Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ПІДРАХУНОК ЗБИТКІВ

Автор Клайв Льюїс

Багатьом людям незрозумі¬лими є слова Господа «будьте досконалі». Дехто, ймовірно, вважає, що Господь каже це, маючи на увазі: «Я допоможу вам, якщо ви тільки будете досконалими». Та оскільки досконалими ми бути не можемо, то наше становище безнадійне. Але я не думаю, що Він мав саме це на увазі. Вважаю, Він хотів сказати: «Єдине, в чому Я допоможу вам, це стати досконалими. Ви, можливо, хочете меншого, але нічого меншого, ніж це, Я вам не дам».

Дозвольте пояснити. В дитинстві у мене часто боліли зуби, і я знав, що якщо звернуся до матері, вона дасть мені щось, що на певний час заспокоїть мій біль і дозволить мені заснути. Але не поспішав звертатися до матері — щонайменше, доки міг терпіти біль. Я не сумнівався в то¬му, що вона дасть мені аспірин, а наступного ранку по¬веде до зубного лікаря. Я не міг отримати від неї того, що хотів, без небажаного додатку. Мені хотілося миттєвого зві¬льнення від болю, але цього я не міг отримати без лікування зубів. А стоматологів я знав добре! Вони обов’язково почнуть оглядати не тільки хворий, але й решту зубів, які зовсім не болять. Вони не будуть обходити «Собаку, що спить». Їм палець дай, а вони всю руку відкусять.

Так ось, Господь, так би мовити, схожий на зубних лікарів. Десятки людей приходять до Нього задля зцілення від певного гріха, якого вони соромляться чи який явно заважає їм жити. Що ж, Господь звільнить вас від цього, але на цьому не зупиниться. Ви, можливо, просили ті¬льки про це, але якщо ви вже звернулися до Нього за допомогою, Він влаштує вам повний курс лікування.

Тому попереджає людей: перш ніж стати християнами, підрахуйте збитки. «Не сумні¬вайтеся, — каже Він. — Якщо ви дасте Мені можливість діяти, Я зроблю вас досконалими. Віддавшись у Мої руки, ви від Мене вже не втечете. Не чекайте нічого меншого і нічого іншого. У вас є свобода волі, і ви, якщо хочете, можете від¬кинути Мене. Але якщо ви Мене не відкинете, знайте: Я маю намір довести справу до кінця. Незалежно від того, які страждання вам доведеться пережити у земному житті, яке неосяжне очищення пройти, і чого б це не вартувало для Мене. Я не заспокоюся і вам не дам заспокоїтися, поки ви не станете буквально досконалими, поки Мій Отець не зможе сказати, що Він повністю задоволений вами, як Він сказав це про Мене. Я можу зробити це і зроблю. Але ні за що менше Я не візьмусь!»

Друга, така ж важлива частина справи, полягає в тому, що цей Помічник, Якого не задовольнить жоден результат, окрім досконалого, буде у захваті від першого ж вашого, хоча й слабкого і невпевненого, зусилля, яке ви зробите для виконання навіть найпростішого обов’язку. Як казав великий письменник Джордж Макдональд, батько щоразу радіє, дивлячись, як його син робить перші кроки, але жоден батько ні від чого не отримає повного задоволення, ок¬рім твердого, вільного і мужнього поступу дорослого сина. Так само й у наших стосунках з Богом: Йому легко догодити, але важко Його задовольнити.

Практичний висновок такий: з одного боку вимога Бога бути досконалими не повинна збити вас зі шляху у ваших нинішніх спробах бути хорошими і навіть у ваших падіннях. При кожному падінні Він піднімає вас. Він чудово знає, що власними зусиллями ви не зможете навіть наблизитися до досконалості. З іншого бо¬ку, ви повинні з самого початку зрозуміти, що мета, до якої Він починає вести вас — це абсолютна досконалість, і що жодна сила у світі, окрім вашого супротиву, не завадить Йому довести вас до цієї мети. Цього вам не уникнути. Дуже важливо глибоко усвідомити це. У протилежному випадку, досягнувши певної межі, ми, найімовірніше, почнемо від¬ступати і противитися Йому. Я думаю, багато хто з нас, отримавши від Христа силу здолати два-три гріхи, які були для нас явною завадою, починають вважати (хоча й не кажуть цього вголос), що тепер вони достатньо хороші. Він, мовляв, зробив усе, чого від Нього чекали, і тепер ми були б дуже вдячні, якби Він залишив нас у спокої. Як ми кажемо: «Я ніколи й не прагнув бути святим; я хотів лише бути звичайним порядним хлопцем». І, говорячи так, вважаємо, що виявляємо смирення.

Це фатальна помилка. Звичайно, ми ніколи не просили Його зробити нас такими, якими Він хоче нас зробити. Але питання не в тому, ким ми хотіли бути, а в тому, до чого Він, творячи, призначив нас. Він — Винахідник, ми ж лише Його винаходи. Він — художник, ми — лише картина. Звід¬ки ж нам знати, якими Він хоче зробити нас? Він уже зробив нас іншими, ніж ми були. Давним-давно, до народження, коли ще були в тілі матері, ми пройшли різні стадії. Спочатку були більше схожі на рослину, потім на рибу, і тільки на пізній стадії стали схожими на людське немовля. Якби ми володіли свідомістю на цих стадіях, то могли б із повним задоволенням залишитися рослиною чи рибою і зовсім не хотіли б перетворюватися у немовля. Але Він весь час знав Свій задум і був твердим у Своїй рішучості до кін¬ця. Щось схоже стається й на більш високому рівні. Можливо, ми і були б задоволені, залишаючись «звичайними порядними людьми», але в Нього інша мета. Ухилятися від неї — це не смирення, а лінь і боягузтво. Підкоритися Йому — не марнославство чи манія величі, а послух.

Ось інший спосіб уявити собі наше становище. З одного боку, не варто вважати, ніби ми можемо, покладаючись лише на власні сили, прожити як «порядні люди» хоча б до¬бу. Без Його підтримки жоден з нас не застрахований навіть від найважчого гріха. З іншого боку, жодна ступінь святості чи мужності не буде достатньою для здійснення того, що Він замислив здійснити у кожному з нас. Його праця не буде завершена до кінця нашого життя, але Він має намір, поки ми живі, довести нас якомога далі.

Тому ми не повинні дивуватися, якщо нам буде нелегко. Коли людина навертається до Христа і ніби досягає певних успіхів у своєму духовному житті, бо її погані риси виправилися, вона часто вважає, що тепер все має бути гладенько. І коли на шляху постають перешкоди — хвороби, матеріальні нестатки, нові спокуси, — вона розчаровується. Все це, вважає така людина, могло б бути необхідним у минулий період, щоб привести її до покаяння, але чому тепер? А тому, що Бог підштовхує її рухатися вперед, на вищий сту¬пінь, ставить її в обставини, які вимагають ще більшої мужності, терпіння та любові, ніж раніше. Нам все це може видатися непотрібним, тому що ми ще не осягнули, наскільки разючу переміну Він хоче провести у нас.

Мені доведеться використати ще один приклад Макдональда. Уявіть собі, що ви — будинок. Бог хоче його відбудувати заново. Спочатку ви, можливо, ще будете розуміти Його дії: Він ремонтує водостоки, залатує дірки в даху і т.і. Ви знаєте, що ці роботи просто необхідні, і тому не дивуєтеся. Але ось Він починає безжально хитати дім і, як ми вважаємо, робити це зовсім недоречно. Що ще Він задумав? По¬яснюється це тим, що Він будує зовсім новий дім, якого у ваших думках не було: тут добудовує новий ґаночок, там додає поверх, зводить вежі, розчищає двори. Ви думали, що вас перетворять в невеличку гарненьку дачку, але Він будує замок. Він має намір оселитися в ньому.

Заповідь «будьте доскона¬лі» не порожня ідеалістична фраза і не повеління здійснити щось неможливе. Він прагне перетворити нас в осіб, які були б здатні виконати цю заповідь. І якщо ми дозволимо Йому це зробити (тому що ми можемо й завадити), Він перетворить на¬віть найслабшого з нас у безсмертну істоту, яка пульсує такою енергією, радістю, мудрістю і любов’ю, яких ми тепер і уявити не спроможні. Він зробить з нас бездоганне дзеркало, яке досконало (хоча й у зменшеному масштабі) зможе відбивати для Бога безмежність Його могутно¬сті, радості і благості. Процес перетворення три¬валий і часом досить болючий, але в ньому — єдина мета нашого існування. Це те, що нас че¬кає. Нічого меншого. Те, що Бог сказав, Він сказав всерйоз. Ті, хто віддадуться в Його руки, стануть досконалими, як і Він, – досконалими в любові, в мудрості і радості, в красі і в безсмерті.

© «Благовісник», 3,2007