Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ХРЕСТ СТАРИЙ І НОВИЙ

Автор Ейден ТОЗЕР

Без будь-якого попередження і найчастіше непомітно прийшов у широкі єванге¬ль¬ські кола сучасності новий хрест. Він дуже схожий на старий хрест, але відрізняється від нього. Ця подоба поверхнева, а відмінності — фундаментальні.

З цього нового хреста починається філософія християн¬ського життя, а з неї витікають нові методи благовістя — новий вигляд зібрань і новий тип проповіді. Ця нова проповідь Євангелії користується тією ж мовою, що й стара, але зміст її відрізняється, та й акцент ставиться не на тому, що раніше.

Старий хрест не укладав угод зі світом. Для гордовитої Адамової плоті він означав кінець шляху. Він втілював у життя вирок, винесений Синайським законом.

Новий хрест не протистоїть роду людському; він зазвичай — добрий приятель йому і, будучи правильно сприйнятим, служить джерелом океану чистих та добрих веселощів і невинних насолод. Він залишає Адаму право безперешкодно існувати; він продовжує жити ради власної втіхи, тільки тепер він отримує задоволення від співу хором і перегляду релігійних фільмів, а не від непристойних пісень і випивки. Наголос, як і раніше, робиться на отриманні задоволення, хоча розваги тепер більш високоморального, якщо не інтелектуального рівня.

Новий хрест запроваджує новий, зовсім інший підхід до благовістя. Проповідник Єва¬н-гелії не вимагає тепер відречення від старого життя, щоб мати можливість отримати нове. Він проповідує не від¬мі¬нності, а схожість. Він прагне вклинитися в інтереси публіки, показуючи, що християнство не висуває неприємних вимог; воно швидше пропонує те ж, що й світ, тільки на бі¬льш високому рівні. Чого б не забажав світ, який втратив розум від гріха, йому одразу ж досить вміло показують, що це саме те, що пропонує Євангелія, тільки релігійний продукт кращий.

Новий хрест не знищує грі¬ш¬ника, він його переорієнтовує. Він пристосовує його до більш чистого і приємного способу життя і оберігає його самоповагу. Самовпевненому він каже: «Прийди і заяви про себе ради Христа». Егоцентристу: «Прийди і хвались у Господі!» Тому, хто шукає гострих відчуттів: «Прийди і насолодись захоплюючим християнським спілкуванням!» Благовістя відхиляється у напрямку сучасної моди, щоб стати прийнятним для громадськості.

Старий хрест — символ см嬬р¬ті. Він означає різкий насильницький кінець людського існування. У часи Рима людина, яка брала свій хрест і вирушала в дорогу, зарання прощалася зі своїми друзями. Вона ніколи не поверталася назад. Вона йшла до свого кінця. Хрест не допускав компромісів, він нічого не пом’якшував і ні від чого не утримувався; він позбавляв людину життя повністю… для її ж блага. Він не намагався бути дипломатичним зі своєю жертвою. Він уражав жорстоко і безжально, і коли закінчував свою справу, людини більше не було.

Племені Адама було винесено смертний вирок. Його ні пом’якшити, ні відмінити. Бог не може схвалити жодного плоду гріха, яким невинним і привабливим він би не здавався для людських очей. Бог спасає людину, знищуючи її, а потім воскрешаючи для нового життя. Проповідь Євангелії, яка проводить паралелі між Божими та людськими шляхами, фальшива для Бі¬блії і безжальна для душ своїх слухачів. Віра Христова не йде паралельно світу, а впоперек йому.

Приходячи до Христа, ми не піднімаємо своє старе життя на більш високий рівень; ми залишаємо його на хресті. Пшеничне зерно має впасти в землю і померти. Ми, пропові-дники Євангелії, не повинні розглядати себе як агентів зі зв’язків з громадськістю, посланих встановити доброзичливі стосунки між Христом і світом. Ми не повинні уявляти, що послані з дорученням зробити Христа прийнятним для великого бізнесу, преси, світу спорту чи сучасної освіти. Ми не дипломати, а пророки, і наше послання пропонує не компроміс, а ультиматум. Бог пропонує життя, але не удосконалене старе життя. Запропоноване Ним життя — це життя, яке витікає зі сме¬рті. Воно завжди перебуває по ту сторону хреста. Кожен, хто хоче мати його, мусить пройти під перекладиною. Він має відректися від себе і погодитися зі справедливим Божим вироком.

Що це означає для окремої особистості, осудженої людини, яка хотіла б отримати життя в Ісусі Христі? Як можна перетворити це богослов’я в життя? Просто людина мусить покаятися і вірити. Вона повинна відректися від своїх гріхів і рухатися далі, до відречення від самого себе. Нехай вона нічого не покриває, нічого не захищає, нічого не виправдовує. Хай не намагається домовитися з Господом, але схилить свою голову під удар суворого Божого невдоволення і визнає себе гідною смерті. Нехай, зробивши це, людина з простодушною вірою пильно вдивиться у воскреслого Спасителя, і від Нього прийде життя, відродження, очищення і сила.

Хрест, який поклав кінець земному життю Ісуса, тепер кладе кінець грішнику; і могутність, що воскресила Христа з мертвих, тепер воскрешає його до нового життя з Христом.

Дозвольте сказати кожному, хто може заперечити це чи вважає це лише обмеженим поглядом на істину, що Бог скріпляє це послання печаттю Свого схвалення з часів Павла і донині. Виражене саме цими чи іншими словами, во¬но було сенсом всіх проповідей, які несли у світ життя протягом століть. Містики, реформатори, діячі Відродження ставили на цьому свій наголос, а знамення, чудеса й потужна дія Святого Духа свідчили про Боже схвалення.Без будь-якого попередження і найчастіше непомітно прийшов у широкі єванге¬ль¬ські кола сучасності новий хрест. Він дуже схожий на старий хрест, але відрізняється від нього. Ця подоба поверхнева, а відмінності — фундаментальні.

З цього нового хреста починається філософія християн¬ського життя, а з неї витікають нові методи благовістя — новий вигляд зібрань і новий тип проповіді. Ця нова проповідь Євангелії користується тією ж мовою, що й стара, але зміст її відрізняється, та й акцент ставиться не на тому, що раніше.

Старий хрест не укладав угод зі світом. Для гордовитої Адамової плоті він означав кінець шляху. Він втілював у життя вирок, винесений Синайським законом.

Новий хрест не протистоїть роду людському; він зазвичай — добрий приятель йому і, будучи правильно сприйнятим, служить джерелом океану чистих та добрих веселощів і невинних насолод. Він залишає Адаму право безперешкодно існувати; він продовжує жити ради власної втіхи, тільки тепер він отримує задоволення від співу хором і перегляду релігійних фільмів, а не від непристойних пісень і випивки. Наголос, як і раніше, робиться на отриманні задоволення, хоча розваги тепер більш високоморального, якщо не інтелектуального рівня.

Новий хрест запроваджує новий, зовсім інший підхід до благовістя. Проповідник Єва¬н-гелії не вимагає тепер відречення від старого життя, щоб мати можливість отримати нове. Він проповідує не від¬мі¬нності, а схожість. Він прагне вклинитися в інтереси публіки, показуючи, що християнство не висуває неприємних вимог; воно швидше пропонує те ж, що й світ, тільки на бі¬льш високому рівні. Чого б не забажав світ, який втратив розум від гріха, йому одразу ж досить вміло показують, що це саме те, що пропонує Євангелія, тільки релігійний продукт кращий.

Новий хрест не знищує грі¬ш¬ника, він його переорієнтовує. Він пристосовує його до більш чистого і приємного способу життя і оберігає його самоповагу. Самовпевненому він каже: «Прийди і заяви про себе ради Христа». Егоцентристу: «Прийди і хвались у Господі!» Тому, хто шукає гострих відчуттів: «Прийди і насолодись захоплюючим християнським спілкуванням!» Благовістя відхиляється у напрямку сучасної моди, щоб стати прийнятним для громадськості.

Старий хрест — символ см嬬р¬ті. Він означає різкий насильницький кінець людського існування. У часи Рима людина, яка брала свій хрест і вирушала в дорогу, зарання прощалася зі своїми друзями. Вона ніколи не поверталася назад. Вона йшла до свого кінця. Хрест не допускав компромісів, він нічого не пом’якшував і ні від чого не утримувався; він позбавляв людину життя повністю… для її ж блага. Він не намагався бути дипломатичним зі своєю жертвою. Він уражав жорстоко і безжально, і коли закінчував свою справу, людини більше не було.

Племені Адама було винесено смертний вирок. Його ні пом’якшити, ні відмінити. Бог не може схвалити жодного плоду гріха, яким невинним і привабливим він би не здавався для людських очей. Бог спасає людину, знищуючи її, а потім воскрешаючи для нового життя. Проповідь Євангелії, яка проводить паралелі між Божими та людськими шляхами, фальшива для Бі¬блії і безжальна для душ своїх слухачів. Віра Христова не йде паралельно світу, а впоперек йому.

Приходячи до Христа, ми не піднімаємо своє старе життя на більш високий рівень; ми залишаємо його на хресті. Пшеничне зерно має впасти в землю і померти. Ми, пропові-дники Євангелії, не повинні розглядати себе як агентів зі зв’язків з громадськістю, посланих встановити доброзичливі стосунки між Христом і світом. Ми не повинні уявляти, що послані з дорученням зробити Христа прийнятним для великого бізнесу, преси, світу спорту чи сучасної освіти. Ми не дипломати, а пророки, і наше послання пропонує не компроміс, а ультиматум. Бог пропонує життя, але не удосконалене старе життя. Запропоноване Ним життя — це життя, яке витікає зі сме¬рті. Воно завжди перебуває по ту сторону хреста. Кожен, хто хоче мати його, мусить пройти під перекладиною. Він має відректися від себе і погодитися зі справедливим Божим вироком.

Що це означає для окремої особистості, осудженої людини, яка хотіла б отримати життя в Ісусі Христі? Як можна перетворити це богослов’я в життя? Просто людина мусить покаятися і вірити. Вона повинна відректися від своїх гріхів і рухатися далі, до відречення від самого себе. Нехай вона нічого не покриває, нічого не захищає, нічого не виправдовує. Хай не намагається домовитися з Господом, але схилить свою голову під удар суворого Божого невдоволення і визнає себе гідною смерті. Нехай, зробивши це, людина з простодушною вірою пильно вдивиться у воскреслого Спасителя, і від Нього прийде життя, відродження, очищення і сила.

Хрест, який поклав кінець земному життю Ісуса, тепер кладе кінець грішнику; і могутність, що воскресила Христа з мертвих, тепер воскрешає його до нового життя з Христом.

Дозвольте сказати кожному, хто може заперечити це чи вважає це лише обмеженим поглядом на істину, що Бог скріпляє це послання печаттю Свого схвалення з часів Павла і донині. Виражене саме цими чи іншими словами, во¬но було сенсом всіх проповідей, які несли у світ життя протягом століть. Містики, реформатори, діячі Відродження ставили на цьому свій наголос, а знамення, чудеса й потужна дія Святого Духа свідчили про Боже схвалення.

То чи сміємо ми, спадко¬ємці такої могутності, спотворювати істину? Чи сміємо ми своїми тупими олівцями під¬чищати лінії на плані чи спотворювати картину, явлену нам на Горі? Збережи, Боже! Проповідуймо ж старий хрест, і ми відчуємо колишню могут¬ність.

То чи сміємо ми, спадко¬ємці такої могутності, спотворювати істину? Чи сміємо ми своїми тупими олівцями під¬чищати лінії на плані чи спотворювати картину, явлену нам на Горі? Збережи, Боже! Проповідуймо ж старий хрест, і ми відчуємо колишню могут¬ність.

© «Благовісник», 2,2008