Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

БІЛЬШЕ НЕ ЯКІВ!

Автор Ернст МОДЕРЗОНК

Які тільки нападки та насмішки не довелося перетерпіти Біблії через Якова! Як часто можна було почути: «Нічого собі свя¬ті, про які згадується в Біблії! Ось, наприклад, Яків! Який же він був обманщик! Як він обдурив свого брата! Як він обманював та брехав своєму ба¬тькові! Нікчемна людина! І це — один із святих, відзначених у Біблії! Уклінно прошу!»

Без сумніву, значна доля правди у цих розмовах є. У Якова дійсно був поганий характер. Це не підлягає ніякому сумніву. Він умів все обернути собі на користь.

Раніше я також говорив недобре про Якова. В цьому я вимушений признатися. Але це закінчилося, коли я виявив Якова у своєму серці, коли знайшов, що в мені були природа та схильності Якова. Це було для мене дуже важке відкриття.

Може, ти теж зробив це відкриття? Чи тобі ще треба буде його зробити? Якщо ти ще не зробив цього, то я бажаю тобі, щоб мої роздуми були благословенням для тебе і ти знайшов в самому собі Якова. Тоді та історія буде для тебе не голосом з минулого, але дуже близькою тобі, історією, яку ти повинен пережити і зрозуміти, як Бог робить із Якова Ізраїля.

Яким поганим не був би характер Якова, Бог все ж досягнув у ньому Своєї мети. Довгі роки навчання та виховання. Бог працював над ним до тих пір, поки із Якова не зробив Ізраїля, поки із людини, яка завжди була переможена сво¬єю старою природою, своїм власним «я», не зробив переможця...

Зупинімося на одному дуже важливому епізоді життя Якова. Його хитрість та обман завжди приносили йому користь. Правда, через це часто доводилося втікати. Втікати від брата, втікати від батька, втікати від Батьківщини, від тестя. Але настав момент, коли вті¬кати було нікуди. Через багато років блукань він повертається додому. Що чекає його?

Коли прийшла вістка: «Ісав іде тобі назустріч, і з ним чотириста чоловік», Яків дуже злякався. І, розділивши людей і худобу на два табори, сказав: «Якщо Ісав нападе на один табір і поб’є його, то другий може спастися». Хитрий Яків! Він завжди знайде вихід. І здається, що це так. Але тільки здається. Тепер він потрапив у таке становище, з якого важко вийти. Це він сам бачить. Що ж йому робити?

Тепер він пригадує те, про що вже давно повинен був подумати. Я ж можу молитися! Я ж можу просити допомоги у Бога!

Востаннє Яків вдався до своєї хитрості, посилаючи сво¬єму братові великий подарунок. Але це не приносить йому спокою. Він пробує заснути. Не виходить. Тоді він відчуває потребу залишитися наодинці з Богом.

Якби ж то Яків раніше знаходив час побути наодинці з Богом! Багато чого було б інакше в його житті. Це точно! Тільки перебуваючи у скрутному становищі, він шукає ти¬шу, усамітнення з Богом.

Яків залишився сам. Нарешті наодинці з Богом. «І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря. І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним. І промовив: «Пусти Ме¬не, бо зійшла досвітня зоря». А той відказав: «Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене».

Дивна боротьба! Таємничий Супротивник, який нападає на Якова і бореться з ним!

Спочатку йдеться, що «не подужає його». Значить, Яків сильніший за свого Супротивника. Але в боротьбі Незнайомець «доторкнувся до суглобу стегна» і звихнув його. Але для цього потрібна велика сила. Отже, Супротивник си¬льніший від Якова.

Потім Він просить: «Відпусти Мене!» Значить, Він не може Сам звільнитися. Яків, виходить, сильніший. Нареш¬ті Яків каже: «Не відпущу Тебе, поки не поблагословиш мене!», тим самим визнаючи, що Супротивник більший від нього. Здавалося б, повне протиріччя. Як це зрозуміти? З наступних віршів ми бачимо, Ким був таємничий Супротивник Якова. Це був ніхто ін¬ший, як Сам Господь. Це пояснює Сам Незнайомець: «Ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав». І сам Яків це визнає: «Я бачив був Бога лицем у лице».

Але чому ж Бог бореться з Яковом? Це ми бачимо з результатів боротьби. Суглоб стегна Якова вивихнутий. Але ж він є нашою силою, нашою опорою. На ньому ми стоїмо і ходимо. Якщо цей суглоб пошкоджений, людина безсило падає на землю. Таким чином суглоб стегна є символом на¬шої власної сили, нашої самовпевненості. Над цим попрацював Бог у Якова, над цим працює Він і в нас, ламаючи нашу самовпевненість та незалежність.

Яким був хитрим Яків! Він завжди знаходив нові хитрощі. Бог йому був непотрібний. Він надіявся на свою муд¬рість, на свою силу. І тому Бог не міг його благословити. Тому Бог не міг зробити з нього те, що хотів зробити. Власна натура Якова — ось причина, чому Бог не міг досягнути Сво¬єї мети.

А в нас хіба не так? Що найбільше турбує Бога — це наше життя, наша зарозумілість, наша діловитість і самовпевненість. І тому Бог цілеспрямовано працює над тим, щоб зруйнувати нашу надію на себе і привести до того, щоб ми виявили безсилля в собі — кинулись в Його руки. О, це вартує довгої боротьби!

Коли Яків сказав, що не відпустить Незнайомця, доки Він не поблагословить його, Той відповів запитанням: «Як твоє ймення?» і почув від¬повідь: «Яків». Господь сказав: «Від сьогодні твоє ім’я буде не Яків, а Ізраїль».

Чи не дивне запитання? Хіба Господь не знав, з ким має справу? Чи не напав Він темної ночі на людину, а тепер, коли надходить ранок, бачить, що це незнайомець? О, ні! Так чому ж Господь запитує Якова про його ймення? Що це значить?

Імена в ті часи значили набагато більше, аніж сьогодні. Раніше ім’я виражало сподівання, бажання матері, надію, яку вона покладала на це ім’я. Імена Бога також відображають Його сутність, Його характер, а імена людей — їхній природний стан. Яків — означало «хитрий, обманщик».

Тому, коли Яків відповів: «Мене звуть Яків», це означало: «Я хитрий брехун. Я той, хто обманув старого батька. Я той, хто перехитрив брата. Я той, хто скрізь і завжди мав вигоду. Яків — це я». Чесне визнання. Саме цього Бог і хотів досягнути у Якова.

О, як важко людині побачити і визнати, що вона Яків. У нас така хороша думка про себе! Потрібна довга праця Бога, щоб ми нарешті визнали: «Моє ім’я — Яків».

«Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з лю¬дьми, і подужав».

Більше не Яків!

Цього Бог і чекав, щоб Яків нарешті всі свої проблеми визнав перед Ним, щоб він, нарешті став чесним перед Богом. Більше не Яків, а Ізраїль. Що це означає? Це значить: в усьому, де раніше проявлялася стара людина з її неправдою, тепер відкривається нова людина. Там, де раніше було зло, тепер доброта. Там, де раніше були роздратування та гнів, тепер лагідність та терпі-ння. Там, де раніше проявлявся старий Адам, там тепер Новий Ісус. «Тому-то, коли хто в Христі, — той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 Кор. 5:17).

Як чудово Бог досягнув Сво¬єї мети в Якові, я особливо добре зрозумів, коли вивчав історію Йосипа. На запрошення сина Яків прибув до Єгипту. Якось Йосип сказав йому, що фараон висловив бажання познайомитися з ним. Уявляю, як Яків злякався, коли почув це. Він завжди вів скро¬мне життя пастуха, а тепер йому потрібно було йти до наймогутнішої людини тогочасного світу. «Йосипе, як я піду до царя? Я ніколи не був на ау¬дієнції у фараона! Я не знаю, як там себе поводити». — «О, я тебе навчу! Коли ти увійдеш в зал, ти тричі поклонишся так низько, щоб чолом торкнутися землі. Потім зробиш три кроки і знову три поклони. Потім ще раз те ж саме. Потім будеш чекати, коли цар заговорить до тебе».

Зітхнув старий Яків і під¬корився долі. Він старався добре запам’ятати, як вести себе при дворі.

Потім настала аудієнція.

Знаєш, як вона відбулася? Чи зробив Яків оті поклони, як цього вимагали правила? Чи кинувся Яків на підлогу перед царем? О, ні! Все відбулося зовсім інакше.

Як тільки старий пастух (а для єгиптян це була ганебна професія) увійшов у зал, до того ж накульгуючи після тієї пам’ятної ночі, цар підвівся зі свого трону, пішов назустріч старому і — поклонився йому. Наймогутніша людина у світі, намісник бога на землі, поклонився старому кривому пастуху! А потім Яків підняв руки над царем і поблагословив його.

У Посланні до євреїв зазначено, що «більший меншого благословляє». Якщо цар дозволив Якову благословити се¬бе, то він тим самим визнав, що Яків вищий. Коли Яків уві¬йшов до зали, фараон відразу ж зрозумів: «Він більший ме¬не. Я земний цар, а ця людина — цар з милості Божої!»

Бог настільки досягнув ме¬ти в Якові, хоча і через довгу та важку школу, що кожен, хто бачив його, відразу ж помічав: це людина духовна, людина вічності! Коли я все це зрозумів, то одне визначення Бога стало мені особливо дорогим та цінним. Є багато імен, якими Господь називає Себе. Але мені особливо приємним є те, коли Він каже: «Я — Бог Якова».

Яким би поганим не був характер Якова, Бог не соромиться називатися його іменем. Бог Якова! Бог, Якому і Яків не надто поганий, Який і з Якова може зробити щось для хвали та прославлення Свого імені.

Але апостол Іван застерігає: «Діточки, перебувайте в Бозі!» Бо в Ісусі — Ізраїль, без Нього —Яків.

© «Благовісник», 1,2008