Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Служіння любові

Автор: Степан ПАВЛУСЬ

«Любов хай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго! Любіть один одного братньою любов’ю; випереджуйте один одного пошаною!» (Рим. 12:9,10).

На початку 12 розділу Павло згадує за жертовність, посвячення, служіння. Апостол пояснює новозавітний принцип служіння духовних служителів і християн взагалі, усіх дітей Божих, які пішли за Ісусом Христом. Він благає: «Повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу».

Я хотів би виокремити слова «як розумну службу вашу». Як добре, коли нам довірено служіння від Самого Господа, щоб ми його несли. І, згідно слова Божого, це служіння повинне бути розумним.

Я сьогодні, зійшовши з поїзда, зайшов на вокзал. Там зранку прибирають, наводять порядки. Прийшли люди в службовій формі, які мають певну владу, і я бачив, як декого з тих, хто сидів у залі, просто кидали на підлогу. Я переніс це в духовну площину. Цим людям дана певна влада, щоб вони наводили порядок і робили якусь роботу. Але до цієї влади можна віднестися по-різному. Одна людина буде служити так, що її будуть всі поважати, будуть шанувати, тобто людина буде так служити, що матиме авторитет. А інша людина, яка має владу, буде жорстоко відноситися до інших людей, навіть по-звірячому. Такі люди не мають зовсім ніякої любові чи пошани.

Як добре, що ми з вами сьогодні маємо слово від Господа, яке навчає нас тому, як ми повинні служити один одному. Павло нагадує, що ми відокремилися від цього світу, потім він перераховує дари, якими ми можемо послужити людям. Ми прочитали 9-й вірш, де Павло робить ніби опору, фундамент всього, на чому ми повинні базувати своє служіння: «Любов нехай буде нелицемірна». Згадаймо Псалом 33:15: «Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!».

Нещодавно на одній конференції я почув таку думку, що часто ми говоримо не те, що є в нашому серці. І дійсно, часто ми говоримо одне, а в серці маємо зовсім інші наміри. І наше серце говорить зовсім інше. Апостол Павло перераховуючи те, що ми маємо від Бога для служіння людям, наголошує, щоб в нашому служінні перед Богом та іншими людьми не було серця лицемірного. Наше серце має бути відкритим для людей і для Бога. Бог не любить людей, які говорять одне, а роблять інше. Ми, люди, можемо дивитися в очі, поплескати по плечу, кажучи що все добре, а в серці думати зовсім інше. Маємо гарний приклад Юди. Учень, який ходив з Ісусом, говорив з Ним, але в своєму серці мав зовсім інші наміри. Він ходив з Ісусом, але не для того, щоб вислухати й виконати те, про що проповідував Вчитель, а для того, щоб мати якусь власну вигоду. Хотілося б, щоб в нас, служителів церкви, і в усіх християн завжди було відкрите, добре серце.

Хотілося б, щоб ми, служителі, були за приклад і ніколи не лукавили, щоб наше серце було відкритим і до служителів, і до всіх людей, що нас оточують. А особливо щоб у братстві ми були одним, мали одну ціль, один напрямок. Щоб без всякого лукавства в серці ми могли доповнювати один одного, співчувати, допомагати один одному, щоб далі рухатися вперед. Десятий вірш говорить: «Любіть один одного братньою любов’ю; випереджайте один одного пошаною». Нехай в нашому серці не притаїться нічого, що привело б нас до зла, тому що лицемірство, як каже цар Давид, породжує за собою зло. І Давид дає чітку настанову: «Відступися від злого, добре чини і миру шукай!» Коли б це все повною мірою проявлялося в нашому житті, то я вірю, що ми б мали великі благословення й успіх в служінні.

© «Благовісник», 1,2007