Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ЗНАННЯ, ЯКІ НАДИМАЮТЬ

Автор Сергій ДЕНИСЮК

Одне з основних положень герменевтики (науки про тлумачення біблійних текстів — прим. редакції) стверджує, що дослідник не повинен одним вибраним віршем або уривком Біблії обґрунтовувати богословське питання. Це правило покликане попередити визнання будь-якого принципу як доктринального, якщо не розглянуті всі тексти Біблії. Коли цього принципу не дотримуються постійно і при розгляді біблійного питання віддають перевагу тільки якомусь одному уривку або віршу, помилкові доктрини починають проникати в суспільство.

Перший вірш 8 розділу 1 Послання до коринтян є одним з найпопулярніших текстів в євангельському братстві. Частина вірша про те, що «знання надимає», постійно озивається луною в коридорах наших церков. Зазвичай це місце використовують для то¬го, щоб викрити віруючого, який явно захопився освітою: «Оскільки освіта приносить знання, а «знання — надимає», та освіта не повинна ставати предметом нашої любові».

Згідно позиції тих, хто використовує цей уривок, деяке знання все-таки необхідне, але головна мета вивчення — це практика. Наша мета як християн — не знати про Бога (це звучить дуже академічно), а знати Бога. Ми і так вже знаємо про Біблію більше (нам так здається), ніж можемо виконати, і тому нашу увагу потрібно сфокусовувати не на теоретичне знання, яке надимає, а на практичне життя. Я чув подібні заяви і неодноразово.

Але хіба Біблія учить, що зло криється в знанні? Хіба Бог опирається тому, хто любить вчитися і демонструє глибокі знання зі своєї галузі науки? Навпаки, все Писання високо оцінює освіту і знання, і, так, — дуже часто в академі¬чному значенні.

Із багатьох віршів, що під¬креслюють користь знання, ми розглянемо тільки деякі. «Страх Господній — початок премудрості» (Пр. 1:7). Муд¬рість або знання (в цьому разі це одне і те ж), згідно цієї притчі, є об’єктом бажання, яке потрібне шукати, маючи страх Господній. Той нерозумний, хто погорджує мудрістю (Пр.1:7), тоді як мудрий «приховує (зберігає) знання» (Пр.10:14).

Соломон, якому Бог дав невимірну мудрість, мав знання не тільки з управління державою і для рішення повсякденних проблем, але й з ботаніки та зоології (див. 1 Цар. 5:13). Троє друзів Йова стали об’єк¬том Божого гніву не тому, що вони чинили неправильно, а тому, що їх знання про Бога було хибним і неповним (Йов 42:7). Євангеліст Марк (12:34) описує ситуацію, в якій Христос говорить вчителю Закону, що він «недалеко від Царства Божого», тому що «відповідав розумно».

У Другому посланні до коринтян (8:7) знання (розум) стоїть в одному ряду з тим, в чому потрібно досягати успіху, разом з вірою, словом, старанністю і любов’ю. У Першому посланні до коринтян (13:12) Павло говорить, що одне з надбань у майбутній славі — це здатність мати повне знання. Можна продовжувати цитувати величезну кіль¬кість інших текстів про знання, не кажучи вже про дар знання від Святого Духа (див. 1 Кор. 12:8).

Дослідник Писання повинен утримуватися від формулювання доктрини тільки на основі одного уривка, особливо якщо цей текст малозрозумілий сам по собі. Що можна сказати в цьому разі про вищезгаданий вірш у світлі того, чому вчить Писання в цілому щодо важливості знання?

У цьому розділі Павло говорить про вживання в їжу ідоложертовного. Він говорить про три різні рівні знання щодо ідоложертовного. По-перше, сьомий вірш згадує деяких, які не поділяють знання про те, що ідол є ніщо. Вони сприймають їжу, яка була принесена в жертву ідолу, як нечисту, і тому споживання такої їжі є оскверненням для них.

Це ж послання (8:1,2,10,11) описує людину, яка знає, що ідол є ніщо, а, отже, ідоложертовне не є тим, що поганить (8:4-6). Проте він «нічого не знає ще так, як знати повинно» (8:2), тобто в його знанні не вистачає відповідної любові (8:1,3). Він володіє правильним знанням про все ідоложертовне і про свою свободу щодо споживання ідоложертовної їжі, але через брак любові не бачить вразливості свого слабкого брата. Його знання не служить справі утвердження його брата. Більш того, його знання без любові виявляє егоїзм (1 Кор.13:2).

Найвищим рівнем знання володіють ті, хто розуміє, що ідол безсилий, що ідоложертовне не є тим, що опоганює, і в кого ця інформацієя поєднується з любов’ю тою мірою, що утримується від споживання ідоложертовного (8:13). Тобто людина володіє тими знаннями, якими потрібно володіти (8:2), але приймає рішення поступитися своєю свободою ради слабкого брата.

Ми бачимо, що тим віршем з Першого послання до коринтян (8:1) зловживають у християнстві. Але коли ж використання фрази «знання надимає» виправдовує себе? Звичайно ж, не тоді, коли людина проявляє любов до знань. Це доречно лише тоді, коли віруючий не «знає так, як повинно знати», використовуючи свої знання без любові. Я підтримую рух «За духовність!», але він не повинен заперечувати знання. Більше того, цей рух повинен спиратися на академічні знання, якщо хоче бути біблійним. Професор Крег Блезінг правильно підмітив: «Протилежність духовності — це не академізм або знання. Протилежність духовності — це бездуховність. І академізм може існувати або в духовному вигляді, або в недуховному».

© «Благовісник», 1,2008