Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Чи практичні Божі обітниці

Автор: Олександр Шевченко

Чи практичним є те, що Бог пообіцяв Своїм людям на сторінках Священного Писання? Чи насправді це може діяти в моєму житті в усій повноті чи, може, Біблія — це просто історична книга, яку не можна практично застосовувати? Якщо ми до кінця не з’ясуємо ці питання, то ми будемо постійно конфліктувати з Богом і наше серце не зможе відкритися для Нього в усій повноті. Ми часто чуємо в церкві, та й Біблія вчить нас про те, що Бог є, чує мої молитви, відповідає на них, але коли ми підходимо до практичного боку цього питання і про щось просимо в Бога, спираючись на Біблію, в якій написано, що Бог виконує бажання тих, хто боїться Його, але цього не отримуємо, то в серце закрадаються сумніви. Звичайно, в нас є багато бажань, але ж тільки деякі з них збуваються, а той взагалі не збуваються. Тож є на це якась причина? В чому вона? Чи Бога немає, чи Він не чує моїх молитов, чи мої бажання не угодні Йому?

Тож чи практичні обітниці? Чи діє те, що написане в Біблії?

Тисяча шістсот вісімдесят дев’ять разів у Біблії вжитий сполучник «якщо», який вказує на умову, і якщо ми виконуємо її, Бог зі Свого боку виконує обітниці й благословляє нас. Бог будує Свої стосунки з людьми на основі умов, які Він поставив. Бог зробив твердий вибір — спасти й благословити твоє життя. Але вирішальне слово — за тобою, оскільки насильно, без твоєї на це згоди Він не може впроваджувати Свої плани у твоє життя. Бог зважає на тебе, чекає від тебе рішення, відповіді. Тому кінцевий результат залежить від тебе: чи даси ти Богові право здійснити Його план щодо твого життя, чи ні, чи будеш ти покірний Божим умовам, чи підеш проти Божої волі.

Спілкуючись з так званими віруючими, я переживаю якесь внутрішнє збудження чи навіть опір, коли бачу людину, яка не хоче й пальцем поворушити, щоб чогось досягнути в житті, яка все, так би мовити, звалює на Бога. «О, Бог сильний! О, якщо це Богові треба, то Він зробить! О, якщо Богові угодно, то Він це звершить в моєму житті!» І ти просто не маєш за що зачепитися: все звучить так правильно, так релігійно, так набожно, так благородно, але ти бачиш, що минають роки — і ця людина залишається бездіяльною. Виявляється, що вона просто лінюх. Коли я бачу світських людей, спортсменів, співаків, людей, які присвятили своє життя творчості, яких успіхів вони досягають у своїй сфері діяльності, і дивлюся на нашу християнську діяльність — мені дуже страшно й боляче. Ці люди відверто сміються над Богом, але мають в сто разів більші успіхи, ніж ми, люди, які часто хвалимося Богом і визнаємо Божий суверенітет. Дивовижно, але я приходжу до висновку, що якщо християнин не зрозуміє, що він повинен взяти ініціативу у свої руки й почати рухатися, якщо людина не зрозуміє, що неможливо керувати автомобілем, якщо просто сидіти, крутити кермом і просити Божого водіння. Нам треба почати рухатися, і тоді Бог покаже тобі дорогу й допоможе рухатися по ній.

Як же практично можна використати те, що Бог обіцяв чи обіцяє на сторінках Біблії? Апостол Павло пише, що «благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього й майбутнього. Вірне це слово і гідне всякого прийняття!» (1Тим. 4:8-9). Можна боротися за життя, можна боротися за благословення, можна все своє життя витратити на те, щоб чогось досягнути, але Павло своєю духовною проникливістю підкреслює дивовижну духовну істину: якщо ти її побачиш, то виявиш, як багато благословень та благ приходить у твоє життя навіть без твоїх зусиль. Твоє життя буде будуватися, обростати благословеннями, успіхом в усіх сферах. Як саме? Якщо ти будеш благочестивим. Павло виявив, що благочестя корисне на все не тільки у вічному житті, але й у нашому земному житті. Можливо, термін «благочестя» трохи застарілий, можна було б підшукати більш сучасний синонім цього слова. Володимир Даль пояснює це слово як «порядок, пристойність, благопристойність». Цікаво, що ці якості людини мають обітниці від Бога. Благочестя має обітницю. Порядок, пристойність, скромність, послух, поступливість мають обітницю. Бог за ці риси характеру, які людина в собі виховує й розвиває, нагороджує її, і то дуже щедро. Тобто Бог настільки прихильний до цих чеснот християнина, рис Христових, що Він за них готовий нагороджувати людей.

Раніше я якось не звертав уваги на те, що навіть риси характеру й особливості особистості людини мають такі великі обітниці від Бога. Тобто Бог дорого платить за ці якості, які людина в собі розвиває. Подивіться, що говорить Христос: «Блаженні вбогі духом». Та хто їх бачить, цих вбогих духом? Хто помічає тих, хто плаче, лагідних, милостивих, чистих серцем — це найбільш непомітні люди на землі. Ми помічаємо тих, кому зводять пам’ятники, чиї імена відомі, але Бог помічає зовсім інших людей. Якщо на землі за такі поважні справи виписують гонорари, нагороджують орденами, то Бог зовсім по-іншому оцінює й нагороджує людей. «Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони». Ні, ти тільки подумай, яка незначна риса характеру — лагідність, і як дорого вона винагороджується Господом! «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві...» Нинішнє суспільство буквально принижує тих, хто щось там комусь подає чи милостиню кидає. Сильні повинні виживати, а слабкі йти з життя, але Бог помічає людину милостиву, в серці якої співчуття і співпереживання, чия голова сповнена думок, як допомогти бідним, голодним, і Господь говорить, що таку людину Він Сам помилує. «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога». Саме чисті серцем! Ті, в серці яких немає заздрості, лукавства, розпусних думок, хто зберігає себе від лестощів, від обману, від корупції, навіть внутрішньої. О, як це подобається Господу! Він говорить: «Я дозволю вам бачити Бога! Чисті серцем Бога побачать!» «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне». Як же все-таки високо Бог оцінив ці якості людини, і як щедро воздає за них. І знову ж таки це у владі самої людини. Це в її праві володіти чи ні цими благами, які перераховані вище. А блага дійсно-таки достойні: Царство Небесне, земля обітована, помилування від Бога, можливість бачити Боже обличчя й бути синами Божими — це великі обітниці.

Але Бог зробив Свій вибір — благословляти тих, хто має в собі ці риси й виховує їх у собі. А далі все у твоїх руках. І знову ж таки віра відіграє в цьому головну роль. Якщо немає справедливості, якщо немає відплати, якщо миром править насилля й безвідповідальність, якщо всі ми відходимо в нікуди, то немає смислу боротися за доброту й правосуддя. Але якщо ми віримо, що Бог кожному воздасть згідно його справ, то серце радіє, невимовна радість сповняє й з’являється бажання боротися. Це дуже важливо — вірити, вірити, вірити в те, що Бог бачить всіх людей і винагороджує кожного за його діла. Ця віра в абсолютну справедливість Всевишнього Бога стає стимулом і бажанням боротися за правду.

Якось я був у дитячому відділенні музею жертв європейського єврейства в Ізраїлі Яд ва-Шем. Коли я побачив фотографії, які свідчать про факти нелюдських знущань та насилля нацистів над дітьми, я подумав: «Як добре, що є Бог, перед Яким буде відповідати і Гітлер, і кожен з цих солдатів, і взагалі кожна людина! Як добре, що є Бог! Я добре, що в кінці вся нечесність, все насилля буде покаране. І вся доброта, все благочестя буде винагороджене, як і сказав апостол Павло: «Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле... а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре... Бо не дивиться Бог на обличчя!» (Рим.2:9-11).

Все в наших руках, і перед Богом немає аргументів для оправдання себе чи звинувачення інших. Все в твоїх руках перед Богом, все у твоїй владі. Як ти хочеш, так ти і ведеш себе.

Ми хочемо, щоб Бог був прихильний до нас, ми хочемо, щоб благословляв нас. Ми витрачаємо безліч часу для цього. Прослідкуй за своєю молитвою, і ти виявиш, що 90% ти щось просиш. Ти перераховуєш свої потреби, ти плачеш, ти благаєш Бога, ти іноді просиш інших людей допомогти тобі випросити в Бога щось, часто ти постиш. Значить, ти хочеш, щоб всі ці благословення й прихильність Господа прийшли в твоє життя. Але, зауваж, Його навіть просити не треба, Він вже пообіцяв обдарувати, осипати й благословити людину такими великими благами в нинішньому житті й в житті вічному.

Тож чи практичні обітниці? Так! Однозначно практичні. Вони приходять в життя людей. В серці Небесного Отця набагато ретельніше, ніж в нашому серці, були враховані всі потреби людей. І безліч Його благодіянь вже звершилося над тобою й сходять на тебе навіть без найменшого прохання про це. Наприклад, Христос сказав, що Бог велить сонцю Своєму сходити над злими й добрими і посилає дощ на праведних і неправедних. Господь оточив людей Своїми благодіяннями.

Слово «дар», «дарувати» часто вживається у Біблії. Дар благодаті, дар праведності, дар вічного життя, «дарма виправдуються Його благодаттю», «усяке добре давання та дар досконалий походить згори, від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни», «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?», «А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам», «Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою. Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління». Даровано — це вже зроблено, вже дано нам. І наші життєві ілюзії під поняттям «все» мають на увазі «все, чого ми тільки забажаємо». Але це не так. Тут чітко вказано, що все це для благочестивого способу життя. Бог врахував все, що потрібно нам для життя та благочестя, а не для егоїстичних запитів тіла. Зазвичай, говорячи про можливість отримати щось від Бога, ми все одно маємо свій сокровенний список бажань. І, як правило, більшість наших потреб зводяться, до матеріального. Але Соломон був дійсно сповнений мудрості, навіть тому, що просив мудрості, а не багатства чи слави. Він розумів перевагу сердечних внутрішніх якостей і здібностей людини над зовнішнім ефектом і блиском царських палат і одягу. Павло підтверджує ту ж істину, що справжнє багатство не вимірюється матеріальними цінностями чи грошима, але міститься у внутрішньому світі людини через пізнання Бога.

За одягом нас тільки зустрічають, але поважають нас за те, що міститься в нашому серці. Чи ти думаєш, що це тільки красномовні фрази Соломона: «Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!» (Пр. 31:30). Всі ми дуже падкі на миловидність, на красу, це дуже впливає на нас. Але мудрий Соломон поклав на терези: з одного боку — миловидність і красу, а з іншого — страх Господній в жінці, в дружині. І виявилося, що жінка богобоязлива переважила, жінка богобоязлива достойна хвали. Не тільки тієї дешевої хвали, коли хвалять за зовнішність. «Хто жінку чеснотну знайде, а ціна її більша від перел». Отож, автор книги Приповістей вибирає жінку саме з такими якостями, оцінюючи її вище від перлів, і надає їй перевагу перед миловидними і красивими. Цими зауваженнями я хочу привести тебе до того, що поняття і погляди на багатство різні, особливо, якщо порівнювати точку зору людини з точкою зору Бога. Бог багатий не вкладами в банку чи дорогоцінними металами, але апостол Павло говорить, що Бог багатий милістю. А в іншому уривку Він говорить, що чим багатий Бог, тим він може збагатити Своїх людей. Він говорить: «А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком... щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку» (2 Кор. 9:8,11).

Отож, якщо ми говоримо про те, як можна скористатися обітницями Бога, щоб вони здійснилися в нашому житті, то маємо на увазі перш за все цінності духовного характеру. Людина багата всередині, а зовнішнє — це тільки мішура. Світ тепер перебуває в тісній петлі матеріалізму. Наше суспільство до напівсмерті працює на плантаціях жорстокого і ненаситного рабовласника — пана долара. Російський поет Волошин в одному з віршів, описуючи голод, коли на торгу продавалося людське м’ясо, сказав так: «Душа дешевле стала мяса». Боже мій, який жах, як низько ми впали. Сьогодні за декілька тисяч доларів легко вб’ють людину, отримуючи брудні в духовному значенні купюри. А цей вбивця купує блудницю, яка заради цих грошей йде на таку ницість, аби тільки брудний банковий папірець належав їй. І так гроші ходять по землі з рук в руки: та ж сама купюра обманює тих, хто нею володіє. Тому що не люди володіють грошима, а гроші володіють людьми, гроші скуповують рабів для диявола. Тож не обманюйся й не потрапляй в сіті сріблолюбства, не будь Юдою. Бога продати неможливо, можна продати тільки себе й свою душу. Виривайся з цих сітей, зрозумій, що далеко не все заховане в матеріальному достатку. Справжні цінності — це духовні цінності, якими багата людина. І тому Бог перш за все багатий духовним багатством і хоче цим благословляти людей. Тому перш ніж осипати Своїх вірних послідовників — Соломона, Йова, Авраама матеріальним благом, Він допоміг їм отримати пізнання про Себе, тому що без цього не можна скористатися чимось Божим. Тому, перш за все, істинне багатство — це не матеріальне багатство, це духовне багатство, те, чим людина може бути багатою всередині.

Розкриваючи тему «Чи практичні обітниці», я хочу зупинитися на чотирьох принципах того, як можна практично скористатися обітницями й отримати від Бога те, що ми просимо в Нього.

Перше, що дуже важливо зрозуміти, це те, що всі обітниці — у Христі. Апостол Павло написав: «Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому (Христі) «так», і в Ньому «амінь», Богові на славу через нас» (2 Кор. 1:20). Все, що Бог обіцяв світу, Він помістив у особі Христа. Іншими словами: всі Свої обітниці Він зачинив у сейфі — в особистість Ісуса Христа. І тому неможливо отримати щось від Бога, перебуваючи поза Ісусом Христом. Але тільки якщо я пробуваю в Христі, я можу скористатися Божими обіцянками. Це перше правило, яке ми повинні запам’ятати: коли ми перебуваємо поза Христом, не перебуваємо в Ньому, ми не можемо випросити в Бога Його обітниць. Під час війни багато матерів зашивали 90-ий псалом в сорочку своїх синів, щоб Бог їх беріг. Вони писали ці рядочки з Біблії: «Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!» — і так далі. Чим ці люди, які йшли й вбивали інших, відрізнялися від німців, які писали на своїх поясах: «З нами Бог»? Бог не може бути з людьми, які не в Ньому. Бог не може послати хоч одну з обітниць на того, хто перебуває поза Ісусом Христом, поза Його вченням, поза Його Словом. Христос сказав: «Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!» (Ів.15:7). Не обманюймося: можна лоб розбити в церкві, можна виснажити себе постами, але не отримати від Бога нічого й розізлитися на те, що Бог не відповідає, чи вирішити, що Його немає. Тоді як просто треба зрозуміти, що всі Божі обітниці в Христі «так» і в Ньому — «амінь». Христос сказав: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене». Він — двері вівцям. І тільки там ми знайдемо пасовиська, тільки там ми зможемо насичуватися добром.

Ми даремно витрачаємо час і сили, ми даремно молимося, якщо ми не пробуваємо в Бозі і Його Слово не перебуває в нас. Ми не можемо отримати ніяких обітниць Божих. Усі обітниці в Христі. За деякими підрахунками, вислови «у Христі», «в Ньому», «через Нього» вжито в Новому Заповіті понад 80 разів. Тому це треба чітко зрозуміти: «Один бо Бог і один Посередник між Богом і людиною — людина Ісус Христос». І тому, якщо я хочу щось взяти чи просити в Бога-Отця, я повинен робити це через єдиного Посередника, Який є між нами — Ісуса Христа. І ще одна маленька деталь: кінцева мета Божих обітниць — прославити Своє ім’я. Всі Божі обітниці в Ньому «так» і в Ньому «амінь» на славу Божу через нас. Тому кінцева мета повинна бути в тому, щоб Бог прославився через те, що Він дає людям. Іншими словами, Бог не може прославитися в Своїх обітницях, якщо ці обітниці не пройдуть через моє життя. Вони лежатимуть мертвими пластами, доки я їх не візьму й вони дивовижно не виконаються в моєму житті, — це не принесе слави Богові. Тому Божа мета — зберегти мене, благословити мене, прийти мені на допомогу, зцілити мене, як Він і обіцяв. Та кінцева Його мета — прославити Своє ім’я.

© «Благовісник», 4,2006