Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ДУХОВНИЙ РІСТ

Ріст і розвиток дітей — незвичайне явище. Зростаючи і навчаючись, вони проходять етапи невміння та незграбності, вони спотикаються і падають, забруднюються і помиляються. І все-таки в цих дітях захований величезний потен¬ціал: хтось із них стане лікарем, хтось адвокатом, а хтось — керівником. Однак вони не реалізують своїх можливостей повністю, поки не виростуть і не досягнуть зрілості.

Це стосується й дітей Божих. Тоді, коли вперше приймаємо Христа, ми стаємо новонародженими немовлятами у Ньому. Нам потрібно вчитися, потрібно зростати і дозрівати. Духовна зрілість не досягається вмить, вона приходить поступово. Кожен християнин може досягнути «міри зросту Христової повноти», і Бог дав нам все необхідне для цього.

До того, як ми знайшли Христа, у нас не було духовного сприйняття. Як мертве тіло не має п’яти фізичних від¬чуттів, так і мертва душа не має почуттів духовних. Ісус сказав: «Бо затверділо серце народу цього, і вони вухами туго чують і очі свої заплющили, щоб не побачити очима і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб Я зцілив їх» (Мт. 13:15).

У невідродженої людини невідроджений розум, в якому немає духовних бажань. «Не¬ма хто розумів би, ніхто не шукає Бога» (Рим. 3:11). Вона не прагне ні Слова Божого, ні поклоніння Богу, зв’язана грі¬ховними бажаннями і звичками.

У невідродженої людини відсутнє духовне розуміння і здатність сприйняття духовного. «Людина тілесна не при¬й¬має речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно» (1 Кор. 2:14).

Але коли людина стала новим творінням у Христі, тоді «давнє минуло, тепер все но¬ве». І це оновлення відбувається у сфері нашого розуму. Змі¬нюється наша позиція, наші цінності, а зрештою, й наша поведінка. Апостол Павло ка¬же: «І вас, що були мертві через провини і гріхи ваші… оживив» (Еф. 2:1,5). Ми від¬роджені для нового життя. Тепер любимо те, що колись ненавиділи, і ненавидимо те, що любили. Ми залишили наші гріховні звички тіла і чинимо те, чого бажає Бог.

Однак духовна зрілість не приходить одразу ж при наверненні. Спасіння є миттєвим переживанням, при якому ми отримуємо прощення всіх грі¬хів минулого і відроджуємося для нового життя у Христі. Освячення — це друга конкретна дія благодаті, миттєва дія, що спричиняється Духом Святим у відродженому серці через кров Христа. Хрещення Святим Духом — також певний миттєвий досвід, котрий часто супроводжується говорі¬нням іншими мовами, як Дух дає провіщати. Однак духовна зрілість не приходить з жодним із цих переживань. Духовне зростання відбувається поступово.

Новонавернений християнин є новонародженим немовлям у Христі, котре повинне рости і розвиватися, як будь-яке інше немовля. Від грудного немовляти не можна вимагати того, що вимагають від старших дітей чи дорослих. У процесі розвитку рухових фун¬кцій дитина вчиться тримати голівку, сидіти, повзати, стояти і нарешті, ходити. Розум малюка розвивається за сприянням батьків і вчителів, і сама дитина розвивається різ¬нобічно завдяки досвіду та вихованню.

Наше реальне духовне зростання починається тоді, коли ми ставимо Боже на перше місце. Зростаючи, ми набираємося сил. Духовна сила потрі¬бна для того, щоб протистояти спокусам і встояти у переслідуваннях, які можуть завадити ростові.

Сила і зростання приходять тоді, коли ми перебуваємо у Христі і дозволяємо Йому перебувати в нас. Ісус використав аналогію виноградної лози і гілок, щоб показати, що наше духовне зростання і плоди залежать від наших стосунків із Ним. Він сказав: «Я ж лоза, а ви гілля. Хто перебуває в мені, а Я в Ньому, той приносить багато плоду, бо без Мене не можете робити нічого» (Ів. 15:5).

Рослина не може вижити, якщо її коріння не входить глибоко в ґрунт. Наш розум повинен бути укоріненим і утвердженим у любові Божій. «І ми пізнали і увірували в любов, яку Бог має до нас. Бог є любов. І хто перебуває в любові, перебуває в Бозі і Бог у ньому» (1 Ів. 4:16).

Павло молиться, щоб ми «могли зрозуміти з усіма святими, що є ширина, довжина, глибина і вишина» любові Бо¬жої. З духовним зростом приходить духовне сприйняття. Але духовне знання не приходить лише через інтелект. Розумове знання Слова саме по собі недостатнє.

Сперджен згадує про «ширину, довжину, глибину і висоту» любові Божої, як про «небесну геометрію». Він пи¬ше: «Коли діти йдуть до школи, їх відразу не примушують вивчати алгебру і не посилають робити тригонометричний огляд місцевості. Вчитель знає, що їм передусім потрібне знання арифметики, а інакше вчити їх алгебрі буде марною справою, абсурдом. Тому він починає з найпростішого, і коли вони вивчать простий матеріал, тоді будуть готові до складнішого. Вони під¬німаються по сходинках храму науки, а потім заходять безпосередньо у храм».

Апостол Павло не наполягає, щоб новонавернений одразу міг виміряти ширину, довжину, глибину і висоту любові Христової; він знає, що це за межами можливого для дитячого розуму. Духові новонаверненого потрібен час для росту, перш ніж він зможе за¬ну¬ритися в глибини Божі.

У міру зростання у благода¬ті і в пізнанні нашого Господа діапазон сприйняття ви¬мірів Його любові буде збіль¬шу¬ва¬тися. Незалежно від того, скільки ми вже служимо Господу, для всіх знайдуться ще вищі і глибші сфери Його Духу.

Якщо любов Божа перевищує розуміння, то як ми можемо розуміти її? Зростаючи у Христі, ми все більше пізнаємо Його любов; і все-таки в цьому житті ми ніколи не зможемо осягнути її повністю. «А тепер ми бачимо, наче через затемнене скло, здогадно, тоді ж лицем до лиця; тепер я розумію частково, а тоді пізнаю, як і я пізнаний» (1 Кор. 13:12).

Наповнитися всією повнотою Божою — це воістину високе прагнення! Цього ми не можемо досягнути лише власними зусиллями чи власним розумом. Це можливо лише тоді, коли віддаємо і присвячуємо себе повністю Богу, дозволяючи Його Духові керувати нами і вчити нас.

З підручника «Особисте зростання християнина» за ред. Перрі Галлама

© «Благовісник», 3,2007