Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Почута молитва

Автор: Феодосій ОНИЩУК, Волинська обл.

Після служби в армії я влаштувався на роботу в Колках, столяром у лісгоспі. Майже кожного вечора відбувалися благословенні служіння в Колках, у Старосіллі. І було одне бажання: скоріше відпрацювати день і на вечірнє зібрання піти, хоч було не раз, що служіння розганяли й штрафували присутніх.

Мій батько, коли прийшов з табору з Сухобезводної Горьківської області, займався домашнім господарством, не захотів писати заяву в колгосп, який почав організовуватися у нас у 1950 році. За це сільська влада дивилася на нашу сім’ю з підозрою. По селу пішла така чутка, що «тунеядців» будуть виселяти з села десь у Сибір і під цю категорію підпадає наша сім’я, тому що ми не написали заяви у колгосп. Я дуже хвилювався через це: коли б страждати за Господа — я згідний на все, але ж не за те, що наша сім’я не в колгоспі! Я запитував сам себе, що робити. І поставав в серці своєму цю потребу перед Господом. В ті часи в с. Карпилівці Ківерцівського району відбувалися сильні духовні служіння. Хоч віруючих і розганяли, й штрафували, та вони ні на що не зважали, але ще більш ревно молилися. Я вирішив поїхати туди, щоб отримати відповідь на свою потребу. Відпрацювавши день, під вечір я виїхав велосипедом з Колок на Карпилівку (33км).

Приїхавши в Карпилівку, я знайшов ту хату, де проводилося зібрання. Її заповнили віруючі, були гості, зібрання все гуділо, як бджоли у вулику. Дух Святий діяв: було пророцтво, вияснення. Закінчилося зібрання, брати і сестри почали вітатися — а Дух Святий продовжував діяти.

Я своєї потреби нікому з людей не відкривав, а лише в молитві ніс її перед Богом. Сила Духа Святого наповнила брата Остапа з Башликів (нині вже покійного), він підходить до мене, кладе руку й каже: «Ты много волнуешься о доме своем, но мир будет в доме твоем, это планы человеческие, они не состоятся». В ту мить з моєї душі весь тягар скотився, наповнила радість Духа Святого, я плакав, молився, дякував Богу.

Після зібрання, переночувавши я їхав додому велосипедом (33км) немов на крилах, молився, співав, а приїхавши до хати батьків, сказав їм: «Не хвилюйтеся». Розповів їм все, що Дух Святий сказав відносно нашої потреби і ми всі радісно подякували Богу.

© «Благовісник», 1,2007