Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ВІЧНІСТЬ - ВАРТІСТЬ ДУШІ

Автор Ярл Пейсті

Проповідь, яку ми пропонуємо читачеві, багато десятиліть тому звучала через християнську радіопередачу з вуст відомого російськомовного радіопроповідника Ярла ПЕЙСТІ. Це було ще за радянських часів, коли подібні передачі з-за кордону глушили і не дозволяли слухати. Я тоді був хлопцем зі своїми молодечими мріями та планами. Не скажу, що регулярно слухав християнські радіопередачі, але часто. З того часу стекло багато води, і я не можу пригадати усього детально, що чув. Але ця проповідь врі¬залася у мою пам’ять назавжди. Ярл Пейсті, маючи від Бога не лише дар проповідника, але й особливий, незабу¬тній ораторський голос, насті¬льки емоційно та переконливо говорив про вічність і її вар¬тість, що по шкірі бігли мурашки. І настільки він вкладав у цю розмову зі слухачами себе, свою душу, що напри¬кінці проповіді заплакав. Це було чутно навіть через радянські «глушилки». І я тоді подумав: «Це не Пейсті говорить, це говорить Сам Бог: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що назамін дасть людина за душу свою?» Він запитує про це і тебе, читачу.

Юрій Вавринюк

Сьогодні я хочу з вами поговорити на дуже важливу тему. Так, я можу сказати, що вам буде задане найсерйозніше запитання, яке можна задати людині. Це питання було вперше задане Христом, і на нього відповісти можливо не інакше, як тільки дією з нашого боку. Це питання, яке Христос задає кожній людині, вимагає особистої відповіді, і я аніскільки не сумніваюся в тому, що нині ви відповісте на нього одним з двох рішень.

Навряд чи ви знайдете се¬рйозніші слова, сказані нашим Спасителем, ніж слова: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що назамін дасть людина за душу свою?» (Мр. 8:36,37). Ісус Хри¬стос ставить людську ду¬шу так високо, що якщо можливо було б придбати весь світ, все, що в ньому є, всі його багатства, то все це не перекрило б вартості однієї душі. Так, цінність, яку Христос надає людській душі, перевершує не тільки цей світ зі всіма його багатствами, але є й більшою за це. Слово «космос», що вживається Христом у цьому випадку, означає, що ціна твоєї і моєї душі перевищує не тільки цей світ, але весь космос, весь створений Богом всесвіт. Всю незліченну кількість зірок і планет не порівняєш з ціною однієї людської душі!

Чому ж Христос призначив таку високу ціну за людську душу? Адже має бути причина цьому, чи не так? Мені зда¬ється, що причина не одна, а їх декілька. І я хотів би поговорити про те, чому Ісус встановив таку високу ціну для твоєї і моєї душі.

В першу чергу тому, що людина — це особливе Боже творіння. Вона створена для певної божественної мети. Зауважте, що, коли Господь Бог спочатку створив небо і землю зі всяким творінням, що живе на ній, і всякою рибою у воді, і птаством небесним, сказано, що Бог побачив, «що [це] добре» (1 М.1:25). Але це не задовольнило Бога, бо Бог — Любов, а Любов прагне любити когось подібного собі. Ось тому Бог створив людину за образом і подобою Своєю, як сказано в Священному Писанні: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (1 М. 1:27). Зауважте, що після того, як Бог на шостий день закінчив творити створенням людини, то сказано, що «побачив Бог все, що Він створив, і ось добре вельми» (1 М.1:31). Яку високу мету мав Бог, коли Він творив людину! Так, для того, щоб з цим найкращим Своїм творінням мати спілкування. Вінцем творіння Божого не був видимий світ, матерія, Всесвіт і все, що в ньому, — все це другорядне в порівнянні з людиною, бо все це було створено для людини, яка є вінцем Божого творіння.

Але Божа мета створення людини полягала не тільки в тому, щоб створити істоту, подібну Собі, і мати з нею спі¬лкування, але Божий намір щодо людини був зробити її володарем всього творіння, який би зацарював разом з Ним і розділив з Ним Його славу. О, яку чудову мету передбачив Бог для нас! І проте скі¬льки людей, знаючи це, знаючи, що Божі наміри до них тільки добрі і найвищі, свідомо відмовляються від Його дару любові і обирають собі шлях, що веде у вічну загибель. Вони дали князю світу цього засліпити розум їх і спокусити їх, щоб вони не вибрали Божого шляху. От чому Ісус сказав: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» (Мр.8:36). Якщо б вона все придбала, а найголовніше втра¬тила, то скажіть: яка користь з цього?

Але є й інша причина, чому Христос встановив таку високу ціну душі людської. Вона — вічна. Ви коли-небудь думали про вічність наодинці, у тиші, в глибині свого серця? Ви пробували вникнути у значення нескінченного життя? Я можу сказати, що хоча і не раз пробував, але дотепер мені не вдавалося, і боюся, що ніколи не вдасться зрозуміти, що таке вічність. Уявіть, що для кожного з нас не буде такого часу, в якому ми не існуватимемо. Коли у вічності ми прожили тисячу років, то фактично ми тільки що почали жити. Додамо ще декілька тисячоліть або навіть мільйон років, але ж і це тільки початок, оскільки у вічності немає кінця.

Спробуймо пов’язати цю думку про вічність з уявленням про ніч, яка ніколи не закінчується. Так житиме душа, вигнана з присутності Божої, душа, що гине у вічному мороці і муках. Сама думка про це страхітлива і непосильна. Тому й стає зрозуміло, чому люди не хочуть думати про вічність. Їх сповняє жах і вони починають буквально уникати думок про це.

Послухайте крик з пекла: «Змилуйся, Отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім» (Лк. 16:24). Але, на жаль, ця людина не змогла отримати того, що просила. Вона приречена протягом усієї вічності, навіки-віків, благати краплини води, і ніколи її не отримає. О, як це жахливо!

Ви можете собі уявити весь жах вічної муки душі в пеклі? Вічний крик і ридання, нескінченний плач і прокляття. Думати про жахи прийдешніх воєн, бід і запустіння — це одне, але зовсім інше знати, що ми маємо зустрітися з віч¬ністю... Межа, яка відділяє цей світ від потойбічного, до того непомітна, що земне життя кожного з нас може урватися несподівано, будь-якої миті дня або ночі. А потім що? Що буде у вічності? Що там чекає тебе, мій друже?

Якщо ви хочете мати уявлення про те, що таке вічна загибель душі, жахіття вічного пекла, то ви повинні поглянути на Голгофу. Ніщо так не дає нам вникнути в значення вічної загибелі душі. Яка невимовна трагедія — бути втраченим, загиблим навіки! І щоб врятувати душу від цієї вічної муки, Син Божий повинен був піти на смерть. Щоб врятувати нас від вічного пекла, Божий Син прийняв на Себе образ раба, зробився жертвою за гріх, прийнявши вину всього світу на Себе, і добровільно пішов на Голгофський хрест!

Подивіться, як Він молиться в Гефсиманії в агонії душі. Його піт падав на землю великими краплями крові. Весь облитий кривавим потом, Він волає: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене...» (Мт.26:39). Протягом трьох годин в Гефсиманському саду Він твердить ту ж молитву. Він не ухиляється від хреста, але душа Його обтяжена вантажем гріха всього людства. Він стає жертвою за гріх, Він благає: «Якщо є інший шлях, Отче, якщо є інший спосіб врятувати душі, Отче, дозволь Мені обрати цей шлях. Але не Моя воля, але Твоя хай буде».

Щоб викупити твою і мою душу, Бог вибрав єдиний шлях, можливий для її порятунку. І він виявився найважчим, бо полягав у тому, щоб віддати Свого Сина у жертву за гріх. Чому Бог заплатив таку високу ціну, віддавши Сина Свого Єдинородного? Тому, що у вічності душу без Бога, без прощення, без спокутування чекає пекло. Якщо був би інший спосіб врятувати людину, то Бог би відповів на молитву Ісуса в Гефсиманії. Але Він узяв на Себе справу порятунку твоєї і моєї душі, і тому сказав: «Та проте, не як Я хочу, а як Ти...» (Лк.22:42). О, яку ціну Бог заплатив за душу людську! Як дорого оці¬нив Він її, викупивши Кров’ю Свого Улюбленого Сина!

Якщо Бог так дорого заплатив за наш порятунок, то як ми відповімо на це запитання: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що назамін дасть людина за душу свою?» Чи можеш ти відповісти на це? Який викуп ти міг би дати за свою душу?

Спробуйте з погляду віч¬ності оцінити: чого б багач, який підійшов до Ісуса з запитанням, що йому робити, щоб отримати вічне життя, не віддав нині, щоб хоч ще раз лягти біля ніг Спасителя і почути з Його вуст: «Одного тобі бракує!» (Мр. 10:21). О, що він би не дав, щоб ще раз почути: «Іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай... Потому приходь та й іди вслід за Мною...» (Мр.10:21). Як він хотів би мати цю нагоду, ту, яку ти нині ще маєш. Але, на жаль, минуло близько 2000 років відтоді, як він стояв на межі вічного блаженства. Всього один крок відділяв його тоді, а зараз він у безповоротній вічності... Всі його багатства тепер не викуплять його душу. О, чого б він не дав за ту можливість, яку ти маєш тепер — слухати Благу Звістку, спів духовних гімнів, почути ще один заклик, ще раз відчути ніжний дотик Христа.

Якщо ти упустиш цю можливість і підеш в пекло, то будеш готовий віддати тисячу світів, щоб ще почути хоча б одну ще проповідь, одну піс¬ню, один заклик, почути ніж¬ний голос Спасителя і відчути один ще стукіт у двері свого серця. Який викуп даси ти за душу свою?

Бог дав тобі здатність мислити логічно, інтелектуально. То хіба не розсудливо було б тепер вирішити це найважливіше зі всіх питань, а не чекати завтрашнього дня? Завтра може вже бути пізно.

Що ж диявол пропонує нам, що стоїмо на розпутті вічності? Диявол пропонує задовольнити людські пристрасті. Зауважте, він пропонує, але питання полягає в іншому: чи задовольнить він їх, чи ні. Він говорить: «Я дам тобі багато радості і задоволення», але не каже, що зрештою те, що він тобі пропонує, жалитиме як гадюка, і що в пеклі ця пристрасть буде невпинною, і ти не матимеш жодної можливості задовольнити її. Їй ніколи не буде кінця. Те, що привело людину в пекло, мучитиме її безперервно у вічності. Ось, що диявол пропонує душі людській.

А що ж Бог пропонує людині? Він пропонує тобі Свою любов, пропонує кров Сина Свого Ісуса Христа, яка здатна омити тебе від всякого гріха і поставити тебе виправданим і досконалим перед Ним. Він пропонує тобі життя вічне в раю, де Він підготував місце для тебе. Він пропонує тобі бути дитиною Божою, спадкоємцем і співспадкоємцем з Христом, щоб вічно царювати з Ним.

Нині ти ще раз почув Благу Звістку. Можливо, це буде востаннє. Гарантувати завтрашнього дня ніхто не може. Ти маєш правильне Слово Господнє, якщо ти Йому не повіриш, то що інше може тебе переконати?

Нині ми сповіщаємо вам дивну Благу Звістку, повну надії для тебе, хто б ти не був: лише Кров Ісуса Христа, прийнята вірою серцем, може врятувати тебе. Люди тепер у пеклі тільки з однієї причини — вони відкинули Кров Христа, Його спасіння, Його любов.

Чи спасенний ти, мій друже? Чи маєш ти впевненість у тому, що ти дитина Божа? Чи ж ти на шляху до вічності без Бога? Якщо ти ще не прийняв Христа як свого особистого Спасителя, то прошу тебе — зроби це зараз. Завтра, можливо, буде пізно, тоді який викуп даси ти за душу свою? Сьогодні, поки день сприятливий і ти чуєш заклик Христа, не засмучуй Духа Святого, не нехтуй Його напученням. Бог сказав: «Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки» (1 М. 6:3). «Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!» (Іс.55:6).

© «Благовісник», 2,2008