Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Sub specie aeternitatis — «з погляду вічності» (латин.)

Автор Микола СИНЮК

...Видиме — тимчасове, невидиме — вічне (2 Кор. 4:18)

...Щоб знайти Христа, дане нам життя, Й дана вічність нам, щоб Його збагнути.

О. Міцевська. «Два погляди»

Цей рядок, що ти, шановний читачу, тепер читаєш, ще не був написаний. Був написаний лишень заголовок статті та два епіграфи, що несуть у собі ідею вічності. У цей час пролунав телефонний дзвінок, який приніс страшну звістку – вбитий завідувач відділу християн-підприємців ЦХВЄ України Святослав Бурлака. Вбитий підло, пострілом у спину. Вдова і четверо сиріт, а ще — німе питання: «Чи Авнер мав загинути смертю негідного? Твої руки були не пов’язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають...» (2 Сам. 3:33).

На довгі роки залишився біль утрати для живих. Для нього ж — перші кроки віч¬ності. Бо що за вік — 37 ро¬ків — з погляду Вічності? Одна-єдина мить, навіть не мить, а незліченно мала доля миті. Власне, вперше оглянувшись на вулиці небес, він побачить нас, що лише на півкроку, навіть не на півкроку, а на неймовірно маленьку частинку часу пізніше прийдемо туди.

Ми живемо у фізичному світі. Він обмежений часом і простором. У ньому діють фі¬зичні закони, відкриті людиною. Ті, що не відкриті нашому інтелекту, діють також, чекаючи своїх Ньютонів, Ломоносових, Менделєєвих, які зможуть осмислити, систематизувати, піддати науковому аналізу їх дію. Людина, захоплена матеріальним світом, перебуває в ньому, витрачає без¬ліч зусиль, коштів, часу, щоб зробити цей видимий аспект свого буття комфортнішим і досконалішим. У погоні за «пожадливістю очей, пожадливістю тіла та життєвою пихою» (1 Ів. 2:16) нами втрачається інший потужний і такий же реальний, але невидимий аспект людського буття, що окреслюється словом «Вічність».

Натхнений Духом Святим, апостол Павло так характеризує ці дві позиції: «Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоло¬вік, зате день у день відновляються внутрішній... коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме — дочасне, невидиме ж вічне» (2 Кор. 4:18).

Отже, на що спрямований наш погляд? Недалекоглядна людина розмірковує приблизно так: дивлячись у перспективу, у майбутнє, свої зусилля доцільно найперше спрямовувати на себе — здобути відпо¬відну освіту, щоб пізніше забезпечити собі безбідне життя, на старість мати пристойну пенсію та ні від кого не бути залежним.

Той, хто дивиться трохи далі ситого комфорту, має бі¬льш віддалену мету. Він розуміє, що прийде час — і найпрестижніші дипломи стануть не більше, ніж шматком картону. А тому об’єктом особливо пильної уваги такої людини стає сім’я, виховання дітей — бажання мати не тільки матеріальну, але й моральну під¬тримку на схилку літ.

Воістину мудра людина дивиться за грань земного буття, дивиться на межу, за якою починається вічність. А тому всі зусилля, старання, час, ідеї підпорядковує одній меті — приготуватися до вічності. Іншими словами — людина дивиться на невидиме, вічне як на реальність кожного дня і відповідним чином готує себе до цього.

Гідні подиву багато біблій¬них особистостей, історія життя яких віддзеркалює повну відданість ідеї вічності, ідеї невидимого.

Про Мойсея, релігійного лідера та політичного вождя євреїв, сказано й написано багато. Що було мотивом його вчинків та рішень? Його погляд був спрямований на невидиме, «вважаючи ганьбу Христову більшим багатством, ніж скарби єгипетські, бо він дивився на нагороду». На яку нагороду? Нагорода — ось во¬на, поруч — влада, багатство, кар’єра — все це пропонує Єгипет вже, зараз, тепер! Але ось він, мотив: «Вірою він залишив Єгипет, не побоявшись гніву царського, бо він був непохитним, як той, хто бачить Невидимого» (Євр. 11:26-27). Невидима нагорода стала достойнішою та вартіснішою всіх скарбів Єгипту! Невидимий, Вічний Вождь Небесний був реальним, Таким, що стоїть поруч, і тому Мойсей залишався непохитним у діях та рішеннях. Ідея невидимого, вічного, нагороди, яка буде колись, — стала альтернативою блиску реального золота, реальних почестей, реальної влади. Мо¬й¬сей дивився на те, що не проминає!

Чи задумувався ти, шановний читачу (якщо ти християнин), що питання Вічності твоєї душі було вирішено багато тисячоліть тому. Не було нас, наших батьків, дідів і прадідів, не було ще жодної пилинки Всесвіту, але: «Він (Бог) вибрав нас у Ньому (Хри¬сті) перед закладинами світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові, наперед призначивши нас на всиновлення Собі через Ісуса Христа» (Еф. 1:3).

Незмінним атрибутом Бога є те, що Він вічний. Той, Хто не має початку, — Той, Хто є і буде завжди. Він вічний. Ві¬нець Свого творіння — люди¬ну, Творець сформував за власним образом і подобою. Божественне в людині — це її духовна сутність, її спорідненість з Творцем. На відміну від безначального Бога, людина має свій початок від Нього. Отримавши це начало, людина вспадкувала безсмертя — вічність. Шлях тимчасового земного буття нашого — це можливість знайти своє духовне коріння — Бога. Мені видалися цікавими рядки з поезії, вписані в епіграф: «...Щоб знайти Христа, дане нам життя, й дана вічність нам, щоб Його збагнути». Якщо розважати про вічність в аспекті подарованого Богом спасіння та життя вічного з Ним, то ці поетичні рядки перегукуються зі словами Ісуса Христа, що промовляє: «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога та посланого Тобою Ісуса Христа» (Ів. 17:3).

Вічне життя, подароване Богом, — це процес, який неможливо осягнути обмеженим розумом. Вічність з Богом — це не пасивне споглядання міста, Архітектором і Будівничим якого є Він Сам. Віч¬ність з Богом — це осмислений творчий процес, який полягає в намаганні пізнати недосяжного пізнанню Бога. Звільнений, очищений від шкідливої інформації інтелект людини буде активно задіяний у пі¬знанні свого Спасителя і Творця. Велич, потуга, міць, премудрість Божа настільки незбагненні та неосяжні, що для пізнання їх людині потрібна Вічність.

Цей шлях починається тепер, на землі. Ми захоплюємося точністю та бездоганністю Творця у всіх проявах Його творчої дії. Мікро- і макрокосмос, розмаїття живих форм, математична чіткість і довершеність хімічних елементів і сполук — тільки інтелектуально обмежена та бездуховна людина не бачить за всім цим руки Вседержителя. «Тому що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо Бог явив їм. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видні, так що нема їм виправдання» (Рим. 1:19-20).

Процес вічності з Богом розпочинається на землі, розпочинається зі здивування і захоплення мудрістю та досконалістю свого Творця. Цей процес, як і людина, має свій початок, але ніколи не буде мати закінчення. Пізнання Безконечного, Премудрого, Істинного Бога передбачає вічність з Ним! Тільки безконечна Вічність є достатньою, щоб хоча б частково зрозуміти Христа і Бога, Якому ми служимо та вклоняємося! Це і є життя вічне — щоб пізнати Бога та посланого Ним Спасителя Ісуса Христа, Який Своєю смертю та воскресінням відкрив двері Вічності.

© «Благовісник», 2,2008