Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ЗАКІНЧЕННЯ І НОВИЙ ПОЧАТОК

Автор: Рей Стедмен

Чому ми любимо одразу заглядати в кінець книги? Багато хто чомусь починає читати Біблію з книги Об’явлення і зазвичай робить помилку. Ця книга, звичайно, жива, хвилююча і цікава, яка занурює нас у дивний світ драконів і сурм, чаш та печатей, старозаповітних образів та нових символів. У того, хто береться читати Біблію з Об’явлення, взагалі може пропасти бажання її читати, тому що в Об’явленні можна не зрозуміти нічого, і без знайомства зі Старим та Новим Заповітом ця книга тільки викличе безліч питань.

Але зрозуміти книгу Об’явлення все-таки можна. Той, хто знає зміст решти книг Біблії, зможе співставити події, описані в Об’явленні, з іншими пророцтвами Слова Божого. Ця книга показує нам, що все, що відбувалося протягом останніх декілька тисяч років, вело до однієї події: повернення на землю Ісуса Христа (другого приходу) і встановлення Царства Божого.

З назвою книги ми стикаємося вже в першому її рядку: «Об’явлення Ісуса Христа». Це титульна сторінка книги, з якої ми дізнаємося, що це об’явлення Христа дав «Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові» (Об. 1:1).

Отож, ця книга написана апостолом Іваном, який був в ув’язненні на острові Патмосі в Егейському морі приблизно в 95 році. Іван свідчить, що він був у дусі недільного дня і почав бачити видіння про те, що має статися в майбутньому. Тобто ця книга, без сумніву, відкриває майбутнє з метою показати слугам Божим (а отже, і нам з вами), що має незабаром відбутися.

Бог дав Своє відкриття в знаменнях та символах. Чому Бог використовував символи? Чому б Йому було не розповісти простими словами, що має відбутися? Одна з причин цього полягає в тому, що тут йдеться про майбутнє — про те, що було недоступне для розуміння людей, котрі жили в І столітті. Як їм зрозуміти, що таке атомна війна, всесвітні епідемії, біологічна зброя, інформаційні та космічні технології? Як пояснити все це поколінню, яке не мало ані найменшого поняття про комп’ютери, міжконтинентальні ракети, атомну енергію, винищувачі-невидимки чи навіть вертольоти?

Ще дуже важливо зрозуміти, що символи книги Об’явлення пов’язані з символами інших біблійних пророцтв, вплітаючись в узор всього пророчого полотна Писання. І для того, щоб зрозуміти Об’явлення, треба почати з порівняння його з Книгою Даниїла, Єзекіїля та іншими частинами Старого та Нового Заповіту. Я впевнений, що Дух Святий знав, що ця книга багатьом видасться незрозумілою, тому в самому її початку ми читаємо такі слова: «Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, час бо близький!» (Об. 1:3).

Ми хочемо бути блаженними, хочемо зрозуміти, що нас чекає в майбутньому, і тому нам дуже хочеться вникнути в символи й суть Божої книги Об’явлення.

Ця книга написана в часи жорстоких гонінь на церкву, в правління кривавого імператора Доміціана, який оголосив себе богом Римської імперії. Християни того часу дуже потребували підтримки, тому вони з радістю сприйняли цю звістку від Господа, Того, Хто є Альфа і Омега, початок і кінець. Їм було дуже важливо почути, що хід всієї історії людства, в тому числі й їхні важкі часи мучеництва, Він тримає під Своїм контролем. План книги коротко викладений в 19 вірші, першого розділу, де Іван передає звернені до нього слова Господа: «Отже, напиши, що ти бачив, і що є, і що має бути по цьому!» Тож книга Об’явлення складається з трьох частин: (1) того, що Іван бачив — 1 розділ; (2) того, що є — описання ситуації, яка склалася на той час, що викладено в семи посланнях до семи церков, — 2-3 розділи; (3) розповіді про майбутні події — 4-22 розділи.

В 2 і 3 розділах, в посланнях до церков, коротко викладена історія Церкви аж до нашого часу, а в решті розділів йдеться про події, які закінчуватимуть історію людства. Я думаю, що слова «що має бути по цьому!» відносяться до подій, які відбуватимуться після того, як Церква буде забрана зі світу. В інших місцях Біблії ці події називаються «великою скорботою», «кінцем часу» або «сімдесятою седмицею Даниїла». І всі ті грізні події, які так лякають нас сьогодні, — це прелюдія кінця.

Перед Іваном відкрилося царство небес. Та це не означає, що всі ці події відбувалися десь у космосі. Біблійною мовою небеса — це сфера невидимого, якщо хочете, інший вимір, в якому Бог невидимий нашому зору, але тим не менше перебуває серед нас і всім керує. Це духовне царство, якого ми не сприймаємо органами чуття, але воно справжнє, навіть ще більш реальне, ніж те, буття, яке ми називаємо «реальним життям». Іван пише: «І зараз у дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий» (Об. 4:2). Це був престол Божий, з якого Бог керував історією людства. Іван одразу зрозумів це, відчувши, наскільки мізерна й немічна людина і наскільки всемогутній та сильний Бог.

Потім Іван побачив перед престолом Агнця з перерізаним горлом. Цей образ може здатися дивним для Сина Божого, але ж так воно й є — Христос став жертовним агнцем. На очах в Івана Агнець став Левом, і апостол зрозумів, що Агнець-Лев — великий Цар над усім всесвітом. Він став перед Тим, Хто сидів на престолі і тримав Книгу. Ця Книга в Об’явленні означає дуже багато: в ній викладений план встановлення Царства Божого на землі. І одного разу Агнець-Лев візьме цю книгу (сувій) і відкриє її, тому що Він один має на це право.

І в міру того, як Агнець знімає з книги сім печатей, сувій розгортається аж доти, доки написане в ньому не стає явним для всіх. Сувій, як було згадано, запечатаний сімома печатками. Зверніть увагу, що число «сім» має в цій книзі важливе смислове навантаження і трапляється досить часто. Сім церков, сім печаток, кожна з яких символізує якусь нову силу, що діятиме на землі. За печатями йдуть сім сурм, а за ними — сім чаш Божого гніву.

В 6 розділі ми стаємо свідками початку того семилітнього періоду, який, як нам говорить пророк Даниїл, є кульмінацією в історії людства. І все, що відбувається у світі в наші дні, все більше й більше наближає нас до цих семи років, років великої скорботи. Ці катаклізми почнуться тоді, коли Євангелія буде проповідувана всьому світу, як про це сказав наш Господь своїм учням на Оливній горі (див. Мт. 24:14).

В книзі Об’явлення спочатку йдеться про церкву, а потім вже про події, які стосуються решти світу. Тому я вважаю, що Господь забере до Себе Свою Церкву ще до настання великої скорботи. І першою подією цього періоду буде всесвітня проповідь Євангелії, що й символізує зняття першої з семи печаток. «І я глянув, і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця йому дано, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти» (Об. 6:2). Білий колір завжди символізує чистоту, непорочність та святість — риси, які притаманні Богові. А лук символізує завоювання, підкорення. Це образ підкорення Євангелією всього світу.

Друга печать означає війну. Іван пише: «І вийшов кінь другий, червоний. А тому, хто на ньому сидів, було дано взяти мир із землі та щоб убивали один одного. І меч великий був даний йому» (Об. 6:4). Цей великий меч може символізувати жахливу руйнівну силу атомної зброї або ж звичайне озброєння, яке досягло небувалої могутності.

Третя печать і третій вершник символізують голод, який обов’язково принесе з собою світова війна.

Четверта печать і четвертий вершник несуть з собою смерть — смерть від меча, голоду, мору та диких звірів: «І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім’я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земними звірми» (Об.6:8).

Розповідь про зняття другої, третьої та четвертої печаток — це розповідь про те, які сили будуть діяти на землі в кінці історії. Всі ці жахи будуть творити люди, і ми бачимо, що Бог допустить грішному роду людському навести на самих себе жахливі біди.

І ось п’ята печатка — молитви мучеників — це символ прихованої сили людства. Після цього прийдуть катаклізми вселенського масштабу, в яких криється ключ до розуміння всієї книги: «І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров... І на землю попадали зорі небесні, як фігове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер... І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць» (Об. 6:12-14).

Тут йдеться не про простий землетрус. Це останній землетрус — справжній кінець світу. Так закінчиться семирічна скорбота, так збудуться слова Ісуса: «І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться» (Мт. 24:29). Це станеться перед самим поверненням Ісуса зі Своєю Церквою.

Сьома печать підводить підсумок подіям останньої половини цих страшних семи років, про що детально розказано в 10 і 11 розділах Об’явлення, в яких ми знову читаємо про землетрус, що почався після того, як засурмив сьомий ангел: «І розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту Його в Його храмі з’явився. І зчинилися блискавки, і гуркіт, і громи, і землетрус, і великий град...» (Об. 11:19).

В 12-14 розділах перед нами постають ті, хто буде грати головні ролі в останній земній драмі. Спочатку з’являється жінка (в ній легко впізнати Ізраїль), яка народжує немовля чоловічої статі, про котре історія вже сповістила нам. Це Син Божий. Проти Нього повстають ангели сатани і сам великий дракон, що зветься дияволом чи сатаною. Іван бачить, як з моря виходить звір, в якому апостол впізнає щось людське, щось імперське, щось римське, що відноситься до того четвертого великого світового царства, про яке пророкував Даниїл. Так що в тому чи іншому вигляді Римська імперія збережеться до самого кінця.

І якщо подивитися на західний світ, то можна переконатися, що це дійсно так. Всі держави західної півкулі походять від народів, які входили в Римську імперію. В душі ми всі римляни, весь наш західний світ мислить по-римському, має свій римський світогляд, опирається на римську філософію.

Вслід за першим звіром з’являється другий, релігійний лідер, який виходить з землі. Багато хто бачить в ньому антихриста.

В 14-16 розділах описуються в основному чаші гніву Божого, які точно співпадають з тими жахливими подіями, які передбачав Христос, кажучи, що сонце померкне і місяць стане, як кров, і гнів Божий виллється на землю. В кінці 16 розділу, а також в 17 та 18 розділах розповідається про суд над великою блудницею, на чолі якої написано: «Тайна, Вавилон великий». Вавилон в древності був джерелом ідолопоклонства, і тут він постає як образ того, що можна назвати «релігійною безбожністю», — людей, які з виду здаються набожними, прикидаються духовними, а нічого спільного з Богом не мають. Це релігія, якій релігійний авторитет потрібен тільки для того, щоб мати політичну владу.

Якщо уважно прочитати це місце, можна побачити, що під словами «Тайна, Вавилон великий» криється не одна якась система, заклад чи деномінація. Таємниця ця захована в церкві всюди, куди проник дух Вавилона. Якщо десь хтось чинить нібито благочестиво, прикриваючись іменем Божим, але насправді намагається цим набути політичного впливу чи сили, то ось вам і «Тайна, Вавилон великий». Такий Вавилон можна побачити в будь-якій церкві. А Христос про бур’яни та пшеницю сказав: «Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив» (Мт. 13:30). Про жнива ж говориться в 19 розділі Об’явлення (хоча дещо про це йдеться ще у 14 розділі): «І я глянув, і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина. Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп. І інший Ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, хто на хмарі сидів: Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі!» (Об. 14:14-15).

Це жниво дозріє, коли на землю прийде Христос: «І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює. Очі Його немов полум’я огняне, а на голові Його багато вінців. Він ім’я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам. І зодягнений був Він у шату, окрашену кров’ю. А Йому на ім’я: Слово Боже. А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон, їхали вслід за Ним на білих конях. А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!» (Об. 19:11-15).

До того часу всі народи землі зберуться на поле битви, яке називається Армагедон. Армагедон цей розташований в Ізраїлі, і саме там з’явиться Син Божий з воїнством небесним. І тоді всі надприродні сили, ті силі, існування яких людство так довго і зверхньо заперечувало, раптом постануть перед очима людськими так, що ніяке зло не зможе протистояти волі і силі Божій.

Книга закінчується описанням того Царства Сина Божого, яке Він встановить на землі, як і обіцяв. Після суду над мертвими з’являються нове небо і нова земля і з небес сходить град Божий, новий Єрусалим. В цьому місті з людьми буде жити Сам Бог. Тоді виконається молитва, якою нас вчив молитися Ісус Христос: «Хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя як на небі, так і не землі» (Мт. 6:10).

Місто це неймовірно прекрасне. Іван не бачить в ньому ніякого храму, тому що місту храм не потрібен. Не потрібні йому також сяяння сонця та місяця. Воно осяяне присутністю Самого Бога. Ворота міста не зачинятимуться ні вдень, ані вночі. Нарешті весь Всесвіт очиститься від людського непослуху і вже не буде чого боятися. Тоді збудуться всі дивні мрії пророків: мечі будуть перековані на рала, а списи — на серпи. Більше ніколи не буде війни.

В кінці книги сказано, щоб ми чекали приходу Христа, старанно працювали, були вірні та слухняні Господу аж до самого приходу Сина Божого. Можливо, вас це здивує, але Об’явлення насправді надзвичайно оптимістична книга. Хоча вона більше відома своїми апокаліптичними сценами смерті, жаху, переворотів і всесвітніх потрясінь, на цьому ж ця книга не закінчується. Об’явлення частково відкриває нам завісу над тим, що відбудеться після великої скорботи, після Армагедону, розповідає про останню і вирішальну перемогу Бога над силами зла, в якій можна бути впевненими ще більше, ніж в тому, що завтра над нашими головами зійде сонце.

Кожен рядочок Об’явлення може вселити в нас оптимізм та бадьорість. Ця книга або надихатиме вашу віру, або сповнить вас страхом. Якщо ви пізнали Господа всього простору і часу, Об’явлення наповнить вашу душу втіхою і підбадьорить вас. Але ця книга ще й урочисто нагадує нам, що сувій біля престолу буде розгортати Той, Хто вже приходив на землю, Хто помер на хресті Голгофи, той Агнець, Який вже був заколений, щоб набути право стати Левом, Царем всієї землі.

Господь гряде, і чекати залишилося недовго. І ті, хто знає Христа, з нетерпінням чекають цього дня, працюють і моляться, щоб він настав якнайшвидше. А ті, хто Христа не знає, або насміхаються над цим днем, або панічно його бояться.

І завершається книга Об’явлення обітницею Самого Ісуса: «Той, Хто свідкує, говорить оце: «Так, незабаром прийду! Амінь». Прийди, Господи Ісусе! Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь» (Об. 22:20-21).

© «Благовісник», 4,2005