в його місце... Як має збутись Писання, що так статися мусить?» (Мт. 26:52-54). Христос міг випросити у Бога-Отця дванадцять легіонів ангелів, але Він не зробив цього через бажання виконати Боже Слово. Виконання волі Батька — головний орієнтир в житті і служінні Христа. Його слова підтверджують це: «Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене» (Ів.6:38), «Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене і справу Того довершити» (Ів.4:34). Це були головні принципи Його життя. Він особисто Сам вивчав волю Батька, а потім виконував її. Він говорив так, як Його Батько. Він не робив нічого, поки не бачив в цьому Бога (див. Ів. 8:29). І якщо ми вважаємо себе Його учнями, то для нас іншого шляху немає, як іти за волею Батька — Господа нашого Ісуса Христа.

Кожен з нас має своє особисте життя і власну волю, але ради виконання волі Господа варто відкласти все вбік. І якою б не була в наших очах Божа воля — важкою чи легкою, розумною чи ні, нехай не буде нам шкода відмовитися від всього, що заважає її виконанню. В кінці Свого служіння Ісус молився: «Я прославив Тебе на землі, — довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати» (Ів. 17:4). Нехай допоможе нам Господь повторити ці слова, завершуючи доручену нам Богом справу.

В царстві цього світу ми були рабами власної гріховної сутності. Але прийшов час здійснитися Божому плану спасіння людства. Божий Син Ісус Христос ціною Свого життя викупив нас і звільнив від покарання. Тому кожен з нас в неоплатному боргу перед Ісусом Христом, Який тепер є не лише нашим Спасителем, але і Паном нашого життя. І тому буде справедливо, коли ми, як куплені, будемо шукати волі Божої завжди і у всьому, бо ми — Його власність, і свавілля тут буде розцінюватися як бунт проти нашого стану, в якому ми є з великої милості Господа.

Друзі, коли ми подивимося реально, ким і де ми були і хто ми є зараз, то кожен з нас скаже, що зобов’язаний Христу більше, ніж може собі уявити. Все життя бути вірним і слухняним Його бажанням — це лише невеликий початок вдячності Йому за Його дари.

Наша праця в Начальника і Звершувача віри

Кожен християнин — це працівник і співробітник в Божій справі. Коли людину наймають на роботу, начальник детально її інструктує, вводить в суть справи. І якщо робітник з якихось причин не може чи не хоче цього робити, він, відповідно, позбавляється робочого місця. Ці принципи діють як в цьому, так і в духовному світі. Ми найняті на роботу, і тому недопустимо робити щось по-своєму. Церква належить Господу, і Він має для неї план. Коли ми погодилися працювати, нам тільки лишається так, як Павлу, сказати: «Що накажеш мені робити?»

Може виникнути питання: навіщо запитувати, коли ми маємо Біблію? Читай і виконуй. Та ми можемо відповісти так: як неможливо самому зрозуміти Писання, так неможливо без Господньої поради правильно втілити його в життя. Та й багато є в житті питань, на які в Біблії немає відповіді, і на кожне потрібно отримати відповідь від Бога. Тому не соромся сказати: «Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?» (Дії 9:6).

Мотиви нашого служіння

Чисте і бездоганне виконання Божих заповідей має базуватися на двох основних мотивах. Перший — спрага життя, бо тільки на шляхах Божих заповідей є життя і повнота всяких благословень, які є під сонцем. Другий мотив виявляється в таких словах: «Господи! Ти так багато зробив для мене, щоб я був щасливим. Тому прошу Тебе, дозволь мені на знак вдячності, хоч чимось послужити Тобі. Скажи мені, які Твої бажання я міг би виконати, щоб зробити Тобі приємне. Я знаю, що за те, що я маю, ніколи не зможу повністю Тобі віддячити, але дозволь мені хоч в міру моїх можливостей принести плоди моїх старань».

Кожен християнин має чітко розуміти роль особистої участі в отриманні спасіння і веденні святого життя. Спасіння — це звершений акт, а святе життя — це процес. Ми даром отримуємо спасіння, але іноді потрібно заплатити велику ціну для того, щоб його зберегти. Святе життя і служіння Богу — це не заробіток вічного життя. Служіння — це вираження вдячності Богу за цінний дар спасіння. Хтось сказав, що віддача життя Христу — це найвищий дар, який ми можемо принести для Нього. Тому виконувати Божу волю — це дякувати Йому за Його дари. За це Він обіцяє багато благословень тут, на землі, і нагороду на небесах. Виконувати служіння з метою заробити цим спасіння — неправильно і важко для душі, бо не завжди в служінні є успіх, а якщо немає в служінні успіху, то постає питання — чи спасенний я?

Як виконувати волю Божу?

Багатьох цікавить «універсальний рецепт» того, як навчитися пізнавати волю Божу. Щодо цього питання Слово Боже акцентує увагу на трьох позиціях: позиція людини відносно Бога, відносно себе і відносно інших людей. Правильна позиція дозволить виконати Божу волю незалежно від конкретних ситуацій і конкретних людей.

Позиція відносно Бога. Ісус Христос сказав: «Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя...» (Ів. 6:40) Заради спасіння грішного світу Небесний Батько віддав на розп’яття Ісуса Христа, Свого Єдиного Сина. І цілком природним є Його бажання і воля, щоб ця жертва не була даремною. Ісая говорить: «Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься...» (Іс.53:11). Бажання Отця виконується, коли ми, вірячи в жертву Ісуса Христа, приймаємо Його своїм особистим Спасителем. Цим ми займаємо правильну позицію щодо Бога і виконуємо Його волю. Перше, що Господь хоче бачити в людях, — це віру в Христа як Сина Божого.

Друге — це послух Його Сину. Віра і послух Тому, Кому віриш, — це те невелике, що ми можемо зробити для великого і славного майбутнього.

Богу неприємно, коли ми вибираємо тільки окремі заповіді для послуху, а інші відкидаємо. Він чекає повного посвячення Йому, тобто повної самовіддачі. Джон Брокхофф якось сказав: «Щоб померти за якусь справу, зовсім не потрібно вмирати мученицькою смертю. Це можна робити протягом багатьох років, повністю віддаючи себе тій справі». Саул, по слову Господа, пішов на народ Амалика. Він майже все зробив, як йому повелів Господь, але в одному не послухався, і це було неприємно Царю віків. До того ж Саул не впав на коліна в покаянні, що також було неприємно для Бога. Це для нас приклад того, що ми у всьому повинні покорятися Богу. Ось що одного разу сказав пророк Самуїл: «Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Тож послух ліпшй від жертви, покірливість — краща від баранячого лою» (1Сам. 5:22).

Позиція відносно себе. В посланні апостола Павла до солунян написано: «Бо це воля Божа — освячення ваше...» (1Сол. 4:3). Спочатку ми приймаємо освячення від Господа через віру в момент покаяння. Потім воно продовжується в нас як процес, в якому послідовно викорінюється з нашого життя все неугодне в очах Бога. Заглиблюючись у вивчення Слова Божого, в ньому, як в дзеркалі, ми можемо побачити всі наші недоліки, і «доклавши до цього всю пильність» (2 Пет. 1:5), будемо виправляти їх (Див. 1Пет.113:16).

Перша позиція говорить про наш стан перед Богом, друга — про стан в Церкві. Ми або активні, або пасивні члени Тіла Христа. Бог хоче, щоб кожен, хто звернувся до Бога, був залучений до служіння Тілу Христа. Спочатку наше служіння може бути дуже маленьким і незначним, але це не проблема. В служінні ростуть. І ви будете зростати, якщо будете вірним працівником. Все починається з малого. Томас Вудро Вільсон, 28-й президент США, підмітив, що «людина не буде підніматися до істинної духовної зрілості до того часу, поки не зрозуміє, що служити комусь — прекрасніше, ніж приймати від когось послугу».

Тому, друзі, якщо хтось ще не залучений до служіння, то потрібно негайно розпочати активне життя в церкві. Моліться про це. Підійдіть з цим питанням до свого служителя, і нехай він вам покаже, де б ви могли бути корисними. Я твердо впевнений, що саме цього хоче Бог.

Позиція відносно інших людей. Велике значення перед Господом має правильна позиція людини відносно інших людей: «Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей...» (1 Пет.2:15). Роблячи добрі справи, ми призупиняємо процес розкладу цього світу, своїм прикладом показуючи, що є інші життєві принципи, інша шкала виміру життєвих цінностей. Привертаючи до них інтерес інших людей, ми маємо можливість направити їх до Господа. Апостол Петро закликає: «Благаю вас... Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, що вас обмовляють вони, немовби злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання» (1Пет.2:11, 12). А євангеліст Матвій пише: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).

Корячись з любов’ю

Рушійним фактором кожної людини, яка виконує Божу волю, повинна бути любов до Нього. Багато людей служить Богу лише через страх бути вкинутими до геєни огненної. Господь сказав: «Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайся, бо Я Бог твій! Зміцю Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе я підтримаю» (Іс. 41:10). «Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки — не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити — не попечешся, і не буде палити тебе його полум’я» (Іс.43:2). Але замість того, щоб довіритися Богу як найкращому Другу, багато хто уникає Його лиця. І тому не дивно, що вони нещасливі і засмучені, їхнє життя сповнене поразок, невдач, а виконання Божої волі є для них важким тягарем. Яке викривлення істини! За планом Божим, християни мають бути найщасливішими людьми в світі, щасливішими від матері, яка принесла в світ життя, щасливішими від молодої пари, яка виходить з церкви після вінчання!

Християнин повинен любити Господа сильніше, ніж він любить своє життя, дружину, дітей. Бо коли ж люди люблять один одного, їм не потрібно погрожувати, ставити ультиматуми, щось доводити. Вони постійно намагаються проявити свою любов, зробити щось приємне один для одного. Для тих, хто виконує першу і найбільшу заповідь Ісуса Христа, послух не буде тягарем. Бог шукає тих, хто реагував би на найменший прояв Його волі. Ті, яких потрібно постійно тримати під страхом покараня, не викликають у Нього радості, хоча Він і робить це ради їхнього спасіння від пекла. Кожному з нас Він говорить: «Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе! Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою — вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються» (Пс.32:8,9). Деякі християни — послідовники принципу «вудил і вуздечки». На них діють лише погрози, вони коряться лише через страх покарання. Бог же каже: «Я хочу, щоб ти виправлявся від одного Мого погляду». Цей люблячий погляд можуть зрозуміти лише ті, хто любить Його понад усе і шукає різні можливості порадувати Його. Ті, хто вивчає Біблію з єдиною метою, — дізнатися, що хоче Він, — будуть негайно коритися найменшому прояву Його волі.

© «Благовісник», 1,2005