Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

БАТЬКИ І ДІТИ: ГРАНІ ВИХОВАННЯ

Валентина ФЕДОРОВА

З юності у мене завжди був вибір: служити Богові чи світові. І я вдячна батькам, що вони мене з раннього дитинства навчили робити правильний вибір на користь Бога. Я хочу, щоб ваші діти були так само вдячні Господу, як я вдячна своїм батькам. Моя мама переклала мені Біблію на мову повсякденного життя. До сьогодні я в усьому своє життя довіряю Господу. Тепер дуже багато різної літератури, де розповідається, як потрібно виховувати дітей. Раніше такого не було. Пам'ятаю, як мої батьки від руки переписували для нас дитячу Біблію. Я все дитинство мріяла мати надруковану дитячу Біблію.

Я знайома з одними благословенними батьками, котрі виховали в роки атеїстичних гонінь своїх дітей правильно. Я запитала їх: "Як ви могли тоді знати, як потрібно правильно виховувати дітей?" Вони відповіли просто: "Постійно читай Біблію, молися і будеш знати, як потрібно виховувати дітей". До цього щось нового я не можу додати.

У Біблії є місце, яке прямо вказує на правильний шлях у вихованні дітей: "Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш - Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм і всією душею своєю, і всією силою своєю! І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив'яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов'язкою між очима твоїми. І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх" (5 М. 6:4-9).

Важливо з раннього дитинства батькам закласти міцний духовний фундамент у вихованні дітей. Для цього, по-перше, у самих батьків має бути ця основа: міцна віра в Господа Ісуса Христа, мир з Богом. Мені пишуть на семінарах тривожні записки: "Як бути, якщо в мене самої відносини з Господом не приведені в порядок?"

Крім віри, в серці батьків має бути гаряча любов до Бога: "усім серцем". Ми не зможемо закласти в дитині Божої основи, навчити її любити Бога, якщо самі не будемо любити Господа.

Якщо батьки навчилися слухати Бога, вони зуміють Слово Боже передавати дітям. Для цього самим батькам важливо хоча б годину на день мати безпосереднє спілкування з Господом: у читанні Слова Божого, в молитві.

Господь завжди говорить до нас (навіть у буденних справах - наприклад, про те, щоб взяти в дорогу парасольку), навіть через невіруючих людей, через обставини. Божий голос лагідний і ненав'язливий, нам просто потрібно прислухатися і прийняти Божі вказівки і наставляння. Одна вчителька сказала мамі, що син обманює її, він пропускає заняття і відвідує комп'ютерний клуб. Мамі краще було б прислухатися, а вона звинуватила вчительку в наклепі на її єдиного сина. Добре, що все-таки вона довідалася, що вчителька була права, покаялася і зробила правильні висновки.

Як виростити дітей, котрі б служили Богу, були посвяченими служителями в церкві? Я завжди говорю: насамперед, самим потрібно бути такими. Ми не зможемо навчити дитину чесності, якщо самі не будемо чинити чесно. Не зможемо навчити дитину відвідувати богослужіння, якщо самі відвідуємо рідко - тільки по неділях. Не зможемо навчити дитину читати Слово Боже, молитися, якщо самі не покажемо в цьому їй належний приклад.

До фізичної праці (особливо в справі милосердя) також важливо заохочувати дітей, важливо брати їх з собою, наприклад, на прибирання території, приміщення. Якщо якась святкова подія в церкві - теж потрібно брати дітей з собою. Щоб дитина мала думку, що вона також потрібна у будь-якій справі. Якщо ж її не брати, вона може думати, що без неї обійдуться, що вона не потрібна. Моя мама прибирала в будинку для інвалідів і завжди брала мене і мою сестру з собою. І ми їй допомагали.

Діти повинні знати, що їх люблять, кожна дитина повинна відчувати, що її люблять не менше, ніж іншу дитину в сім'ї. В одній сім'ї народився молодший син, а старший став ревнувати. Тоді батьки сказали старшому, що вони його люблять на цілих п'ять років більше, ніж меншого, просто менший зараз має потребу в більшому догляді і турботі. І вони попросили старшого сина допомогти піклуватися про меншого, і він це з радістю сприйняв.

Нехай діти приймають нашу любов і вчаться дарувати її іншим. Дуже часто батьки, замість того, щоб дарувати любов, дарують іграшки, речі. Але не дарують себе. Якщо немає часу для дитини, значить її не любиш. Потрібно присвячувати час дитині. Одного разу 5-річна дівчинка відповіла мені, що мама її не любить. На моє здивування вона сказала, що її мами ніколи немає вдома. Дитині важко довести любов Божу, якщо вона не бачить, не переживає любові матері. Мій батько був пастором у церкві й одночасно працював на виробництві, ми не мали автомобіля, але все одно знаходили час, щоб усією сім'єю хоча б ненадовго виїхати на природу, де відпочивали, обідали, разом славили Бога. Це дотепер доброю згадкою залишилося в моїй пам'яті. На жаль, зараз у багатьох батьків на прохання дітей стандартна відповідь: "У мене немає часу!"

Сьогодні дуже багато християнських зашкалень. Одна мама зі Смоленської області прийшла до мене і стала говорити, що для неї Ісус - це все життя, вона так любить Бога. Але я думала про інше: адже якась проблема її привела до мене. Я подумки молила Господа допомогти мені. Я запитала, чи є в неї діти, вона відповіла, що має три дочки. "А ви говорите їм, що їх любите?" Вона сказала, що соромиться це говорити. Вона ніколи нікому цього не говорить…

Якщо дочка не отримає любові в сім'ї, вона буде шукати любов на вулиці, а це приводить до трагічних наслідків. Одна сестра свідчила, як її батько вмів робити подарунки. Він навіть ручку дарував не просто так, а як приз. Це було водночас цікавою грою і виявленням любові до дітей.

У віці дев'яти років я вивчала Священне Писання. Моя мама мені якось ненав'язливо давала читати місця Писання і заохочувала самостійно розмірковувати над прочитаним, що я зрозуміла з прочитаного. Я дотепер бережу загальні зошити, де робила записи свого дитячого розуміння Слова Божого. Батьки іноді карають дітей за неслухняність читанням Слова Божого. Це величезна помилка у вихованні. Одного разу я була зненацька захоплена питанням однієї мами: "У мене двійнята, хлопчик любить слухати біблійні історії, а дівчинка - ненавидить Біблію. Чому?" Я сказала: "Перевірте своє серце, може, ви карали колись доньку тим, що для неї має бути благословенням?" Що ж з'ясувалося? Виявилося, що її хлопчик спокійний, а дівчинка - дуже рухлива. Їй тихо сидіти на заняттях недільної школи було дуже важко. Що ж робила мама? Вона приводила її додому, ставила в куток і змушувала тримати на витягнутих руках Біблію. Біблія не має бути засобом покарання.

Деякі батьки свої обов'язки щодо виховання дітей перекладають на церкву. Але що б ми не організовували в церкві, та якщо не приведемо дітей особисто до близьких стосунків з Господом, не допоможуть ніякі організаційні заходи. Також важливо, щоб у наших церквах наші діти переживали радість спілкування з Господом. Я одержую багато листів, які відкладаю в архів, але один лист залишила при собі. В цьому листі сестра розповіла, як Бог у їхній церкві благословив дітей. Діти моляться, відкинули телевізори, переживають хрещення Духом Святим. Через дітей Господь виявляє Свої дарування. Зібрання відбуваються по кілька годин і присутні не хочуть розходитися. Мені Господь сказав, що тепер таке може бути в багатьох церквах, але з умовою, коли дорослі, батьки, піднімуться. Духовний зріст дитини прямо пропорційний духовному зросту батьків.

Коли наші діти ще маленькі, нам важливо пам'ятати, що вони стануть дорослими. Вони будуть шукати свою індивідуальність. Нехай цей пошук починається з їхнього народження: з їхнього виховання батьками. Я зустрічалася з уже дорослими дітьми, що мали комплекс неповноцінності. Вони шукали свою індивідуальність ціною трагічних помилок. У цьому винуваті батьки, що не змогли закласти в їхньому дитинстві основ їхньої повноцінності. Одна мама постійно називала свого сина калікою, мовляв, у нього руки не відтіля виросли. У такий спосіб батьки власними руками формують комплекс неповноцінності своїх дітей.

Нехай благословить Господь батьків, щоб вони доклали всі зусилля, щоб зібрати багатий духовний спадок своїм дітям. Дорогі батьки, нехай вашим вінцем будуть сини і сини синів, які служитимуть Господу.

© «Благовісник», 2,2006