Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ФОРМУЛА ПОКАЯННЯ

Автор Юрій МОНДА

Покаяння — найважчий для ко¬ж¬ної людини і найважливіший крок у житті, який за наслідками просто не має аналогів. Найважчий — бо сатана ще має велику силу скеровувати розум людини на протистояння Божим діям, а найважливіший — бо цей же розум Господь починає оновлювати у світлі віри в Господа Ісуса Христа, щоб відкривати через нього істину духовного зростання і радості стосунків із живим Богом. І все це здійснюється простими ніби словами, але ці слова різко змінюють все життя. Всі без винятку християни, які стояли у проломі за своїх невіруючих рідних та близьких, можуть поділитися своїм досвідом цього затяжного процесу невидимої боротьби не на рік і не два, а часто до десятка і більше років до переможного фінішу. Я знав одного дуже благословенного брата, через якого Бог робив великі чуда: він майже 25 років молився за свою дружину! Вона покаялась буквально за кілька місяців перед його відходом у небеса, але і сама пережила його всього на півроку. Виникає питання: а що ж стоїть за покаянням, розкаянням, яка формула його успішності чи причини неуспіху? Неуспіх — це демонстрація недостатньої сили Бога перед могутністю сатани? Ні, тисячу разів ні: тут просто прояв любові Бога до людини, для Якого вибір людини і її воля — святі. Ми тут, на землі, просто не можемо усвідомити всіх складнощів і тонкощів стосунків Бога і сатани, але коли прочитаємо уважно, як «диявол спокушує Ісуса» (Лк. 4) або хоча б слова Господні: «...Бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має...» (Ів. 14:30), то зрозуміємо, що людині знищити сатану не під силу, але під силу досліджувати і виконувати Слово, що для неї цілком достатньо.

Фактично перший множник формули покаяння ми уже вивели самі — це молитва за грішну людину: без неї Отець не почне діяти. Тут не обій¬тися без фундаментально важливого для цього питання. Написано: «А один із розп’ятих злочинців став зневажати Його й говорити: «Чи Ти не Христос? То спаси Себе і нас!» Обізвався ж той, другий, і докоряв йому, кажучи: «Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, — Цей же жодного зла не вчинив». І сказав до Ісуса: «Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!» І промовив до нього Ісус: «Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!»» (Лк. 23:39-43). Оці слова Ісуса на хресті — це і є переможний результат покаяння людини, торжество любові й сили Бога, торжество святої Крові Ісуса! Бо в цих словах проявився Божественний характер Ісуса: страждаючи на хресті, Він, як завжди, зосереджувався не на Своїх особистих стражданнях, які було неймовірно важко переносити, а на стражданнях тих, хто страждав поруч з Ним! Бо тільки цим можливо пояснити молитву за тих, хто Його розп’яв, страждання яких на зе¬млі і після їх смерті Він уже тоді бачив: «Ісус же промовив: «Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!...» (Лк. 23:34). Він бачив страждання Своєї матері і доручив її учню, якого любив (Ів. 19:25-27). Ісус просто не міг не молитися за цих двох людей, які страждали поруч з Ним, — такий уже характер Месії. Резу¬льтат Його молитви в екстремальних умовах дуже показовий: один покаявся, а другий ще більш озлобився. Це означає, що і наші молитви за грішних людей часто приводять їх або до покаяння, або до більшого гріховного буйства. Таке буйство людей може бути прелюдією до їх покаяння або ознакою того, що Господь до них застосує більш дієві заходи. На те Він і Бог, щоб робити так, як Він хоче.

Якщо узагальнити Голгофу, то її можемо розглядати ще як модель світу, який Господь Ісус розділив Собою на дві половини: одна визнає Ісуса за Господа і спасається, а інша зневажає Його і Його Кров: найбільш вірогідно, що для переважної більшості з них формула покаяння буде рівна нулю.

Інші множники формули нікому із кандидатів на покаяння не сподобаються, але вони всі важливі. Другий мно¬жник може викликати легкий шок — людина має усвідомити себе грішною на рівні убив¬ці, і не менше. І не тільки усві¬домити, але ті страждання, які трапляються в її житті, сприймати як законну Божу кару за гріховне життя, як той розкаяний грішник на хресті. В дійсності людина, може, нікого не вбивала, але могла вбивати словом, могла носити в собі думку про самогубство, а Господь самогубство розцінює як вбивство себе.

Утвердження цих постулатів почалося не з Голгофи, а з Адама. Із Книги Буття, 4:3-12, дізнаємося, що «Господь зглянувся на на Авеля і на жертву його, а на Каїна і на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось ( від непрощення). І сказав Господь Каїнові: «Чого ти розгнівався, і чого нахилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то піднімеш обличчя своє (будеш прощеним), а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає (тебе). І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати». Тобто із самого початку життя нащадків Адама Господь дав їм умову успішного життя: робити добро і панувати над гріхом. А робити недобре — це свідомо чи несвідомо підкорятись притягальній силі гріха, який уже в дверях підстерігає людину і веде її до неминучої смерті. І ще більш однозначно сказав Господь Каїну після вбивства свого брата: «Що ти зробив? Голос крові брата твого взиває до Мене із землі. А тепер ти проклятий від землі (не тільки від неба), що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата із руки твоєї. Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та вигнанцем будеш ти на землі». Одним словом, грі¬шник-убивця приречений ма¬ти стражденне життя не ті¬льки на землі, але також і на небі.

Багато непорозумінь викликає вірш «коли ти добре і недобре робитимеш». Каїн, наприклад, твердо був впевнений, що, вбиваючи брата, він робить добре, так само, як упевнений терорист-самогубець, забираючи із собою життя десятки і сотні невинних жертв, в тому числі і дітей. Усе залежить від того, яким ін¬струментом користується людина: неоновленим чи оновленим Господом розумом. Ро¬бити добре оновленим розумом — це робити винятково з волі Бога і для слави Бога, Який є Любов. Все інше є намаганням служити одночасно двом панам, один із яких з часом неминуче буде зненавиджений (Мт. 6:24).

Цікаво, чому із пропозицією про покаяння Бог звернувся не до Адама та Єви, а до їх нащадків? А тому, що вже тоді Бог мав план спасіння через Кров Месії — жертву Ісуса Христа, і вони через народження згори мають привілей вернутися в Едем. Але спочатку кожний кандидат на місце перших людей має через покаяння зробити перший земний крок до дверей, які охороняє херувим з оголеним мечем. Ось так ми дійшли до третього множника формули — страждання. Відвідайте церкви: вони наповнені стражденними людьми у недалекому минулому, часто і тепер, майже всі — невдахи в світі, понівечені фізично чи духовно, або так і так одночасно. Вони точно такі, про яких каже Христос: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28).

Тому духовний сенс цього множника, пов’язаного з другим, теж може викликати в кандидатів повторний шок — бо це милість Божа, ліки Неба, дані людині на вічне спасіння! В Біблії є багато місць про це: «Бо як терпимо скорботи, то на нашу потіху й спасіння» (2 Кор. 1:6). Парадокс у тому, що людина в першу чергу шукає в Господа вихід зі страждань, бо не може ще зрозуміти хоч крихітку із того, Хто і що стоїть за її стражданнями. Досить задуматися, що здоровим, успішним у світі людям Бог взагалі не потрібен: тут кожний сам собі бог, на превелику радість сатани.

Залишився четвертий мно¬жник — віра в Бога, яка починається зі свідчення про дії Ісуса в житті інших людей. Практично попередні множники — це тільки праця, затрачена на підготовку захаращеного сміттям ґрунту, який готують під посадку одної зернини — свідчення. Хто фізично займався цією реальною працею на земляній ділянці, той знає, яка нелегка вона. Посадка — теж нешвидкий акт: людина може прослухати тисячу свідчень, але тільки одне з них ляже в ґрунт і проросте, щоб процес завершився. Але вся біда в тому, що зерно вибирає сама людина. Вимоги ж до зерна для посадки в Бога і селянина повністю співпадають: воно повинно бути зрі¬лим, неушкодженим шкідниками і хворобами, а головне — життєдайним, щоб після сходження і росту дало добрий плід. Але ж сатана сформовує у свідомості людини протягом всього життя свої вимоги до зерна, бо прекрасно знає, що для Бога воля і вибір людини — святе і непорушне. Мета у нього одна — закрити серце для Бога. Тому він у свідомість людини закладає якщо не «доброту» Каїна, то щось близьке до неї. Про це у Біблії свідчить кілька місць, ось хоча б притча про сіяча (див. Лк. 8:5-15).

Сюди треба також віднести велику кількість нехристиянських релігій, екстрасенсорне лікування хвороб, ворож¬битство, а також спрямування деяких християнських деномінацій на ігнорування науки Ісуса навчати людей Слову і жити в Ньому. Парадоксально, але таке поверхневе «вчення» про Бога стало майже незборимою перепоною до біблійних пошуків живого Бога для дуже і дуже багатьох. Слово настільки глибоке, що і цю сьогоднішню ситуацію не могло обминути: «Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ. Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло,— та свої відцурались Його» (Ів.1:9-11).

За висновком звернемось до... арифметики: перемножуючи кілька великих чисел на одне дуже маленьке — результат перемноження буде невеликий. Це арифметичне правило повністю стосується і формули покаяння. Весь цей викладений матеріал націлений не для того, щоб опускали руки християни, які стоять у проломі за своїх рідних і бли¬зьких. Навпаки — щоб вони зрозуміли неоднозначність і складність процесу і збільшували кількість і інтенсивність молитви за них, бо цей єдиний множник Бог дав у руки людей, а всі інші Він контролює Своїми можливостями. Бо по вашому єдиному множнику Господь може і буде міняти інші так, щоб дати вам надію: хоч би перед фізичною смертю тих людей, за яких ви стоїте, як у того розбійника на хресті, у формулі покаяння висвітився переможний результат — ПОКАЯННЯ! Бог усім дає на¬дію, що для багатьох цей термін буде значно коротшим. Головне — будьте у стосунках з Господом як малі діти, і ви побачите своїми очима вашу — Його перемогу!

© «Благовісник», 1,2008