Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ЦІНА СВОБОДИ

Автор: Девід Гудінг, Джон Леннокс з книги «Ключові поняття Біблії»

Здавна люди викрадали один одного заради викупу. За їхнє звільнення рідні і близькі змушені були платити великі гроші. Нинішні терористи захоплюють літаки, погрожуючи, що, якщо їхні вимоги не будуть виконані, вони почнуть вбивати пасажирів або ж підірвуть літак. Терористи не завжди вимагають грошей: умовою може бути звільнення когось з товаришів, раніше затриманих владою. Описуючи такі випадки, ми вживаємо слово «ціна», «плата» чи «викуп», але вже в переносному значенні. Ми кажемо, що звільнення терористів — та ціна, яку уряд повинен заплатити за спасіння пасажирів літака.

Тут важливо зауважити, що дієслово «викупляти» вживається тільки в тому разі, коли когось рятують з тюрми чи рабства, коли когось, випускаючи на волю, рятують від смерті, яка йому загрожує.

В нашій звичній мові слово «викуп» має кілька прямих та переносних значень, які трохи відрізняються за відтінками. В Новому Заповіті слово «викуп» або «відкуплення» завжди вживається в переносному метафоричному значенні. Тут йдеться не про якийсь грошовий обмін. «І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви…» (1 Петр. 1:18). Але в Новому Заповіті значення цих слів завжди містить в собі наступні смислові компоненти:

1. Викуп людей від боргової залежності, рабства, тюремного ув’язнення, викуп як вибавлення від покарання та смерті.

2. Викуп (викуплення), згідно з Новим Заповітом, здійснює завжди Бог чи Христос. Про жодну людину не сказано, що вона «відкупила» саму себе чи свого ближнього.

3. Плата чи ціна викуплення. Тут знову йдеться про те, що тим, хто платить ціну викупу, є тільки Бог чи Христос. Від людини ніколи цього не вимагалося, більше того — їй не дозволено самій вносити якусь частину плати за власне вибавлення.

4. Метою викуплення завжди є звільнення людей і збагачення їх «спадком нетлінним».

Свобода від чого?

1. Свобода від вини за минулі гріхи

Минулого не можна змінити. Сам Бог неспроможний змінити історію. Що зроблено, те зроблено. Те, що Бог пропонує нам через Христа, — це звільнення від вини за минулі гріхи. Багатьох людей переслідує минуле. І як би вони не намагалися все забути і почати все спочатку, вони не можуть скинути з себе тягаря вини за минулі гріхи. Інші, менш совісні, вважають, що для них немає нічого складного в тому, щоб звільнитися від свого минулого, як от перелюбна жінка, про яку йдеться в Книзі приповістей, 30:20: «…Наїлась та витерла уста свої й повіла: «Не вчинила я злого!» Але така безвідповідальність не розриває кайданів реальної вини (тут не йдеться про комплекс вини, яким займається психологія).

Відкуплення означає, що Бог ще в нашому земному житті може звільнити від цих кайданів кожного, хто покається. Вибавлення від вини називається прощенням. В грецькому оригіналі Нового Заповіту для визначення прощення найчастіше вживається слово «афезіс», що значить «звільнення», «вибавлення». Це слово вживається, коли йдеться про звільнення ув’язненого з тюрми чи про списання боргу, чи про надання свободи рабові. І ціна цього викуплення заплачена Христом, в Якому ми маємо «відкуплення кров’ю Його, прощення провин через багатство благодаті Його» (Еф. 1:7). Ланцюг розривається і вже ніколи не буде знову сковувати нас. Викуп, заплачений Христом, — це «вічне відкуплення» (див. Євр. 9:11-12).

2. Свобода від прокляття, накладеного Законом Божим.

«Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас» (Гал. 3:13). Прокляття, яке накладається Божим моральним законом, — це не порожня словесна формула. Це покарання, яке неминуче йде після будь-якого порушення закону. Дехто може заперечити, що оскільки вони не вірять в Бога, то й не визнають за Ним права наказувати їм, накладати на них заборони чи покарання. Але це хибний аргумент. Моральний закон Творця написаний на кожному людському серці (див. Рим. 1:14-16).

Ціна відкуплення

Викуп, заплачений для вибавлення роду людського, був не більшим і не меншим, ніж смерть Христа. Однак Він Сам проголосив, що саме в цьому й полягає головна мета Його приходу на землю: «Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мр. 10:45).

Щоб усвідомити власну неспроможність виміряти ціну нашого викуплення, ми повинні згадати про те, Ким є Христос, «в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів. Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:14-17).

Іншими словами, нашим викупителем є ніхто інший, як втілений Творець. Христос одночасно Бог і людина. Ось чому Він міг стати Посередником між Богом і людиною і віддати Себе для викуплення всіх (див. 1 Тим. 2:5-6). Хибними є уявлення деяких людей про те, що Ісус, Який полюбив людство, мусив заплатити цей викуп якомусь немилосердному Богу, щоб вмовити Його не виливати Свого гніву на рід людський. Цей викуп заплатив Сам Бог. І любов, яка спонукала Христа віддати Своє життя для вибавлення людства, була досконалим вираження Отчої любові до людей; тому що Христос, будучи Сам Богом, був і є досконалим образом Бога невидимого. «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи» (1 Ів. 4:10).

«Але в такому разі, — може дехто заперечити, — якщо Ісус не заплатив викупу Богові, то кому ж Він заплатив його? То ж викуп повинен бути заплачений комусь?» Але так міркувати — означає забувати про те, що було зауважено раніше: термін «відкуплення» в наведених прикладах з Нового Заповіту вживається як метафора, котра виражає, чого вартувало наше викуплення Богу й Христу. Цю ціну не можна приймати в буквальному значенні як грошову плату, яку повинна була отримати якась третя особа. Ціною були страждання і смерть. Уявіть собі переповнену людьми рятувальну шлюпку, яка ось-ось потоне, і людину, яка добровільно кидається з її борту в крижану воду, знаючи, що це буде для неї означати неминучу смерть. Ми, безумовно, можемо сказати, що ця людина заплатила дуже високу ціну ради спасіння тих, хто залишився в шлюпці. Але було б безглуздо запитувати: «А кому вона заплатила цю ціну?»

Тут виникає інше питання. Біблія вчить, що всі ми — Боже творіння, а отже належимо Йому. Чому ж тоді Бог повинен платити викуп чи взагалі робити щось подібне для того, щоб повернути Собі Свою власність? Враховуючи те, що, ставши рабами гріховних звичок, ми прийняли запропоновані сатаною правила гри і потрапили до нього в полон, виникає питання: чому Бог не зміг, використовуючи Свою всемогутність, знищити сатану, розбити його кайдани і повернути Собі людство силою, не платячи жодного викупу?

Відповідь полягає в тому, що проблема гріха — це моральна проблема, моральні проблеми не вирішуються силою. Є дещо, чого не може зробити навіть всемогутній Бог. Він не може зробити того, що неможливо здійснити логічно, наприклад, зобразити квадратний круг. Так само Він не може робити того, що є неправедним з погляду моралі. Він не може обманювати (див. Тит. 1:2), Він не може порушувати Свого власного морального закону. Його закон — це вираження Його власного характеру. Заперечуючи його, Він заперечував би Самого Себе; а цього Він зробити не може (див. 2 Тим. 2:13). Він не може звільнити нас від кайданів нашої вини простим актом насильства. Єдиний можливий шлях — понести покарання, якого вимагав Його моральний закон. І це в Своїй любові Він здійснив для нас. Ось звідки ціна, яку треба було заплатити; ось звідки страждання.

Свобода для чого?

Христос заплатив викуп, викупив людей, щоб очистити їх від їхніх гріхів і дати їм свободу. Але свободу для чого? Очевидно, не для того, щоб далі безкарно грішити. Тому що гріх приводить до звикання, як наркотик, і робить своїми рабами тих, хто постійно і без осуду сумління здійснює його ( див. Рим. 6:16-23).

Ось від чого і заради чого Христос відкупляє Своїх учнів: «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса, що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих» (Тит. 2:11-14).

В Новому Заповіті чітко сказано, що плоди нашого викуплення не даються нам повною мірою тут і тепер. Одне з благ, дарованих нам, завдяки викупу, який заплатив Христос, — це «відкуплення тіла нашого» (див. Рим. 8:23). Але для цього нам потрібно чекати другого приходу Христа (див. Рим. 8:18-25, Фил. 3:20-21).

© «Благовісник», 3,2006