Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

СПОКІЙНИЙ АВАКУМ

Автор: Микола СИНЮК

«І буде роботою істини — мир, а працею правди — спокійність й безпека навіки» (Іс. 32:17)

Що таке спокій? Де оазис відпочинку для душі людської? Чи взагалі існує спокій як такий? Спокій — це духовна, матеріальна чи морально-етична сторона людського буття? Запитання-роздуми, запитання-пошуки, запитання — як вихід з жорстокого кола неспокою, що опанував людиною.

За твердженням Тлумачного словника української мови (2001р.), спокій — це: а) від¬сут-ність руху, шуму; б) від¬сут¬ність суспільних безпорядків та заворушень; в) душевний стан, що характеризується відсутністю хвилювань, тривоги. Отже, згідно словника, аспекти визначення слова «спо¬кій» пов’язані зі словом «відсутність». Спокій — від¬сут¬ність руху, шуму, суспільних безпорядків, заворушень, хвилювань, тривоги.

Чи справді ці чинники неспокою в нашому житті є абсолютними? Чи принесе спокій в моє життя повна ізоляція від них?

Людина прагне спокою. Ця істина зрозуміла кожній розумній істоті. Більше того, навіть нижче творіння Боже — птахи, звірі, риби — шукають моментів відносного спокою, особливо в період виведе¬ння потомства. Уважно по¬дивімося довкола себе. Багато що говорить нам про пошуки спокою. Для когось це міцні мури з відеоспостереженням, для когось — тугий гаманець як гарантія безпеки у неспокійному «завтра», ще для когось — черга до знаменитостей психіатрії або просто рятівна таблетка заспокійливих препаратів.

Отже, де стежка до омріяного краю спокою? Де компас, що покаже правильний напрямок? А, можливо, ці пошуки — тільки примара і спокою взагалі не існує, а є тільки певний стан фізичної, душевної та духовної рівноваги, який мо¬же зруйнуватися кожної наступної миті?

Слід зауважити, що ці пошуки в усі часи хвилювали як окремих людей, так і цілі на¬ції. Як приклад розгляньмо цікаву особистість з глибокої давнини. Це пророк Авакум, що в перекладі з єврейської означає «борець». Хто ж він, цей борець древності? З чим або з ким боровся, і що турбувало цю людину?

Пророк Авакум — це людина, яка допитливо дивилася на світ, що її оточував, активно реагувала на несправедли¬ві¬сть. Це людина, яка запитувала в Бога, коли не розуміла в повній мірі обставин, що складалися, людина, яка навіть жалілася Господу. Посилаючись на вищесказане, Авакум — це наш сучасник, це ми, це я! Чи не актуально звучить запитання пророка Господнього: «Доки, Господи, я буду кликати, а Ти не чуєш?.. Для чого мені бачити злодійство та ли¬хо? Грабунок та насилля переді мною, повстає ворожнеча і сварка. Від цього закон втратив силу та суду праведного немає: коли несправедливий вигублює праведного, той правосуддя виходить покривленим. Для чого Ти дивишся на злочинців і мовчиш, коли нечестивий винищує справедливішого за себе?» (Ав. 1:3-4,13) Це питання двохтисячолітньої давнини чи злободенні питання нашої доби? Так, це те, з чим зустрічаються Авакуми ХХІ століття.

Відчуваєте тривогу душі пророка, його прагнення хоч якось збагнути, що відбувається? Авакум шукає відповіді. Так само, як і пророк Єремія, котрий запитує: «Чому-то дорога безбожним щаститься, чому-то спокійні всі зрадники?» (Єр. 12:1) Де шукає від¬повіді цей муж? «На сторожу мою я став, і, на вежі стоячи, пильнував, щоб знати, що скаже Він (Господь) мені» (Ав. 2:1). Авакум вирішував це питання, дослухаючись до голосу Божого в собі. Асаф, який переживав подібну ситуацію, зрозумів її, коли увійшов до святилища храму (Пс. 72:17). Господь відповів, і в цій від¬повіді звучать слова вироку тим, хто не зазнає спокою від Бога: «Ось душа надута не заспокоїться і горда людина спокою не знає… А праведний житиме вірою своєю» (Ав. 2:4-5). Пророчі Господні слова, які стали поштовхом до Реформації Церкви Мартіном Лютером у середньовіччі, слова, які стали основою спокою Авакума і мільйонів наших сучасників, що через віру надбали спокій та життя в повному розумінні цього слова.

Ми ще повернемося до думки про спокій через віру, але наразі розгляньмо декілька причин, що часто стають порушниками спокою для неутвердженої людини.

Ми живемо у світі інформації, як позитивної, так і негативної, такої, що руйнує (якщо її сприйняти) храм нашого спокою. Ось як про це говорить пророк: «Я почув (поступила інформація — автор) — і затремтіла утроба моя, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм» (Ав. 3:16). Це ситуація небезпеки, тривоги, навіть війни. Кому з нас не відомі подібні хвилювання, коли зникає сон, немає розради, опускаються руки? Як реагує на подібну ситуацію пророк Авакум? У складних обставинах зовнішнього психологічного тиску, тривоги, невизначеності я маю бути спокійним, «маю чекати в спокої день утиску» (Ав. 3:16). Зовнішні чинники, негативна інформація, інші руйнівники мого спокою отримують рішучу відсіч: я чекав у непохитному спокої день мого утиску, день випробування.

Інша серйозна причина, що змушує людину втрачати спо¬кій, — це економічна складова нашого буття. Авакум ро¬зу¬мів, що матеріальне бла¬го¬получчя до певної міри є фактором рівноваги та спокою. Однак людина, що отримала спокій через свою особисту віру в Господа, стає понад економічними спадами чи під¬йомам. Більше того, явно бачачи, що зникла реальна опора її благополуччя, а саме: «коли б фігове дерево не зац¬віло (тоді й плоду не буде — автор), і не було б урожаю у вино¬градниках, обмануло заняття оливкою, а поле їжі не вро¬дило б, позникала отара з кошари та не стало б в оборах худоби, — то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!» (Ав. 3:17-18).

Ось незворушний спокій та радість духа людини, що основою своєю має повну довіру до свого Господа. «Бог Господь — моя сила… Він водить мене по висотах» (Ав. 3:19). На висоти спокою духа, на висоти віри, на висоти успіху в бізнесі чи духовному служінні виводить Він!!!

Але повернімося до думки про спокій через віру. Є шлях, шлях істинний і єдиний, що веде до спокою в неспокійному світі. Цей шлях — твоя особиста віра в Того, Хто сказав: «До мене прийдіть усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, — і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28).

Це умова Господаря спокою. Її потрібно виконати. Через віру прийти до Нього, тому що «вірою вселиться Христос у серця ваші» (Еф. 3:17). Коли Христос увійшов до човна уч¬нів, вітер і буря вщухли, море заспокоїлося. Коли у твоєму серці, у твоєму дусі поселяється Христос — Своєю присутністю Він приносить спокій. Але це лише початок. Знайшовши Христа, навчайся в Нього, йди за Ним — і знайдеш спокій для своєї безсмертної душі.

То ж чи є спокій у неспо¬кійному світі? Відповідь Біблії — так! Чи можна його отримати? Відповідь Христа — так! Який шлях до того, щоб стати спокійним Авакумом ХХІ століття? Відповідь одна — це шлях твоєї особистої віри в Господа Ісуса Христа!

Ти в неспокої? «Входимо у спокій ми, що увірували» (Євр. 4:3). Слово за тобою…

© «Благовісник», 2,2007