Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

МЕТА ЖИТТЯ - НАВЧИТИСЯ ЛЮБИТИ

Павло БЕЛХАЙМЕР

Люди, які досягають великих успіхів у служінні Богові, часто переживають великі випробування у своєму житті. Генрі Уорд Бічер, який переніс подібні випробування в житті, сказав: "Не бійтеся страждати. Не бійтеся випробувань. Бути приниженим, але не зруйнованим, розбитим на дрібні уламки, позбавленим всієї попередньої сили - саме так людина зможе отримати справжню могутність".

Що означає бути зломленим

Людина не зломлена, поки в ній живе непокірність і бунтівна протидія Богові та іншим людям. Той, хто дратується, ображається, не сприймає критики, намагається відомстити і гостро переживає неуважність до себе оточуючих, - ще не був внутрішньо зломленим. Тільки через глибоке смирення в людині перемагається свавілля і розвивається покірність волі Божій, без чого немислима поява в серці любові.

Розкриття таємниці страждання

Незломлена людина мало чим корисна для Бога. Бог не може використовувати грубих, позбавлених любові людей, які вважають себе центром свого життя. Але Бог зацікавлений в тому, щоб зламати віруючого не заради тимчасових, земних наслідків, якими б благотворними вони не були. Головна Його мета - підготувати вибрану Наречену до трону.

Наречена проходить на землі школу страждань, щоб навчитися любити. Бог готує її для того, щоб вона могла володарювати там, де найвищим законом буде закон любові. Ось чому Бог навчає її любити протягом усього життя.

Жодна наука не зможе пояснити таємниці страждання, до якого, за словами апостола Петра, ми покликані. "Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи. Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його" (1 Петр. 2:18-21).

Страждання - далекоглядна Божа стратегія

Коли людина дозволяє Богові звільнити її від себелюбства, в ній починає зростати любов. І тоді Бог перетворює надломленість людини у вічну славу. Уникати болю і противитися важким обставинам, які призначені Богом для того, щоб розіп'ясти наше "я", - означає намарно витрачати свої страждання.

Всі невимовні страждання святих, скорботи, трагедії, розчарування, гоніння, якими сповнена історія Вселенської Церкви, починаючи з першого століття нашої ери і аж до теперішнього тривожного часу, можуть бути виправдані тільки тоді, коли ми беремо до уваги вічність. Всі ці страждання служать для певної мети в цьому житті, та головна їхня мета - навчити людину любити, щоб підготувати її до вічного володарювання (див. 1 Петр. 4:12-14; 5:10; 2 Сол. 14-5).

Віруючі - живе каміння

А.Н. Ходжкін у своїй книзі "Христос у всьому Писанні" каже: "Всі справжні віруючі у всі часи були живим камінням, з якого будується небесний храм. Земля - це каменоломня, де серед гуркоту і шуму багатьох голосів Бог готує кожен камінь для призначеного місця в небесному храмі. Спочатку каміння має гострі краї і не має форми. Тому не дивуйся, що йому доводиться зносити на собі важкі удари молота, гостроту різця і тривале полірування, перш ніж воно буде готове до кладки".

Звичайне каміння не має відчуттів, але "живе каміння", з яким працює Бог, чутливе. Обробка неможлива без болю. Без болю їм неможливо надати відповідної форми.

Тож, якщо виховання людського характеру є найвищим завданням Бога у Всесвіті, і якщо характеру не можна вдосконалити без болю, то чи не стають для нас зрозумілішими слова: "Бо Господь кого любить, того і карає..." (Євр. 12:6).

Можливо, Бог тільки цим способом може підігнати кожен камінь до певного місця майбутньої будови. І якщо так, то чи варто противитися Богові? Чи не оправдані всі страждання і скорботи людини, якщо вони готують її до особливого призначення в небесній будові?

© «Благовісник», 2,2006