Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

«Я йшов грабувати — а знайшов життя»

Олексій ЛІТОВЧЕНКО

Я народився в 1962 році у Дніпропетровську. Там і жив. Увірував у 32-річному віці. До цього більше 10 років уживав наркотики. Неодноразово си¬дів у в’язниці. Тільки попадав в тюрму, відразу думав, що от вийду і розпочну нове життя. Але я повертався — і все починалося по-старому.

Я одружився, але це не спри¬яло моєму новому життю. Дружина знала, що я наркоман, але сподівалася, що покину наркотики. Вона не розуміла, що це зробити неможливо, звільнити від наркотику може лише Бог. Я тоді Бога не знав і продовжував деградувати, уже не зупиняючись ні перед якими нормами моралі. Народилася дочка, але й це не сприяло моїй зміні до кращого. Я не був ні батьком, ні чоловіком, я не міг нічого дати доброго дружині й дитині. Ми змушені були розлучитися.

Одного разу я пішов на справу: пограбувати квартиру одного комерсанта, але не зміг відкрити другий замок в тій квартирі, тому вирішив прийти наступної ночі. Повертаючись додому, я побачив намет місії «Христос є відпо¬відь». Мені робити було нічого, я причепився до чергового і став з ним розмовляти. Мене не прогнали серед ночі, а запросили в намет, смачно нагодували, запросили наступного вечора від¬відати служіння. Я спланував на наступний вечір зро¬бити так: зайду в той намет, посиджу кілька годин, доки не настане ніч, і піду відкривати другий замок. Але я так і не дійшов до цієї квартири, тому що в той вечір Бог змінив моє життя! Я слухав проповідь — і Слово Боже торкнулося мого серця, я щиро покаявся. Я не хотів нікуди йти з того намету, бо мені нікуди було йти, і я боявся, що вийшовши відтіля, на мене знову навалиться все старе. Мій досвід наркомана говорив, що ранком мене буде «кумарити». Але нічого такого не сталося, я думав, що до вечора в мене точно буде ломка. Але і ввечері нічого не трапилося. Свідчу перед Богом і людьми, що з моменту покаяння я сплю нормально, як дитина. Мені колишні дружки говорили, що диявол уміє че¬кати, і я все одно знову повернуся до старого. Але я говорив, що я хоч і слабий, але зі мною Ісус Христос, а Він сильний мені допомогти.

На той момент я ненавидів гріх, це допомогло мені одержати повне звільнення від гріха, від наркотику. Не отримують спасіння (зцілення своєї душі) ті, хто ненавидять проблеми, але люблять гріх.

Я так і залишився в місії «Христос є відповідь» і став у ній трудитися євангелістом. Тривалий час я був один, хоч свідчив дружині про Христа. Вона довго не приймала мого свідчення, я продовжував за неї молитися, не квапив її в прийнятті рішення. І от, нарешті, моя сім’я відновилася, дружина і дочка тепер живуть зі мною. Це теж свідчення Божої слави! Поки що ми живемо і трудимося в Лу¬бнах, де я був з місією «Христос є відпо¬відь». Я в усьо¬му покладаюся лише на Бога, вірю, що Він далі влаштує і направить наше сі¬мейне життя.

© «Благовісник», 2,2008