Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Чудеса істинні та неправдиві

Автор: Костянтин Озерков

«Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли можна і вибраних» (Мт. 24:24).

«Умию в невинності руки свої, й обійду Твого, Господи, жертівника, щоб хвалу Тобі голосно виголосити, та звістити про всі чуда Твої» (Пс. 25:6-7).

Надприродній, нематеріальний світ. Сьогодні навіть вчені матеріалісти не заперечують його. Нинішній світ наповнений явищами, які не піддаються раціональному поясненню, які заводять наш розум в духовну сферу, у світ духів.

Люди завжди кидалися до чудес. Бездіяльні і знуджені, вони шукають гострих відчуттів з другого виміру, так як видимий світ стає буденним і нецікавим. Через східні релігії, заняття гіпнозом, звернення до ясновидців та цілителів приходить оте таємниче. Але воно не приносить щастя, не робить богами, але кидає життя в хаос, замішання, страх та безсонні ночі. Але найстрашніше полягає в тому, що через цей досвід людина ще далі відходить від Бога — справжнього джерела пізнання та радості.

Згадую розповідь матері друга мого дитинства. «Одного разу уві сні до мене прийшов диявол. Ні, він не з’явився мені страшною істотою, а людиною приємної зовнішності. Наговорив всілякої всячини й залишив мені, відходячи, зго­р­ток з дорогими цукерками. Коли я прокинулася, моїм першим бажанням було попробувати ласощі. Згорток справді був у моїх руках, але, коли заглянула до нього, то знайшла там лише... овечі кізяки». Це все, що залишає після себе диявол, дивуючи нас своїми чудесами. Вони називаються у Слові Божому «знаменнями й чудесами неправдивими» (див. 2 Фес. 2:9). Чи не тому, що вони нереальні? Не зовсім так. Ці чудеса не несуть ніякої користі вічній душі людини. У цьому значенні вони беззмістовні та порожні. Вони не можуть задовольнити спрагу людини за істинним Божеством, за образом і подобою Якого вона створе­на. Неправдиві чудеса ніколи не зцілять їхніх ран, за­мість хліба дають камінь, тиснуть важким тягарем вдень та вночі.

Дійсно, що може дати нам ворог нашої душі, сутність якого — смерть і який сам приречений на вічні муки та від­чай? Нам, створеним за Божим задумом для життя та безсмертя, для перебування перед Божим лицем, де повнота радості та миру. Не маючи нічого свого, диявол бере у свої руки Божі дари, зловживаючи ними, перетворюючи їх у солодку отруту для душі.

Живому Богові ми зобо­в’язані усім. Він рясно дає нам все для насолоди (див. 1 Тим. 6:17). Не звертайтеся до неправдивих богів, не шукайте їх дарів та чудес. За все доведеться дорого платити.

Що принесли нам фантастичні оповідання, древня мі­фологія чи «священні» книги Сходу? Тугу за потойбічним, сум’яття, страх, неспокій та безсонні ночі. Чи відповіли «чудеса» чарівників на на­ші вічні запитання, чи зня­ли тягар жи­ття? Ні, во­ни як алкоголь, як опіум дали ли­ше тимчасове забуття, викликали сміх, від якого болить серце, а потім — зіткнули із суворою реальністю життя.

Вік матеріалізму закінчився. Дияволу немає потреби маскуватися. Землю сьогодні наводнили прибульці «позаземних цивілізацій». Вони привчають людей звикати до чудес. Одного погляду на чудовиська відеофільмів, нереальних фантастичних монстрів достатньо, щоб зрозуміти істину: це не представники живих істот, створених Богом для нашої естетичної насолоди. Це викривлення природи, пародія на досконале Боже творіння.

Літаючі тарілки, блюдця, що рухаються самі собою, зображення у восковому «моніторі», дії «космічних сил» і т.і. Що це за «технічні» феномени? Це — «духи демонські, що чинять ознаки» (Об. 16:14). З якою метою? З метою звабити тих, хто живе на землі, приготувати людство до всесвіт­ньої релігії, до пришестя ан­тихриста. Про лжепророка (його блідими попередниками були агітатори та пропагандисти усіх мастей, глашатаї безумних ідей, які коштували людству мільйони життів), сказано: «І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми. І зводить вона мешканців землі через ознаки, намовляючи мешканців землі зробити образа звірини, що має рану від меча, та живе. І дано їй вкласти духа образові звірини, що заговорив, образ звірини» (Об. 13:13-15). Діючий такий, що говорить, образ зроблений руками людини. Чи не мрія це людей, що відпали від Бога і, як єгипетські чарівники, противляться Його задуму? Вони намагалися тоді своїми чарами викликати комарів, живих істот, але не змогли. Тепер це вдасться сучасній людині. Ство­рення штучної живої клі­тини, першого розумного комп’ютера, інтелекту, народженого людським генієм, а не творчою думкою Бога. З поклонінням дияволу будуть пов’язані досягнення жерців безбожної науки, чудеса, про які заговорить увесь світ.

Сумне явище серед християн — вислуховування подробиць старого життя людей, які навернулися до Христа. Апостол Павло писав: «Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно» (Еф. 5:12). Соромно говорити новій людині про свої старі гріхи. Але ще сумніше, коли душі, які мали спілкування з дияволом, розповідають про його чудеса. Бережіться цього. Не отруюйте цією отрутою ін­ших. Те, що сквернило одних через спілкування з нечистим духом, може зашкодити ін­шим, хто з цікавістю слухає їхні розповіді. Про це треба забути, поховавши все в мор­ській безодні Христового прощення, а якщо й згадувати, то з жалем та покаянням.

Про що ми повинні говорити й свідчити після того, як Господь відкрив наші очі на духовний світ? Звичайно ж про Нього, найпрекраснішого із Синів людських. Про Його милість, незмінну любов, досконалу жертву, про Його чудеса та творіння. Розкажіть тепер про всі Його чудеса тим, кого Він прийняв та простив. «Нехай же подяку складуть Господові за милість Його та за чуда Його синам людським, і нехай жертви подяки приносять, і нехай розповідають зо співом про чини Його! Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді, вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!» (Пс. 106:21-24). Скі­льки б не працювала людина щодо дослідження природи, для неї вона — глибина Божих задумів. Слава для людини — досліджувати цю справу Божу та розповідати про неї іншим. Чудеса Божі мають за мету практичну користь для духовного та фізичного життя людини, вінця усього творива. Порівняно молода наука біоніка красномовно свідчить про те, що Божі думки, які знайшли своє втілення у природі, можуть надати величезну послугу вченим та інженерам. І обтічна форма морських тварин, і політ птаха, і будова наших органів, і навіть скелет стлілого кактуса, сухий листок, скину­тий деревом, подають геніальні ідеї тим, хто бажає сми­ренно вчитися в університеті природи. Чудеса Божі завжди істинні. І не тільки тому, що приносять практичну користь: перетворюють воду у вино, примножують хліб під час сіяння та жнив, зцілюють хворих, допомагають приборкати дикі сили природи, змушуючи крутити їх важкі жорна цивілізації. Не тільки це. Говорячи про них і проникаючи в них, ми доторкуємося до недосяжного Розуму Божого, з Його художнім смаком, величчю й силою. Все, що наповнює нас невимовною радістю, благоговінням та захопленням. «Бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, про діла Твоїх рук я співаю! Які то величні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки Твої!» (Пс. 91:5-6). Подивіться на польову траву. Як мистецьки посадже­ні листки на стеблі, як пристосовані рослини розповсюджувати своє насіння по воді, повітрі, землі, як вони перетворюють сонячну енергію, воду та мінерали у солодкі соковиті плоди. Хіба це не чудо Боже?!

Чудеса Христа завжди були спрямовані на те, щоб прихилити серце людини до прийняття Благої вістки, до прославлення Отця. Зовсім іншу мету мають чудеса неправдиві. Вони не приносять ніякої користі тим, хто захоплюється ними (див. Євр. 13:9). Дотикаючись до них, люди переживають не радість, а депресію. Не силою життя наповнюють серце людини, а відразою до нього, штовхаючи до самогубства. Подивіться на чарівників, виконавців та прихильників рок-музики, на представників псевдонауки, яка відкриває двері у невидимий світ. Чи щасливі вони від пізнання сатанинських глибин, від спіл­ку­вання з бісами? Їхнє безладне, моторошне життя та стра­ш­ний кінець говорять са­мі за себе.

Наш Бог — Творець чудес (див. 2 М. 15:11), найбільшим з яких є чудо спасіння вічної душі людини від прокляття смертю.

Розповідаючи про навернення язичників, про чудеса, які Бог творив руками апостолів, Павло та Варнава «ра­дість велику чинили всім браттям» (Дії 15:3). Будемо ж і ми говорити про великі діла Бо­жі, про чудеса рук Його, вказуючи іншим людям шлях до осель світла. Там чудеса не будуть більше чудесами, винятками з правил і законів, якими Бог тримає видимий ма­теріальний світ, але вічною насолодою викуплених Кров’ю Агнця.

газета «Міжнародна християнська газета»

© «Благовісник», 1,2007