Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ЗВІЛЬНИСЯ ВІД ОБРАЗ

Автор: Джон Бівер з книги«Приманка сатани»

Багато віруючих не здатні належним чином діяти й виконувати діло свого покликання через рани, що були завдані їм образами. І це не дає їм можливості повністю використати свій потенціал. Переважно болю завдають віруючі. В такому разі образа розуміється як зрада. В Псалмі 54 Давид тужить: «Бо ж не ворог злорічить на мене — це переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, — я сховався б від нього, але ти — чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені, з яким солодко щиру розмову провадимо і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...» (13-14). Це ті люди, з якими ми сидимо поруч і співаємо псалми хвали, або ж це людина, яка проповідує в церкві. Разом з ними ми проводимо вихідні, відвідуємо різні служіння, разом працюємо. Чи, можливо, це більш близькі люди. Ми разом ростемо, відкриваємо їм свої таємниці, разом живемо. Чим ближчі стосунки, тим більша образа! Найбільшу ненависть можна побачити між людьми, які колись були в тісних взаємостосунках.

Адвокати, які займаються шлюбними розлученнями, можуть розповісти вам багато жахливих, жорстоких історій. Американські засоби масової інформації постійно повідомляють про вбивства, які були зроблені одним членом сім’ї, що був у відчаї. Дім, який призначений для того, щоб дати захист, опіку, задоволення, і де можна рости; дім, де ми навчаємося давати і приймати любов, — часто є коренем нашого болю. Історія каже, що найкривавіші — громадянські війни. Брат проти брата. Син проти батька. Батько проти сина.

Вірогідність бути ображеним настільки велика, як і кількість взаємостосунків, якими простими чи складними вони не були б. Ця істина незмінна: завдати вам болю можуть лише ті люди, які вам небайдужі. Ви чекаєте від них більшого, бо врешті решт ви багато їм віддаєте. Чим більше чекання, тим більше падіння.

В нашому суспільстві процвітає егоїзм. Люди сьогодні думають лише про себе, нехтуючи при цьому тими, хто їх оточує, і завдаючи їм болю. Це не має вас дивувати. В Біблії чітко написано, що в останні дні «Будуть-бо люди самолюбні...» (2 Тим.3:2). Ми чекаємо цього від невіруючих, але апостол Павло, коли це писав, мав на увазі зовсім не тих, хто перебуває поза церквою. Він говорив про християн. Багатьом завдано ран, болю, смутку. Вони ображені! Вони спокусилися! Але вони не розуміють, що потрапили в пастку сатани.

Хто в цьому винуватий? Ми? Ісус говорив, що неможливо прожити в цьому світі, не зазнаючи спокус чи образ. І все-таки більшість християн вражені й повністю спантеличені, коли це відбувається з ними. Ми вважаємо, що ми єдині, з ким повелися неправильно. Така думка робить нас вразливими для появи гіркого кореня. Отже, ми повинні бути готовими й озброєними проти спокус і образ, тому що наша реакція на них визначає наше майбутнє.

Пастка

Образа – це зброя ворога, за допомогою якої він поневолює людей. Павло, наставляючи молодого Тимофія, писав: «А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим, що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати, щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї» (2 Тим. 2:24-26).

Люди, які сваряться або ворогують, потрапляють в сітку і стають полоненими диявола! Так само, як блудному сину, їм потрібно опам’ятатися, пробудитися й усвідомити, в якому стані насправді вони перебувають. Вони не усвідомлюють, що з них тече не чиста, а гірка вода. Коли людина ображена, вона вважає, що права, тоді як вона зовсім неправа.

Справжній стан серця

Один з методів, за допомогою якого ворогу вдається тримати людину в ображеному стані, ховати образу за гордістю. Гордіть буде стримувати вас від визнання справжнього вашого стану.

Одного разу кілька служителів завдали мені пекучого болю. І деякі люди казали мені: «Я не можу повірити, що вони так з тобою повелися. Тобі боляче?» Тоді я швидко відповідав: «Ні, зі мною все гаразд. Я ні на кого не ображаюся». Я знав, що мені не можна ні на кого ображатися, тому я придушував всяку образу. Я переконував себе, що я не ображаюся, хоча насправді ображався. Гордість заважала мені побачити справжній стан свого серця.

Гордість стримує вас від істини й не дає подивитися правді в очі. Вона спотворює ваше бачення. Ви ніколи не змінитеся, коли будете вважати, що у вас усе гаразд. Гордість робить жорстоким ваше серце і затьмарює ваш розум. Вона стримує вас від змін у серці, тобто від покаяння, яке звільнить вас від диявола (див. 2 Тим.2:24-26). Гордість підштовхує вас до того, щоб ви дивилися на себе як на жертву. І ви думаєте: «Зі мною погано обійшлися, мене недооцінили, тому я маю повне право так себе вести». Через те, що ви вважаєте себе невинним і обмовленим, ви не прощаєте. Справжній стан вашого серця захований від вас, але він не прихований від Бога. Ви не маєте права носити в собі образу лише через те, що з вами повелися несправедливо. Неправильне, помножене на неправильне, ніколи не дасть правильного!

Лікування

В книзі Об’явлення Ісус звертається до Лаодикійської церкви, кажучи, що вони вважають себе багатими, розбагатілими і нічого не потребуючими, і відкриває їм їхній справжній стан: «...Ти нужденний і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!» (Об.3:14-20). Помиляючись, вони приймали фінансову основу за духовну. Гордість сховала від них їхній справжній стан.

Багато людей сьогодні перебувають в такому ж стані. Вони не бачать справжнього стану свого серця так само, як і я не міг побачити, коли був ображений на служителів. Я говорив собі, що не ранений ними. Ісус сказав лаодикійцям, як їм звільнитися від їхнього стану: купити Боже золото й побачити свій справжній стан.

Купити Боже золото

Першою порадою Ісуса про те, як їм звільнитися від свого стану, було: «Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного...» (Об.3:18)

Очищене золото м’яке, в ньому немає іржі й різних домішок. Саме тоді, коли до золота домішані інші метали (мідь, залізо, нікель), воно стає твердим, менш піддатливим, більше піддається корозії й окисленню. Така суміш металів називається сплавом. Чим більший відсотковий склад інших металів, тим твердішим стає золото. І навпаки, чим менший відсоток домішок, тим золото м’якше і більш піддатливе.

Ми відразу ж бачимо паралель: чисте серце подібне до чистого золота, воно ніжне, м’яке і піддатливе. В Посланні до євреїв, 3:13, написано, що серця юдеїв стають запеклими і жорстокими через підступ гріха. Якщо ми не покінчимо з образою, то вона приведе нас до ще більшого гріховного плоду, такого як жаль, гнів. Ці домішки роблять наше серце жорстким, подібно до того, як домішки роблять золото твердим. Вони позбавляють нас ніжності, м’якості, роблять жорсткими. Ми втрачаємо здатність чути голос Божий і все чітко бачити. Це чудове середовище для спокуси.

Щоб очистити золото, спочатку його розтирають на порошок і перемішують з флюсом. Потім цю суміш ставлять в піч і плавлять при величезній температурі. Сплави і домішки разом з флюсом піднімаються на поверхню. А золото, оскільки воно важче, лишається на дні. Домішки, або ж шлак, видаляються — і у вас залишається чистий метал.

А тепер подивимося на те, що каже Бог: «Оце перетопив Я тебе, але не як те срібло, у горні недолі тебе дослідив» (Іс. 48:10). І знову: «Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба всілякими випробуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорого цінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа» (1Петр. 1:6-7).

Бог очищає людину стражданнями, випробуваннями і скорботами, жар від яких відокремлює від Божого характеру в нас такі домішки, як непрощення, сварки, жаль, гнів, заздрість та інше.

Гріх легко ховається там, де немає жару страждань і випробувань. В час процвітання і успіху навіть зла й беззаконна людина може здаватися доброю і великодушною. Але в час суворих випробувань вся нечистота і домішки спливають на поверхню.

В моєму житті був такий період, коли я проходив через такі суворі випробування, з якими раніше не стикався. Я став брутальним і різким з близькими мені людьми. Мої друзі і моя сім’я почали уникати мене. Я волав до Господа: «Звідки в мені взявся цей гнів?! Його ж раніше ніколи не було!» І Господь відповів мені: «Сину мій, саме тоді, коли золото розплавлюється в огні, нечистоти і домішки спливають на поверхню». Потім Він мені задав запитання, яке змінило моє життя: «Чи можеш ти бачити домішки в золоті до того, поки воно не очищене в огні?» — «Ні!» — відповів я. — «Але ж це не означає, що їх там не було, — сказав Він. — Просто тоді ти виявився в огні випробувань — і ці домішки сплили на поверхню. Вони були сховані від тебе, але Я завжди бачу їх. Так що ти стоїш перед вибором, від якого залежить твоє життя: чи ти будеш і далі гніватися, звинувачуючи свою дружину, друзів, пастора й людей, з якими ти працюєш, чи ти усвідомиш, що саме є шлаком гріха, покаєшся й приймеш прощення — і тоді Я візьму Свій ківш і заберу ці домішки з твого життя».

Подивіться на свій справжній стан

Ісус сказав, що наша здатність бачити все в правдивому світлі — це ще один ключ до звільнення від образ. Часто, ображені, ми дивимося на себе як на жертву і звинувачуємо тих, хто нас образив. Ми оправдовуємо свій жаль, непрощення, гнів, заздрість і злобу, коли це все спливає на поверхню. Інколи ми навіть сердимося на тих, хто нагадує нам про наших кривдників. Саме тому Ісус радив: «... А мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити» (Об. 3:18). Що бачити? Свій справжній стан! Це єдиний шлях, тільки так ми можемо стати «ревними й покаятися», як повелів Ісус. Ви зможете покаятися тільки тоді, коли перестанете звинувачувати інших.

Коли ми звинувачуємо когось і виправдовуємо власну позицію, ми сліпі. Ми намагаємося витягнути сучок із очей нашого брата в той час, коли в наших очах ціла колода. Саме розуміння істини приносить нам звільнення. Коли Дух Божий показує нам на наш гріх, Він завжди робить це так, що ми бачимо гріх й себе окремо. Це викриває, але не осуджує.

© «Благовісник», 3,2006