Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

СЕКРЕТ І СИЛА МОЛИТВИ

Віруючій людині зрозуміла причина вибрання народу ізраїльського, зрозуміле значення закону, даного на Сінаї. Відомо вибрання, призначення та передбачення Церкви, зрозумілі для багатьох істини, які відкриває Біблія. Але молитва, її сила та роль у плані спасіння Богом земного світу для багатьох була й залишається таємницею.

Чому людина повинна молитися? Який у цьому зміст?

Звичайно, молитися змушують біди, катастрофи, хвороби, безвихідь. Але хіба Бог не бачить і не знає потреб Своїх дітей? Так, Він їх знає і бачить! (див. Мт.6:8). Якщо ж бачить, знає про проблеми перш, ніж їх вискажуть, то невже Він має потребу в проханнях? Невже Його потрібно благати, як капризну дитину?

Ці питання завжди стояли й стоять перед людиною. Щодо таємничості й сили молитви ми знаходимо у Писанні багато дивовижних ілюстрацій.

Згідно наперед накресленого плану, нащадки Авраама були переселені у Єгипет. Невелика групка емігрантів переросла у могутній народ. Назначені Богом 400 років пе­ребування у Єгипті минули, але не видно ніякого руху що­до звільнення. Зроблена Мойсеєм спроба захистити своїх братів закінчується його втечею з Єгипту. Нарешті Бог створює настільки важкі умови для проживання, що народ Божий закричав до Госпо­да про звільнення. Тридцять років знадобилося, щоб привести народ в молитовний стан. І тільки тоді молитви доходять до трону Всемогутнього: «А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть» (2 М. 3:9).

Хтось запитає, чому ж Бог не вивів народу, як і обіцяв, через 400 років, а «тягнув» ще довгих 30 літ?

Друга ілюстрація стосується виходу Ізраїлю з Єгипту. Бог мав чіткий план виводу Свого народу в Палестину, цей план був проголошений за багато століть до цього. І ось ізраїльтяни перебувають у дорозі до Ханаану. Але на їхньому шляху стає войовничий народ Амалика. Мойсей посилає свого полководця Ісуса Навина в битву, а сам піднімається на гору й там стоїть з піднятими до неба у молитві руками. Писання каже: «І сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускались, то перемагав Амалик. А руки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували руки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки сталі аж до заходу сонця. І переміг Ісус Амалика й народ його вістрям меча» (2 М. 17:10-13).

Це один із найбільш хвилюючих моментів історії Ізраїлю. На полі битви вирішувалася доля народу. І успіх битви не залежав від таланту полководця й хоробрості воїнів, бо Амалик переважав як в одному, так і в другому, а залежав від молитов Мойсея, від відповіді Бога на ці молитви.

Мимоволі виникає запитання: хіба Господь не бачив становища ізраїльтян? Невже не в Його інтересах було послали цю поміч? Невже Він мав потребу в молитві Мойсея і навіть Ізраїль, коли руки вождя на хвилю опускалися, втрачав мужність і відступав? Здається, що Бог безсильний допомогти людині без молитви.

Візьмемо третій приклад з історії того ж ізраїльського народу, в долі якого таємнича сила молитви грала неймовірну роль.

За відступництво народу Ізраїль переселений у полон до Вавилону. Через одного із пророків — Єремію Бог про­рік, що це покарання триватиме 70 років, після чого народ буде знову переселений у Палестину (див. Єр. 25:11-12; 29:10).

Все, передбачене Богом, відбулося. Назначений термін перебування у полоні минув, але ні звільнення, ні навіть його початку не видно, юдеї залишаються у Вавилоні. Ось як про той період пише пророк Даниїл: «За першого року Дарія, я, Даниїл, бачив у книгах число тих років, про які було Господнє слово до пророка Єремії, що сповниться для руїн Єрусалиму сімдесят років. І звернув я обличчя своє до Господа прохати з молитвою та благанням в пості, у веретищі та в попелі. І молився я Господові, і спові­дався, й казав: «О, мій Господи, Ти стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе!.. » Іще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні, швидко прилетів, і доторкнувся до мене, і заговорив зо мною: «Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудрити тебе в розумінні... » (Дан. 9:1-23).

У цьому разі перед нами ще один із таємничих випадків молитви і її сили. Бог мав чіткий план щодо полону ізраїльського народу та повернення його до рідної землі. Він не забув про Свою обітницю, але не розпочинав звільнення до тих пір, доки серед Ізраїлю не з’явився Даниїл і не розпочав у пості, попелі та веретищі молитовно благати Господа.

Знову ж постає те саме запитання. І його підсилює ще одне місце з книги пророка Єзекіїля: «Шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду і став би у виломі перед Моїм обличчям за цей край, щоб Я не знищив Його, та й не знайшов! » (Єз. 22:30).

Коли Бог звертався до пророка цими словами, Ізраїль переживав один з найтемніших періодів у своїй історії. Ворог наближався до Єрусалима, меч занесений, гибель була неминучою. Однак Господь у Своїй милості бажає ще раз спасти народ. Його серце відкрите до невірного народу, але Він шукає серед нього мужа, який, подібно Мойсею, став би перед Ним в молитві за людей — і не знайшов. Спасіння та захист були готові. Спасительна сила Бога не змаліла. Він хоче проявити цю силу, але не може без тих, хто допоміг би Йому виконати Його намір. Чи не правда, це одне із самих незрозумілих для людського розуму явищ, найбільш таємничий акт Творця.

Прямої відповіді у Слові Божому щодо секрету й сили молитви ми не знаходимо, але вона чітко та зрозуміло витікає із відкриттів Бога і Його якостей.

Слово Боже розповідає нам про Творця світу як Всемогутнього, Всесильного, Всевидючого Бога. Воно відкриває також і те, що Бог не тільки Всемогутній, але й Святий та Справедливий. Він справедливий не лише стосовно праведників, але й гріш­ників, свято справедливий щодо Своїх ворогів. Весь Всесвіт — прояв Його всемогутності, святості та справедливості. Все Ним створено, все Ним існує й тримається.

Ним створений також і наш видимий світ, створена й людина як вінець творіння. Але людина відпала від свого Творця, за власним бажанням вибравши інший напрямок для свого існування. Цей новий напрямок вказали їм інші сили, які існували у Всесвіті, сили диявола. Таким чином, людина, залишивши свого Творця, перейшла на бік диявола, підкорилася його впливу та керівництву. В сучасному своєму стані наш світ, який повинен бути царством Бога, належить дияволові. Весь світ — його царство. Кожен житель землі, виконуючи волю диявола, — його підданий. Недаремно ворог Божий пропонував Ісусу Христу дати усі царства землі. Син Божий не заперечував його слів, бо знав, що той є справжнім володарем усього цього.

Вічний вогонь — вічний уділ сатани і його ангелів, він приготовлений лише для нього. Людина, яка вибрала диявола, тим самим вирішила свою долю, вона повинна розділити долю свого господаря у вічному вогні.

Але Бог не хоче смерті грішника, Він робить усе, щоб спасти його: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя віч­не» (Ів. 3:16). Світ належить дияволові, його загибель вирішена. Бог хоче спасти людину від вічної загибелі, Він всесильний, щоб спасти, але Він разом з тим святий і справедливий. В силу Своєї святості та справедливості Він не може спасати силою. Він не може вмішуватися у справи нашого світу, бо він — сфера діяльності іншого господаря. Якби Господь силою вмішувався у справи світу, Він не був би Святим Богом, а насильником.

І тут відкривається секрет і сила молитви.

Бог полюбив світ, віддавши Сина Свого Однородженого. Ісус Христос помер за гріши світу й викупив грішну людину. Спасіння звершилося, борг заплачений, вічна справедливість задоволена, але жодна душа не спасеться божественною силою.

Спасіння — результат молитви грішника! «Бо кожен, хто покличе Господнє ім’я, буде спасений!» (Рим. 10:13).

Молитва грішника про спасіння дає Богові моральне право спасати того, хто молиться. Бог залишається справедливим навіть стосовно диявола. Іншого шляху, як тільки дати відповідь на молитву про спасіння грішника, у Бога немає, бо Він святий і справедливий.

Віруючі люди, які вже є дітьми Божими, розсіяні по різних частинах цього світу. Будучи не від світу цього за своїм духом, вони все-таки залишаються членами цього світу за тілом доти, доки ще мають плоть і живуть в ній.

Як власність Творця, віруючі люди є представниками Бога перед світом, відкриваючи Його світові. Це дає їм можливість приносити в молитвах усі потреби цього світу, вони можуть просити все, що побажають. І своїми молитвами вони відкривають двері у світ для діяльності Бога, для Його втручання в життя не лише окремих особистостей, але в життя всіх народів. Своєю молитвою вони створюють для Бога моральне право втручатися у справи світу.

Іншими словами, Бог може сказати дияволові: «Те, що усі царства належать тобі, це факт. Це твоя територія, але представники Мого царства, які тимчасово перебувають на твоїй території, кличуть до Мене про допомогу — і Я йду до них у відповідь на їхні молитви».

«Господня рука не скоротшала, щоб не помогати, і вухо Його не стало тяжким, щоб не чути!» (Іс.59:1). Його сила безмежна, щоб давати допомогу, і молитва дає Йому право для цієї допомоги істотам, які перебувають на чужій території. І, надаючи допомогу, Він залишається Святим та Справедливим перед усім Всесвітом і навіть перед Своїм супротивником — дияволом.

© «Благовісник», 1,2007