Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Молитва Ябеца

Автор: Брюс Вілкінсон

Диво родоводу

Хтось одного разу сказав, що люди відрізняються між собою в малому, але з цього малого й стається велике. Ябец не піднімався над усіма іншими героями Старого Заповіту, як Мойсей чи Давид. Він не ніс могутніх духовних істин, як перші християни Книги Дій апостолів, які змінили світ навколо себе. Одне лише не викликає сумніву: те «мале», чим Ябец відрізнявся від інших, і визначило величезну різницю між ним і цими іншими.

Оцей Ябец — справжнє диво родоводу, така собі маленька велика людина Біблії. Про нього йдеться у розділі, де викладений родовід Юди. Довжелезного списку з понад п’яти сотень незнайомих і складних імен достатньо щоб налякати навіть завзятого читача Біблії, який неохоче перегортає ці сторінки. Та після того, як автор перелічив сорок чотири імені, він перериває свій список короткою розповіддю: «А Ябец був поважаний більше від своїх братів, і мати його назвала його ім’ям Ябец, говорячи: «Я породила його в болісті». Кликнув Ябец до Бога Ізраїлевого, говорячи: «Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене і побільшив границю мою, і рука Твоя була зо мною, і зробив охорону від лиха, щоб не засмучувати мене!» І Бог послав, чого він просив». І вже наступний вірш знову продовжує сухий перелік імен: Келув, Шуха, Мехір...

Та щось в історії Ябеца змусило історика зупинитися на середині й змінити інтонацію. В чому ж секрет такої репутації Ябеца? Зрозуміло, що вся справа тільки в цій його молитві. Саме ця простота й безпосередність, з якою цей чоловік звернувся до Бога, змінила його життя і залишила незгладимий слід у літописі народу Ізраїлю. На перший погляд ці чотири прохання можуть здатися щирими, проникливими і навіть шляхетними, але по суті вони нічим непримітні. Однак у кожному з них криється великий потенціал. Те, чим я хочу поділитися з вами, вже відкрило могутні джерела Божої сили в житті безлічі Його служителів.

Тож чому б і не попросити?

Мати назвала свого сина Ябецом, що означає «біль». Не дуже схоже на початок багатообіцяльного життя, чи не так? У біблійні часи людина та її ім’я сприймалися як єдине ціле. Часто ім’я давалося як побажання чи пророцтво про майбутнє дитини. Так що ім’я, яке означає «біль», не обіцяло Ябецу нічого доброго в житті.

І ось, незважаючи на таку невиразну перспективу, Ябец усе-таки знаходить для себе вихід. Він виріс на розповідях про Бога, Який вивів Свій народ з рабства. Тому він твердо вірив в цього Бога чудес і гаряче надіявся на Нього. Чому тоді не попросити в Нього про диво чи про новий початок у власному житті? Сказано — зроблено. І він почав молити про найбі­льше, найнеймовірніше, що тільки можна уявити: «Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене...» Для того, щоб з цілковитою впевненістю просити про Боже благословення, непогано було б розібратися, що означає це слово. На кож­ній проповіді ми чуємо «благословити», «благословення». Ми просимо Бога благословити місіонерів, діточок, їжу і вживаємо його просто для побажання. Тож чи варто після цього дивуватися, що поняття «благословення» тьмя­ніє і стає досить банальним. І не дивно, що багато християн аж ніяк не нагадують Ябеца у наполегливості та пра­г­ненні бу­ти благословенними.

«Благословення» у біблій­ному розумінні означає надприродну схильність чи допомогу. Тож коли ми просимо про Божі благословення, ми не просимо просто підсилити те, чого ми можемо досягнути власними силами. Ми молимося про чудесне, безмежне благо, про яке може знати і яке може дати нам тільки Бог.

Зверніть увагу на найважливіший аспект прохання Ябеца про те, щоб Бог його благословив. Він цілком залишає на розсуд Бога питання про те, якими саме будуть благословення, де й коли Ябец їх отримає. Це повна абсолютна віра в те, що Божі наміри щодо нас добрі. Його прагнення цілком спрямовані на Божу волю, він бажає для себе не більше й не менше того, що хоче для нього Бог.

Можливо, ви думаєте, що теж нерозривно пов’язані з болем і стражданнями. Ви зовсім не вважаєте себе людиною, гідною благословення. Чи, можливо, ви з тих християн, які думають, що оскільки вони спасенні, то так чи інакше Божі благословення самі прийдуть у їхнє життя. Чи, можливо, у вас своя бухгалтерія взаємостосунків з Богом: стовпчик «дебет», стовпчик «кредит». «Щось останнім часом Бог до мене дуже добрий», — думаєте ви і відповідно вважаєте, що тимчасово не маєте ніякого права, щоб просити. Все одно Бог поки що не буде звертати уваги на ваші прохання. Всі ці думки неправильні. Ми самі обмежуємо Божу щедрість ­— але не Він Сам: адже Його можливості, сила й бажання благословити нічим не обмежені. Він благословив Ябеца просто тому, що цей чоловік не дозволив ніякій перешкоді, людині або думці відгородити від нього Бога. А Богу властиво благословляти.

Те, що Бог з милості Своєї надихнув автора записати в Біблію історію Ябеца, свід­чить, що має значення не те, хто ти такий, не те, що думають про тебе інші, не те, ким ти «приречений» бути. Має значення лише те, ким ти хочеш бути, про що ти просиш.

«Просіть, — сказав Ісус, — і буде вам дано» (Мт. 7:7); «...Не маєте, бо не прохаєте», — говорив Яків (Як. 4:2). Простою молитвою — молитвою з вірою — ти можеш змінити своє майбутнє. Можеш змінити те, що має статися з тобою через хвилину.

Стань великим для Бога

Наступна частина молитви Ябеца — благання про побільшення границі ­— це та молитва, в якій ви просите Бога так розширити ваше жи­т­тя, щоб ви могли більше послужити Йому. І якщо мене запитують християни-під­при­ємці: «Чи правильно буде просити Бога розширити мій бізнес?», я відповідаю: «Абсолютно!» Якщо у своєму бізнесі ви керуєтеся Божими постановами, то ваш бізнес —це довірені вам Богом межі. Він хоче, щоб ви зрозуміли, що ваш бізнес відкриває вам чудові можливості для контактів з різними людьми і що через ці контакти ви будете нести цьому світу Його славу.

А ось якою могла б бути «молитва Ябеца» для дружини і матері: «Господи, збі­льши мою родину, благослови мої взаємини з членами моєї родини і помнож для слави Своєї той вплив, який моя родина має на світ». Ваш дім — єдина й неповторна арена для перетворення життя для слави Господньої. Тож чому б Йому не хотіти, щоб ваша праця для Його слави була більш плід­ною?

Отже, незалежно від того, хто ви є, було б найкраще, щоб ваша молитва про розширення меж звучала приблизно так: «Боже, будь ласка, розшир мої можливості й мій вплив таким чином, щоб я торкався більшої кількості життів для Твоєї слави. Дай мені робити більше для Тебе!» І коли ви молитеся так, то у вашому житті обов’язково почнуть відбуватися чудеса. Адже молитися про поширення меж — означає молитися про чудо. Чудо — це Боже втручання, завдяки якому відбувається те, що не могло статися природним чином. Саме це й відбулося з Ябецом, який переступив межі власного імені і нібито визначених для нього життєвих обставин.

Бог неодмінно входить у наше життя, коли ми ставимо Його плани вище від Своїх і впритул приступаємо до їх здійснення!

Дотик величі

Отож, ви це зробили. Ступили за край. Досягли глибин. Чи впали в прірву? І розбилися об холодне каміння дійсності? Та важко втриматися на досягнутих висотах нового життя...

Можливо, вам не під силу нові можливості, що відкрилися для вашого бізнесу, які перевершують ваш досвід і всі наявні у вас засоби? Можливо, вам здається, що підлітки, які почали збиратися у вас вдома, скоріше негативно впливають на вашу родину, ніж ви позитивно впливаєте на них.

Ви увійшли в повноту Божого благословення, ввійшли в нові межі і... спіткнулися об непередбачені, нездоланні перешкоди. Ось так усе було зі мною.

Украй розгублений, я вирішив шукати поради в мудрого старця. Я розказав йому про те, до чого, як я відчував, покликав мене Бог, а потім розповів про свої лиха та сумніви. Я все ще намагався в деталях описати йому свої невдачі, коли він несподівано перервав мене: «Синку, те почуття, від якого ти намагаєшся втекти, назива­ється залежністю. Залежність — це коли ти зможеш йти ті­льки тоді, коли тебе веде Господь. Воістину, в ту секунду, коли ти перестаєш відчувати цю залежність, ти відступаєш від істинного життя по вірі». — «Тобто я повинен відчувати, що не спроможний виконати того, до чого покликаний?» — «Саме так і має бути», — від­повів старець.

Яка страхітлива й одночасно вкрай підбадьорлива істина, чи не так? Як обрані та благословенні Богом, ми повинні робити щось настільки величезне, що провал нам гарантований, якщо до справи не візьметься Сам Бог. Залежність від Бога творить героїв зі звичайних людей. Яким чином? Адже в нас немає іншого виходу, як тільки волати до неба словами третього відчайдушного благання Ябеца: «Коли б рука Твоя була зо мною...» І тим самим ми даємо Богові місце для здійснення Його волі і прославляємо Його справами, які здаються нам неможливими.

Зверніть увагу: Ябец не починав свого прохання з того, щоб Божа рука була з Ним. Починаючи свою молитву, він не відчував такої потреби. Він ще мало чим ризикував і тому мало чого боявся. Та як тільки межі почали розширюватися і неймовірні втілення Божих задумів постали перед Ним, він зрозумів, що без Божої руки він «як без рук».

Якщо прагнення Божого благословення — найяскраві­ший знак нашого Йому поклоніння, а прагнення зробити якнайбільше для Нього — наше найбільше бажання, то прохання про те, що Божа рука була з нами, — це наш правильний стратегічний вибір, який дозволяє нам зберігати й примножити те велике, заради чого Бог поклав початок у нас і в наших життях.

Зауважте, наш Бог не шу­кає духовних велетнів чи випускників семінарій. Він прагне знайти тих, «у кого все їхнє серце до Нього». Ваше віддане серце — та єдина частина Його задуму поширення Його меж, що залежить не від Нього, а від вас. Ми з вами, так би мовити, на відстані однієї лише молитви від звершення великих, сповнених Духом справ, досягнення недосяжних цілей.

Щодня просіть дотику Батька.

Тому що для християнина залежність — це синонім сили.

Божа охорона

Ябец, отримавши надприродне благословення, вплив і силу, здавалося б, міг бути упевненим, що сміливо може вийти на будь-яку арену проти будь-якого лева — й перемогти. Та він розумів, що дуже часто вирішальна умова перемоги над розлютованим левом полягає в тому, щоб зовсім не виходити на арену. Ось чому останнє прохання Ябеца — щоб «Ти зробив охорону від лиха, щоб не засмучувати мене». Це останнє прохання Ябеца, по суті, містить зрозумілу стратегію благословенного життя.

Безсумнівно, чим більший успіх нам відкривається, тим більше можливостей для провалу. У всіх на пам’яті приклади християнських лі­дерів, які впадали в гріх, були усунені від служіння, в результаті чого безліч людей були вражені, розчаровані й збиті з пантелику.

Чим глибше ви занурюєтеся у життя, засноване на надприродному Божому благословенні, тим більше ви маєте потребу в тому, щоб частіше вимовляти останнє прохання, що міс­ти­ться в молитві Ябеца. Тому що вам потрібно витримувати щораз лютіші атаки диявола на вас і на вашу родину. Ми покликані Богом на передову, ось чому молитва про охорону від лиха — жива частина благословенного життя.

Із досвіду знаю, що біль­шість християн моляться, як правило, лише про силу для подолання спокус — про перемогу над лютим супротивником, який атакує нас, над сатаною. Ми якось зовсім і не думаємо, що можна просити Господа тримати нас подалі від спокуси, загороджуючи дияволу будь-який лаз у наше життя. А де немає спокуси, не може бути й гріха.

У Христі ми живемо з торжеством, а не зі спокусами й поразкою. Коли й четверте прохання Ябеца стає частиною нашого життя, ми виявляємо повну готовність рухатися далі на більш високий рівень слави, де благословення зростають у геометричній прогресії.

Отже, я запрошую вас вступити на шлях цього чудесного перетворення. Ви одержите нову спадщину і надприродні благословення — де б ви не були і куди б не вирушили. Відтепер у ваше життя зіл­лється чудотворна Божа сила. І віднині й навіки на вас виллється Його радість і Його слава.

© «Благовісник», 1,2007