Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Смертний вирок – відміняється

Автор: Зінаїда МАШКО, м. Миргород, записав Геннадій Андросов

Я народилася в 1954 році в селі Яремівщина Лохвицького р-ну. Мої батьки в Бога не вірили, в селі ніякої церкви не було. Я вийшла заміж, але моє сімейне життя не склалося. Чоловік пив горілку — і ми з ним розлучилися. Я забрала своїх двох дочок і виїхала до Миргорода. Господа тоді я не знала й жила світським грішним життям. Та на 48-му році життя до мене прийшла хвороба: лікарі виявили рак. Мене оперували. Лежачи в обласній лікарні на обстеженні, я познайомилася з віруючими жінками. Я просила їх за мене молитися, бо відчувала на душі тягар, мені хотілося жити. Вони щиро молилися за мене, і на моє запитання, що мені робити далі, порадили, щоб я йшла до будь-якої церкви, де проповідують Слово Боже.

Після операції я пішла до православної церкви. Я сповідувалася священику, ставила свічки, читала молитовник тричі на день, сподіваючись, що Господь допоможе мені й ознаки хвороби не проявляться. Але через рік я проходила перекомісію — і у мене знову виявили рак. У Полтаві мені зробили другу операцію, я пролежала два місяці в лікарні, думаючи, що мені вже винесений смертний вирок. Я згадала тих жіночок, що за мене так щиро молилися, стала на коліна й просила Ісуса Христа, щоб Він простив мені гріхи, обіцяла, що піду до тієї церкви, де проповідують Слово Боже. Минув деякий час, я не спішила шукати церкву. Здала аналізи, а вони виявилися зовсім поганими. Тоді я стала запитувати сусідку, чи є в Миргороді така церква, де проповідують Слово Боже? А в тієї сусідки донька ходила до церкви християн віри євангельської, що на вулиці Гоголя, 159. Так я потрапила до церкви, де проповідують Євангелію. На першому зібранні я просто слухала, а на другому, коли пастор молився за потреби і запропонував вийти наперед тим, хто їх має, я вийшла, а зі мною ще душ десять. На запитання пастора, що я хочу, я сказала, що хочу, щоб Господь мене зцілив.

Вся церква стала молитися. Я не знаю, хто на мене поклав руки, але я явно відчула надприродну дію, мовби Сам Господь поклав на мене Свою Божественну руку. То була п’ятниця, а в суботу я пішла до дочки, яка працює медсестрою, щоб повела мене в лабораторію й мені зробили аналізи. Увечері донька принесла результати й сказала, що в мене аналізи, як у здорової жінки. Я від радості стала плакати, дякувала Господу за Його милість і любов до мене, що Він так одразу дав відповідь і зцілив мене. А 31 серпня 2003 року я прийняла святе водне хрещення згідно заповіді Ісуса Христа. Я відреклася від усіх своїх гріхів і прийняла Ісуса Христа в своє серце, довіривши Йому все своє життя.

© «Благовісник», 1,2007