Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ТЯГАР СВОБОДИ

Майлс Монро із книги «Тягар свободи»

Cвобода — це тягар, який може понести тільки зріла людина. Вона приходить в наш розум тоді, коли ми приймаємо рішення рухатися вперед, дозволяючи їй перебудувати наш рабський розум. Але той, хто відмовляється рухатися вперед, буде продовжувати кружляти по пустелі і в його житті нічого не зміниться, доки не зміниться його мислення.

В одному з наукових журналів я прочитав про вчених, які проводили такий експеримент: вони прив’язували собаку до стовпа і ставили біля нього їжу. Коли собака намагалася дотягнутися до тарілки, йому ставало боляче, тому що ланцюг був коротким. Кожного разу, коли собака кидався до їжі, він відчував біль.

На четвертий тиждень цього жорстокого експерименту собака навіть не пробував дотягнутися до їжі. На п’ятий тиждень з нього зняли ланцюг і поставили тарілку зовсім поряд, але він продовжував залишатися біля стовпа. Тварина відмовлялася навіть близько підійти до їжі. Її поведінка пояснювалася болем, який довгий час стримував її.

Цей експеримент яскраво продемонстрував наступний факт: якщо мозок тварини знаходився під впливом відповідних обставин, то, навіть ставши вільною, тварина буде далі діяти в межах, які стали наслідком цих обставин. В цьому і полягає проблема синів Ізраїлевих, яку Бог показав у книзі Вихід. Понад чотири століття вони були прив’язані до стовпа єгипетського рабства. Але одного разу Бог послав до них чоловіка, на ймення Мойсей, який мав забрати ці ланцюги і звільнити їх. Він вибавив їх від руки гнобителя. Але вибавити від рабського мислення — це вже було зовсім іншою справою.

Бог не відразу ввів синів Ізраїлевих в землю Ханаанську тільки тому, що вони в розумі своєму залишилися рабами Єгипту. Вони були звільнені, але не були вільні.

Хай минуле зникне

Вивівши ізраїльтян з Єгипту, Бог дав їм можливість стати вільними. Та вони не захотіли скористатися цією можливістю. Тоді Бог вирішив залишити їх у пустелі назавжди. Він віддав землю Ханаанську у володіння їхнім дітям, які не були народжені в єгипетському рабстві.

Звільнення дає можливість стати вільними, але не гарантує реалізацію цієї можливості. Двері в’язниці відчинені, але від вас залежить: вийдете ви звідти чи ні. Опинившись у пустелі, уважно роздивіться довкола, щоб переконатися, хто з вами поряд. Якщо це люди з мисленням єгипетського раба, то поступово такими ж станете й ви. Тому Бог не дозволив батькам обрізати своїх дітей в пустелі. Він не хотів, щоб це покоління носило рабське клеймо своїх батьків і нагадувало їм про Єгипет. «Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу... А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі» (Іс.Н. 5:6-7).

Обставини минулого життя можуть поглинути ваше теперішнє і майбутнє. Деякі люди настільки зайняті тим, щоб подолати в собі спогади про минуле, що не мають коли й думати про майбутнє. Павло радить нам забути про те, що було в минулому. Він каже: «Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Фил. 3:13-14).

До цих слів Бог додає в Книзі пророка Ісаї, 43:18-19: «Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте! Ось зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте? Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки». Це аж ніяк не означає, що нам потрібно прикидатися, ніби минулого взагалі не існувало. Просто ми маємо не дозволити йому контролювати, пригнічувати чи засуджувати вибране нами майбутнє.

Це сильне слово для Церкви двадцять першого століття. Ми вступаємо в зовсім нову епоху для Церкви. Та щоб не відстати від Божого водіння, ми повинні оглянути своє життя і прийняти відповідальне рішення «забути все старе». Нам не потрібно ставати одержимими своїми спогадами про те, якими ми були, як погано до нас ставилися, тому що такі спогади не залишать в нашій душі нічого, крім гіркоти.

Ісус сказав: «Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!» (Лк. 9:62). Бог хоче вивести вас на новий рівень особистої відповідальності. А для цього вам доведеться забути все, що було з вами раніше. Тоді ви зможете підніматися вище й вище у своєму покликанні.

Звільнений, але не вільний

Ісус покликав вас не тільки для того, щоб спасти, Він покликав вас для того, щоб дати свободу. Апостол Павло проголошує: «Бо ви, браття, на волю покликані!» (Гал. 5:13). Апостол звертається до святих, які були спасенні, але не вільні. Всі ми повинні відгукнутися на поклик свободи, глибоко усвідомивши реальність того, що все ще зв’язані духом рабства, незважаючи на народження згори.

Цей заклик Павла дуже сучасний для церкви нинішнього дня. Настав час дорослішати. Так, ми можемо народитися згори, але залишитися в своєму розумі такими, якими були. Далі в тому ж вірші апостол попереджає нас: «Але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов’ю служити один одному».

Іншими словами, Павло радить нам не витрачати даної нам свободи на «єгипетський спосіб життя». Дехто з радістю приймає звільнення від гнобителя, але відкидає звільнення від пригноблення. Те, що ми спасенні, сповнює нас захопленням і хвилюванням, але в нашому розумі залишаються певні ділянки, які потребують обновлення. Ми знаємо про це, але й не намагаємося їх змінювати.

Зауважте: народ ізраїльський зовсім не хотів повертатися до фараона. Він хотів повернутися до їжі, яку там мав. Вони ненавиділи фараона, але любили те, що він пропонував їм, — безкоштовну їжу, безкоштовне житло, безкоштовний одяг. По суті, їхнє бажання зводилося до одного: «Звільни нас від фараона, а все інше нехай в нас залишиться».

Що таке істинна свобода?

Воістину, немає більшого тягаря, ніж свобода, немає важчої ноші, ніж бути вільним. Рабство безпечне й привабливе тим, що в ньому немає відповідальності. Рабство зручне тим, що в ньому відсутнє самовизначення. Рабство привабливе для рабів, тому що вони можуть звинуватити своїх господарів за той жалюгідний спосіб життя, який їм доводиться вести. Як це не парадоксально, раби більше бояться свободи, ніж рабства, тому що в багатьох з них крик про свободу дуже скоро переходить в нарікання і благання про співчуття.

Що ж ми маємо на увазі, коли кажемо, що хочемо бути вільними? Що таке істинна свобода? Для багатьох свобода — це відсутність будь-яких законів і обмежень, потреби трудитися і виконувати певні обов’язки. Незважаючи на те, що таке розуміння неправильне, воно відгукується в розумі й серцях багатьох людей, тому що ціна свободи і її вимоги набагато вищі від будь-якої форми пригноблення особистості.

Істинна свобода має більше законів, вимагає більшої праці і передбачає більшу відповідальність, ніж рабство. Свобода вимагає правильних вчинків. Істинна свобода потребує більше контролю, ніж рабство.

Слово «свобода» походить від доручення, даного Богом Адаму, — володіти землею. По суті, Адаму було дане доручення бути вільним, щоб керувати землею для слави Божої. Істинна свобода — це право і можливість керувати землею за допомогою дару, отриманого від Творця.

Свобода не дає права владарювати над іншими людьми. Свобода — це неодмінна умова для будь-якої моральної відповідальності, а моральна відповідальність — один з інститутів людського розуму. Тим не менше, свобода може і повинна визначатися ступенем відповідальності. Немає свободи без відповідальності. Свобода вимагає суворої звітності перед Богом. Немає свободи поза законом. Свобода не свідчить про відсутність потреби працювати, бути відповідальним за свої вчинки, слова та дії, а швидше, це можливість трудитися і нести відповідальність за вчинки слова та дії. Звільнення — це миттєва дія, а свобода — це процес. Ми повинні запам’ятати, що звільнення не завжди веде до свободи. Звільнення не тотожне свободі. Звільнення — це вибавлення від гнобителя, а свобода — це вибавлення від рабства.

Можна бути звільненим, але не вільним.

Свободу не можна встановити законодавчим шляхом. Вона є результатом пізнання самого себе і власної цінності. Запам’ятайте, що влада гнобителя полягає у підтримці неосвіченості раба. Говорячи про свободу, Ісус сказав: «І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!.. Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні» (Ів. 8:32,36).

Ці слова чітко вказують на те, що свобода — це швидше знання, ніж фізичне звільнення від залежності. Апостол Павло казав, що людина може змінитися лише обновою свого розуму (див. Рим. 12:2). Звільнений християнин мусить готувати себе до прийняття свободи. Більшість християн — це, по суті, люди зі звільненим духом, але пригнобленим мисленням. Несподівано отримана свобода може пригнітити раба і погнати його назад у рабство. Свободу не варто плутати з незалежністю.

Багато націй, які розвиваються, страждають тому, що відмовляються вірити принципу: «Носити корону на голові не означає змінити своє мислення». Звільнене фізичне тіло не гарантує свободу розуму. Єдина дорога до свободи проходить через пізнання самого себе в Бозі-Творці через Його Сина Ісуса Христа.

Після повернення до Отця відбувається зміна через Його Сина, і вам потрібно віддати себе дії Божого Святого Духа. Через Своє Писання Він буде обновляти ваш розум, щоб ви змогли пізнати правду про самого себе і своїх співвітчизників.

Суть свободи

Свобода — це пізнання істини про самого себе. Істина несе в собі свободу. Володіючи істинною свободою, ви зможете стати тим, для чого були народжені, ви зможете трудитися, не порушуючи законів життя. В рабстві існує інший закон, який приводиться в дію з допомогою батога. Входячи у свободу, ви повинні підкоритися її внутрішнім законам і суворо їх дотримуватися. Свобода — це самодисципліна. Свобода передбачає відповідальність за власне життя. Це планування власної долі і прийняття самостійних рішень.

Розгляньмо кілька принципів свободи.

1. Живучи в свободі, ви сам собі господар. Ви вирішуєте: працювати вам на іншого чи ні. В свободі ви не можете нікого звинуватити за свої помилки і невдачі, крім себе. Але якщо ви, будучи вільними в третьому поколінні, продовжуєте звинувачувати всіх і все за свої проблеми, ви так само далекі від справжньої свободи, як і ваші предки, які в минулому працювали на бавовняних плантаціях.

В Першому посланні до Тимофія апостол Павло говорить, що закон потрібний для тих, хто чинить беззаконно. Чим менш відповідальною людиною ви є, тим більше законів вам потрібно. І навпаки — чим більш відповідальною людиною ви є, тим менше законів потрібно для вас, тому що закони пишуться не для того, щоб не дати вам порушувати їхні вимоги, а щоб зробити вас, що живете в істинній свободі, продуктивним громадянином суспільства.

Божі закони спрямовані на те, щоб привести всіх людей до свободи. Ви думаєте, що Самому Богові було приємно встановлювати такі закони, як «Не кради!», «Не свідкуй неправдиво!», «Не пожадай!»? Я думаю, що Він ненавидить ці закони. Але Йому довелося ввести їх, тому що Адам порушив Його настанову і вкрав заборонений плід із забороненого дерева. Наше суспільство настільки корумповане, що не має змоги вільно тримати на полиці магазину товари. Якщо їх не охороняти, хтось обов’язково вкраде. Чому? Тому що люди, в більшості, не вміють розпоряджатися даною їм свободою. От і довелося Богові встановити закон.

Бог знає, що Адамові нащадки не можуть стримати своїх рук від п’яти тисяч доларів, які лежать на прилавку. Він знає, що треба повсюди розставити попереджувальні знаки «Не чіпати!», щоб вберегти нас від в’язниці. На превеликий жаль, християни не є винятком.

Але, як сказано в Писанні, «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» (Гал. 5:1). Свобода, яку приніс нам наш Вибавитель Ісус не має нічого спільного з зовнішніми законами. Свобода каже: «Злодійство — не мій принцип життя». Якщо я побачу гроші, які просто лежать, не важливо скільки — десять центів чи десять тисяч доларів, — важливий для мене той же принцип, що для десяти центів і для десяти тисяч доларів: я не повинен красти, тому що це погано. Істинна свобода не має нічого спільного з тою, яку дає вам дотримання людських законів. Деякі ув’язнені, які здобули Христову свободу в тюремній церкві, насправді набагато вільніші, ніж їхні охоронці, які щодня входять і виходять з воріт тюрми як вільні громадяни.

2. Свобода вимагає більше напруженої праці, ніж рабство

Друга важлива відмінність свободи від рабства полягає в тому, що вільна людина зобов’язана трудитися більше, ніж раб. На перший погляд, таке твердження немає сенсу. Та все ж свобода вимагає, щоб людина працювала ще більше. Чому? Якщо ви недостатньо працьовиті, ви не зможете стати по-справжньому вільною людиною. Намагаючись пізнати волю Божу під час своїх блукань у пустелі, вам доведеться приготуватися до того, що Бог буде випробовувати дані вам дари й таланти для того, щоб потім послати вас в обітовану землю служити цими дарами її мешканцям. Ви змушені будете воювати за цю землю, а для цього вам доведеться трудитися. В Ханаані чудес не чекайте. Їх не буде. По той бік Йордану ви будете постити й молитися, щоб стати частиною цих чудес. Вам доведеться доїти корів і чистити вулики, щоб пити молоко і їсти мед. Господь дає вам гаманець, але наповнити його змушені будете ви самі. Вам доведеться дуже важко працювати і, можливо, навіть терпіти невдачі, поки ви не досягнете успіху в своїх справах.

Я ніколи не забуду місця з Писання, яке багато років тому змінило все моє життя. Ви зможете знайти його в Книзі Приповістей, 28:19: «Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю».

Коли я вперше прочитав цей вірш, то злякався. Але потім зрозумів, що, якщо ми, як єдиний народ, не оволодіємо своєю територією, інший прийде і зробить це замість нас. Якщо ми, Церква, не візьмемо на себе відповідальності за власне вибавлення і свободу, то незабаром виявиться, що ми повільно пливемо назад в Єгипет.

© «Благовісник», 3,2006