Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Розмиті кордони

Автор: Сергій ВІТЮКОВ

Період, в якому ми живемо, це період між першим і другим пришестями Христа, він називається періодом благодаті чи періодом Церкви. Є й багато ознак останнього часу, але я не зупинятимуся на них. Я хочу говорити про тонку, непомітну, але дуже серйозну ознаку останнього часу, яку я називаю «розмиті кордони».

Біблія каже, що є два царства: Царство Боже і царство світу цього. І проблема останнього часу, яка дуже лякає мене, це розмиті межі між двома цими царствами, коли царство світу цього, царство диявола проникає в Боже Царство і змішується з ним, коли важко помітити, де воно починається, а де закінчується.

Що таке кордон? Це межі владарювання. Огорожа навколо вашого будинку — це межа, яка відділяє вашу землю від сусідської. Якщо зняти огорожу, то буде незрозуміло, де чия територія. Межа може бути також розмита чи пересунута.

Одна з головних проблем сучасної церкви — це відсутність чітко поставлених кордонів двох світів, двох царств. Коли Бог творив світло, то Він сказав: «Хай буде світло!» І сталося світло. А далі Він побачив, що світло — це добре. Тобто Бог дав оцінку своєму творінню. І третє, що Він зробив, — відділив світло від темряви. Коли я розповідав своєму маленькому синові, що все, що його оточує, створив Бог, він запитав мене: «А хто створив ніч?» Він не любив ночі, тому що треба було лягати спати, тому й думав, що її Бог створити не міг. І коли я відповів йому на це запитання, він задав ще одне, дуже цікаве: «А що, ніч боїться сонечка?» Я запитав: «А чому ти так кажеш?» Він відповів: «Коли сонечко встає, ніч втікає». Отже, Бог відділив світло від темряви, поставив їм певні межі. І четверте, що Він зробив, це дав усьому імена. Отож, Він створив, оцінив, розділив і дав призначення, ім’я. Тобто Бог поставив чіткі межі. В Бога скрізь стоять конкретні кордони, в Нього у всьому повний порядок і все називається своїми іменами.

Але в сучасній церкві часто стерті межі між двома світами, немає чіткої відмінності між тим, хто служить Богові і не служить Йому. Бог ставить певні межі, а роль диявола — зруйнувати їх. Часто світ зі своїми поняттями та світоглядом проникає в церкву, вривається в наші серця й в наш розум і розмиває межу між чорним і білим, праведністю й беззаконням, світлом і темрявою.

Бог створив чоловіка і жінку, визначив їхні ролі і поставив чіткі межі їхніх повноважень. А що ж робить диявол — стирає ці межі в ролях, повноваженнях і зовнішності. Якось на консультування перед шлюбом прийшла молода пара. (Перед шлюбом ми зустрічаємося з молодими не менше п’яти разів, розмовляємо на різні життєві теми, даємо настанови, пояснюємо їхні обов’язки та повноваження. Бо молоді в день шлюбу — це найбільш неготовий ґрунт для того, щоб слухати якісь настанови). Отож, бесіда. Я задав одне питання — вона відповіла, задав друге — вона знову відповіла. Я задав третє питання, вже йому. Він, правда, встиг відкрити рот, щоб говорити, але відповіла знову вона. Я повернувся до нього, назвав його по імені і задав ще одне питання. Поки він думав, що відповісти, вона швиденько відповіла за нього. Коли вони вже йшли додому (на той час вони вже уклали договір оренди майбутньої спільної квартири), я запитав у них: «Хто орендував квартиру?» Вона відповіла: «Я». Потім я запитав: «А костюм хто купив?» — «Звичайно ж, я», — знову відповіла наречена. І вже, коли вони стояли біля самих дверей, я сказав: «Молоді люди, можна нескромне питання: а хто запропонував одружитися?» Вона лише на мить зніяковіла, а потім відповіла: «Звичайно, що він... Але я йому дуже допомогла».

Ви можете це читати з посмішкою, але я дивлюся на це як на катастрофу нації. Коли змішувалися ролі чоловіка й жінки, коли жінка брала верх над чоловіком і встановлювався матріархат, нації переставали існувати, тому що порушувалася основа біблійної постанови. Я вже не кажу, що руйнувалися сім’ї, деградували діти, — ні, руйнувалася структура нації, переставали існувати народи.

Але не це найстрашніше. Одного разу в дуже вузькому колі молоді я розповів цю історію. І знаєте, що мене вразило? В цій компанії було кілька дівчат, які сиділи з таким виглядом, який мене вразив. Вони сказали: «Що за відсталість? А що тут такого — запропонувати хлопцеві?» Я кажу: «Як так, є ж якісь Божі постанови, є якісь стандарти!» Одна поглянула на мене такими здивованими очима і сказали: «Ти відстав від життя, це вже давно пройдений етап. Це була ваша молодість, але не наша». А дехто з них після цієї розмови підійшов до мене і сказав: «Ми зробимо, як знаємо, і самі будемо ініціаторами шлюбу». Я нахилився до них і тихенько запитав: «І що ви за це заплатите?» Це єдине, що змусило їх зніяковіти. Але навіть не це мене найбільше вразило: цю розмову чули декілька батьків, віруючих батьків, членів церкви — вони були обурені. Одна мама сказала: «Що за відсталість! Я вчу свою донечку, щоб вона виживала в будь-яких обставинах! А якщо потрібно запропонувати, то хай сміливо робить це». І саме це до глибини душі схвилювало мене.

Як ви думаєте, що стане після шлюбу з цією парою, про яку я згадував. Хто буде керувати, хто буде все робити? Найімовірніше, вона візьме весь тягяр на себе. Він просто перетвориться в такого домашнього чоловіка, якого вона буде зневажати. Тому що жінка, яка перемогла чоловіка, ніколи не буде поважати його. А зневага — це найбільша сила, яка розділяє людей. Ще не одна жінка не раділа перемозі над чоловіком. Кожна жінка в глибині свого серця мріє про сильний і мудрий авторитет над собою.

Ми говоримо про розмиті кордони. Розумієте, руйнується сама основа Богом встановленого шлюбу. Коли я говорю з молодими людьми, то вони часто кажуть: «А що тут такого? В моїй сім’ї мама керує усім». І коли я запитав у великої групи молоді, хто з них вважає, що в їхній сім’ї є саме так, то більшість з них підняла руки. Молодь є результатом, частиною нас самих. Чи не так? Вони ввібрали в тіло і кров те, що було в їхній сім’ї. Вони як лакмусовий папір, який виявляє проблему зміщення кордонів у нашій сім’ї. Але послухайте дуже уважно: зруйнуються сім’ї, зруйнуються церкви, зруйнуються самі устої, коли ми зміщуватимемо встановлені Богом межі. Це дуже серйозно.

Візьмімо, наприклад, зовнішність. Я слухав доповідь одного дуже відомого модельєра, який одягає півсвіту. В кінці репортер задав йому питання: «Ваше розуміння одягу майбутнього». Відповідь була швидкою і конкретною: «Це одяг третьої статі». Це не просто розмиті межі, це повністю переставлені межі. Біблія каже, що стирати межі між статями — це мерзота перед Богом. «Одяг третьої статі» — вся ця проблема починається зі стирання меж між статями в ролях, в становищі, в активності і в зовнішності. Нам нав’язують певні ідеали. Реклама, інформація довкола, уявлення про майбутнє сім’ї — це активна, вольова й сильна жінка і чоловік, який няньчить дітей. Я думаю, що тут щось неправильно в самому корені. Якщо ви, брати, не будете сильними у Христі, якщо ви не будете близькими з Богом, якщо ви не матимете авторитету у Господа, то ви втратите свою позицію в сім’ї і її займе хтось інший. І він поведе вашу сім’ю, ваших дітей, ваших дружин туди, куди сам захоче. Тепер треба говорити не стільки про сильних жінок, скільки про слабких чоловіків.

Стерті межі в ролях, стерті межі у становищі, стерті межі в зовнішності — це те, що руйнує самі внутрішні устої сім’ї та особистості.

Візьміть, наприклад, музику. Якщо забрати слова, то чи можна відрізнити християнську музику від нехристиянської? Я чув дуже популярну групу, якою захоплюється молодь. В одному з інтерв’ю їм задали запитання: «Що важливіше, музика чи слова?» Відповідь була: «Слова». Неправда! Якщо вам вдасться почути слова за громом музики, то вони впливають на людину не так сильно. Слова ми можемо контролювати свідомістю, а музика формує нашу підсвідомість незалежно від нашого бажання. Музика — це настрій душі. Скажіть, яку ви любите музику, і я скажу, який ваш духовний стан. Якщо ви любите музику, яка буквально розхитує вашу машину, то, найімовірніше, це проблема вашої душі, а не любов до музики. Коли ж людина наближається до Бога, то їй так подобаються глибоко духовні псалми. Я не кажу, що всі старі псалми хороші і всі нові погані, я говорю про суть. Музика — це витвір душі, вона точно відповідає нашому внутрішньому стану. Музика формує нас, тому дуже важливо, яку музику ми любимо.

Протягом семи років ми брали участь в євангелізаційних зібраннях, моїм головним служінням було консультування. Я думаю, що приблизно десять тисяч людей за ці роки було в моєму кабінеті, і я говорив з ними сам на сам. Я бачив безліч людей з розбитою душею, духом, які мають навіть залежність від диявола через окультну музику. Вирішення цієї проблеми було дуже важким і тривалим процесом. Тож коли ви вмикаєте касету чи диск, то подумайте про стиль цієї музики — це стан вашої душі. Я не закликаю вас викинути касети, хоча, можливо, й це було б добре зробити. Змініть своє серце, приблизьтеся до Бога — і вам буде подобатися глибоко духовна музика, яка дана від Духа Божого. Якщо вам подобається примітивна ритмічна музика, побудована на чотирьох акордах і високих тонах, в якій немає ні смаку, ні змісту, то щось не так з вашою душею і з вашими смаками.

Ще одне — стосунки між статями. Бог дав людям пожадання до протилежної статі, але поставив чіткі обмеження — тільки в рамках шлюбу. І ці межі тверді й непохитні. Так встановив Бог. В одній з бесід з молоддю я почув: «Так, тільки у шлюбі. Але до водного хрещення це ще нормально. Головне, щоб після водного хрещення зі шлюбом все було в порядку, щоб не вилучили з церкви». Але сутність людини, яка згрішила, незворотно змінюється. Я вірю, що Бог прощає гріхи, Бог покриває гріхи, але внутрішню сутність оновити неможливо. Ми ніколи не будемо такими, як колись, як було до цього. Запам’ятайте: все, що до шлюбу — руйнує; все, що в шлюбі, — будує; все, що поза шлюбом, — зруйнує шлюб; все, що у шлюбі, — збагачує і об’єднує. Так встановив могутній Бог.

Якщо ви навіть перебуваєте у шлюбі, але думками й почуттями смакуєте ваші минулі подвиги, ви грішите так само, як і фізичним гріхом. Молоді люди іноді грішать фізично, а скільки старших людей, які мріють про щось неправильне.

Навіть про короткий зв’язок з блудницею Біблія говорить як про єднання плоті. Розумієте, що це означає. Якщо ви не розірвете цього зв’язку, то він перейде в шлюб і зруйнує його. Я вірю в Боже прощення, в Божу милість, в Божу свободу, але ще раз повторю: після гріха порушення меж між статями ви ніколи не будете такими, як раніше. Я не говорю про прощення, не говорю про помилування, я говорю про внутрішню зміну, яка відбувається в людині, в її світогляді, в її стосунках, в тому спустошенні, якого практично неможливо зупинити.

І ще один момент: однією з хитрощів диявола є розмивання меж, які називаються вінчанням. Як ви готуєте своїх дітей до цієї священної церемонії, учасником якої є сам Бог? Як часто таке високе небесне таїнство перетворюється тільки в пишний ритуал без внутрішнього змісту. Часто молоді люди думають, як би приємно здивувати: вінчання на Гаваях, вінчання в повітрі, під водою. Щось особливе! Але це всього лиш мить. Насправді ж це священнодія, в якій бере участь сам всемогутній Бог. Я знаю, як готували нас до дня шлюбу. Скільки ми плакали перед Богом, скільки внутрішньо готувалися до цього рубежу двох відрізків життя, який змінить вас до непізнаваності. Одного разу в мене запитали: «Назвіть декілька людей, які змінили ваше життя». Я сказав: «Є п’ятеро людей на землі, які дуже вплинули на моє серце. Перші двоє — це батьки, третя — це мій пастор, четвертою людиною, яка дуже змінила моє життя, є моя дружина і п’ята людина, яка зробила найглибший вплив на моє життя, — це моя дитина». Я пам’ятаю ту мить, коли народилася моя донька. Я взяв її на руки, подивився на це крихітне створіння, яке поміщалося на одній руці, і зрозумів, що я ніколи не буду таким, як колись. Шлюб змінить вас до непізнаваності. Готуйтеся до дня шлюбу, це священний рубіж, поставлений самим Богом. Шлюб — це закінчення пошуків, це початок життя з іншими законами, з іншими вимірами, з іншими стосунками, в іншому становищі. І хто не готувався до шлюбу, то, найімовірніше, зруйнував свій шлюб. Багато хто з одружених живуть як холостяки — вони зруйнували свій шлюб.

Часто ми не просто розмиваємо кордони, а й пересуваємо їх. Але пересуваються чи розмиваються вони тільки в нашій свідомості, насправді ж вони стоять там, де їх поставив Бог. Бог називає все своїми іменами, навіть такими іменами, що іноді соромно читати про це. Біблія відверто говорить про такі гріхи, про які й соромно згадувати. Але чи звернули ви увагу на те, що в цій ділянці дуже сильно розмиті межі? Гріх називають слабкістю, а до слабкості треба ставитися поблажливо, гріх же треба викривати. За гріх треба каятися, а в слабкості вправлятися. Кажуть: «Ну й що, я такий слабкий. Це моя слабкість!» Гріх називають хворобою. А хворих треба лікувати, тоді як грішника — каяти. Іноді люди дають назви зовсім протилежні тим, які є в Біблії. Наприклад, блуд називають любов’ю. Це обман. Дайте всьому свої найменування — і все стане на свої місця. Іноді розпутне життя називають помилками минулого. Помилки виправляють, але в гріхах треба каятися. Однією з основних умов покаяння є зміна життя. І перший крок до покаяння — це назвати свою дію тим іменем, яким її називає Бог. Я думаю, що ви чули таке покаяння: «Брати й сестри, якщо чимсь, десь, колись когось, то простіть мені». Це називається покаянням.

Один чоловік, який зробив стільки зла, підійшов до мене і сказав: «Ну, вибач мені». Я йому сказав: «Ну, вибачаю». Він знову повторив: «Та ні, вибач!» Я сказав: «Вибачаю!» Вибачатися треба тоді, коли випадково наступиш на ногу, а коли грішиш, то треба каятися і сповідатися.

Однією з умов покаяння є назвати свою дію її іменем, яким називає її Бог. Ми не просто поговорили про братів, а обговорювали братів. Це не просто на вухо трохи пошепотіли, це пліткарство, яке руйнує дружні стосунки. Називайте гріхи своїми іменами, не допускайте розмитих кордонів у термінології.

А як тепер відбувається багато євангелізаційних служінь! Коли я дивлюся на них, то, відверто кажучи, я часом думаю: «Краще б їх не було». На євангелізаційних зібраннях дуже рідко можна почути слова «гріх», «покаяння», «відродження», там грішників закликають до радості. Яка єресь! Я не вірю в істинну радість без смирення, впокорення, без покаяння, без ридання, без освячення, без прощення. Це підробка без внутрішніх змін. Будьте уважні, не захоплюйтеся суперсучасним християнством, «популярною» Євангелією, яка не змушує нас напружуватися. Це проблема. Буквально недавно в одній з дуже відомих богословських праць я читав тлумачення на книгу Буття: «Багато-багато мільярдів років тому Бог створив небо і землю...» Так це ж початок теорії еволюції!

Розмиті кордони між Богом і людиною. Як часто звеличують людину і принижують Бога, що людина може по-панібратськи ставитися до Нього. Ось праця відомого богослова: «Я сказав Богу, що я не хочу цього робити! Пошли ангелів, хай вони принесуть мені». «Євангелія процвітання» використовує Бога для своїх амбіцій. Це дуже серйозно. Я не вірю в таку «євангелію». Вона могла народитися в країні, яка процвітає, і вона закінчиться разом з процвітанням країни. В країнах третього світу не виникла б «євангелія процвітання». Якось я запитав студентів: «Скажіть, я — син Божий?» — «Так». — «А Ісус — Син Божий?» — «Так». — «Я Його брат?» Отож, Ісус наш брат, Який зв’язав себе обітницями, а я їх знаю. На цьому будується теорія процвітання, але одне не враховано в ній: Ісус — Бог, а я — людина. І цим все сказано. І якщо Він з милості Своєї підняв мене до цього становища, то це повинно смирити мене, змусити трепетно схилитися перед всемогутнім Богом. Якщо хтось з великих людей посадив мене біля себе, то ще не означає, що я повинен його плескати по плечу. Ні, це визнання робить мене більш смиренним, люблячим і слухняним.

Розмиті кордони — вони скрізь. Розмиті межі в богослов’ї, в служінні, у сповіданні, у сім’ях, в домах, в зовнішності, в поведінці, серед дорослих, серед підлітків, серед дітей. Я вірю, що це одна з найбільш підступних дій диявола — розмити межі, які встановив Сам Бог.

«До чужого ярма не впрягайтесь з невірними» (2 Кор. 6:14). Не впрягатися до одного ярма означає не стояти в парі, не тягнути спільний віз, тобто не тримати спільного напрямку з нечестивими. Потім, пояснюючи, апостол задає декілька запитань: «Бо що спільного між праведністю та беззаконням?» Бог поставив Свій закон, який ставить межу між праведністю і беззаконням, між тим, що можна, й тим, чого не можна, між тим, що називають правильним і неправильним. Бог встановив Свої закони, і вони мають чітку межу. Переступати ці закони називається злочином і гріхом. Коли я перебуваю в Божих законах, я праведний перед Богом, а коли я переступаю їх, то я злочинець і житиму під Божим судом. І диявол прагне розмити цю межу, щоб ми не знати, як правильно чинити. «Яка спільність у світла з темрявою?» Пам’ятаєте, як казав мій син: «Де є сонечко, там ночі немає». Де ж немає сонця, там ніч. Світло й темрява несумісні. Є одна цікава історія про те, як попросили сонце знайти темряву. Воно обійшло всю землю й сказало: «Немає темряви». Тобто там, де є світло, там немає темряви, і зміщення кордонів суперечить законам природи, законам, встановленим Богом в оточуючому нас світі, в моральності, в праведності — в усіх ділянках. «Або яка частка вірного з невірним? Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: «Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!» І уважно слухайте обітниці поставлених меж: «Вийдіть тому з-поміж них (не з-поміж людей, а з середовища гріха й беззаконня) та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму (це перша обітниця), і буду Я вам за Отця (друга обітниця), а ви за синів і дочок Мені будете (третя обітниця), говорить Господь Вседержитель!»

Межі можна поставити зовнішні, у вигляді правил та заборон, але найважливіші ті межі, які Бог ставить всередині нас. Де б ми не були, якщо всередині нас є межі, Божий символ, який стримує нас, і, найголовніше, страх Божий, то ми ніколи не чинитимемо того, що неприємне Богові. Страх Господній — один із гарантів перебування в межах. Страх Господній відводить від зла, страх Господній — це благоговіння перед Богом і Його Словом і ненависть до гріха. Це сутність страху Божого. Страх Божий — це внутрішній імунітет, реакція відторгнення гріха навіть у його наближенні. Я вірю, що тема страху Божого — одна з найактуальніших тем, на цій істині стоїть Боже помазання. Страх Господній — це не те, що чинять люди ззовні, це те, що зберігає нас зсередини в Дусі Святому і Слові Божому, нова природа, дана нам всемогутнім Богом.

Розмиті межі в переконаннях, в емоціях, в поведінці породжують розмитих людей. Зустрічаєш молодих людей без мети, без внутрішнього стержня. А якщо це чоловік, глава сім’ї, то мені шкода його дружину. Вона багато намучиться з ним, це буде велика проблема. До мене підійшла одна богобоязлива сестра і сказала: «Брате, ти говориш про покору голові, я готова підкорятися своєму чоловікові, але я вже стомилася від цієї голови. В нього п’ять рішень на день, я навіть не знаю, яке останнє. Я не знаю, чого чекати від нього, він ні в чому не має твердості, він непередбачуваний». Людина, яка живе у волі Божій, сильна духом, вона має тверді переконання, чітку мету, чіткі установки, чітке розуміння, чітку поведінку. Це чудова голова, яку навіть ті, які не хочуть покорятися, матимуть за авторитет.

Я хочу звернутися до тих, хто відчуває, що в них немає внутрішніх стандартів і обмежень. Якщо ви належите до таких людей, то прийдіть до всемогутнього Бога, хай сам Бог змінить серце, поселившись у нього Духом Святим і Словом Божим, Він відновить той бар’єр всередині вас. Може, у вашому житті все в порядку, але є ділянка, можливо, тільки її частина, межі якої розмиті. Може, це ділянка мрій, може, мови, може, це ділянка повноважень, я не знаю. Будь ласка, покайтеся перед Богом в тому, що ви переступили ці межі. «Якщо ви знаєте встановлену межу, — каже Бог, — але щось тягне вас за цю межу і ви її постійно переступаєте, і не можете не переступати, ви не маєте сили для цього, то моліться про особливу Божу силу і страх Божий, щоб не переступати ці кордони. Я вірю, що ви любите Господа і хочете бути людьми, які мають страх Божий, і пробувати в Його волі та Його благословенні. Територія Божих кордонів — це територія, над якою є Божа благословляюча рука. Тож живімо в зоні Божого благословення і Божих повноважень, на території Царства Божого.

© «Благовісник», 3,2004