Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ДВІ ЛЕПТИ

Автор: Віктор ФЕДОРОВ

Мир Вам! Я проживаю в смт. Казанка Миколаївської області. А народився я в селі Підлісся Золочівського (колись Олеського) району Львівської області. Там є церква християн віри євангельської, яка налічує 40-50 членів. В цій церкві були мій тато і мама, сестра і брат. Церква мала дуже скромний будиночок, який їй подарувала родина Дем’яна Сисуна. Але минав час, і будиночок поступово руйнувався. Церква молилася за цю потребу. І Господь вийшов назустріч. В нашому селі колись проживала родина Павла і Ганни Кіт. Вони мали гарний будинок, але з часом переїхали жити у місто Красне. Їхній будинок, сад і всі надвірні споруди залишилися і довгі роки стояли пусткою. Але у Господа був Свій план щодо цієї будівлі. Брат Павло вже відійшов у вічність, а сестра Ганя так і живе в Красному з сім’єю своєї доньки Люби. Сестра Люба займається бізнесом, Бог благословляє її працю і прихилив її серце, щоб подарувати все це обійстя для Підліської церкви.

Для Михайла Зозулі подія, про яку він описав у своєму листі, є надзвичайно важливою та значущою. Саме тому він з таким захопленням розповідає про жертовний вчинок своєї односельчанки. Але ми не помилимося, коли скажемо, що таких листів могло б бути набагато більше. Десятки, а може сотні подібних жертводавців сьогодні роблять все можливе, а іноді і неможливе, щоб церкви росли, будувалися і наповнювалися спасенними душами.

Прокоментувати цей лист ми попросили завідуючого відділом християн-підприємців Церкви ХВЄ Віктора ФЕДОРОВА

Подивімося, що говорить нам Писання. «І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, то пожитку не матиму жодного!» (1 Кор. 13:3). «Діти мої, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти у Царство Боже!» (Мр. 10:24). «…Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепти вкинула» (Лук. 21:2).

За мого дитинства, коли в селі будувала хату віруюча сім’я, то всі віруючі, як мурахи збігалися з усіх сторін, щоби допомогти в будівництві. І дім виростав, як гриб, і це було свідченням любові поміж християнами. Якщо брати та сестри не мали грошей, то допомагали працею.

На жаль, сьогодні такого є мало. Швидше, навпаки. Коли будується дім молитви, то бувають випадки, коли гроші шукають не тільки на будівельні матеріали, але й на оплату праці.

Я не думаю, що Господу приємно, коли бізнесмени займаються доброчинністю напоказ. Так, я розумію, що є чимало випадків, коли цього приховати не можна, як скажімо, будівництво дому молитви. Але є випадки, коли з багатими бізнесменами поводяться, як із «весільними генералами», чим порушується сказане у 2 розділі Послання Якова.

Господь дивиться не на кількість витрачених грошей і не на гаманець, а на серце. Вважаю, що яскравіше не можна сказати про це, як сказав Ісус про дві лепти.

Для кожного віруючого повинні бути свої «дві лепти».

Можливо, для брата чи сестри, які у свої 60 років не мають сили будувати чи не мають грошей, «двома лептами» стане обід чи чашка чаю, принесені будівельникам. Я знаю такі випадки. І коли я бачу подібне, моє серце наповнюється Духом Святим і славить Господа.

Але моє серце стиснулося, коли я почув про одну історію. До бізнесмена подзвонив служитель церкви і попросив фінансової допомоги на операцію для віруючої сестри. Той запитав: «А скільки церква зібрала на лікування?» Відповіді не було. Після цього запитання служитель більше не звертався за допомогою. Думаю, Господь промовив до нього через віруючого бізнесмена.

Я надіюся, що це поодинокі випадки. Згадалася ще одна історія, яку розповів віруючий підприємець. В одному селі була церква з 30 чоловік. Пресвітер церкви звернувся до підприємця і сказав, що Господь відкрив йому — побудувати біля кладовища дім молитви на 600 чоловік і що спонсором повинен стати саме той бізнесмен. Той запитав, чому на 600 чоловік і чому саме біля кладовища? На це він отримав відповідь, що було таке відкриття від Господа. Бізнесмен порадив купити в селі магазин чи кафе із земельною ділянкою. Спочатку це дасть можливість церкві мати місце для зібрання, а коли вона виросте, час покаже чи треба будувати дім на 600 чоловік. Але братові не вдалося вмовити служителя і він виділив гроші на будівництво, оскільки боявся Бога.

Це будівництво ведеться вже більше 5 років і кінця ще не видно… І коли підприємець запитав служителя, за які кошти буде утримуватися таке велике приміщення (де вони візьмуть гроші на газ, електроенергію, ремонт), коли всього 30 членів, той впевнено відповів: «Якщо Господь дав спонсора на будівництво, то дасть спонсора і на утримання». Нехай Господь Бог окрім спонсорів, дасть нам ще й мудрості.

Коли я дізнався про цю ситуацію, то підійшов до єпископа Михайла Паночка. Він сказав, що Церква ХВЄ буде підтримувати будівельні проекти тільки в тих випадках, коли невелика церква буде купувати невеликий будиночок із земельною ділянкою для майбутнього будівництва. Ми повинні мати Божу віру і мудрість в доброчинності, виходячи з фактичного росту церкви, або мати чітке та реальне відкриття від Бога, а не керуватися бажаннями свого серця.

Приведу ще один приклад. Нехай він стане підтримкою для усіх бізнесменів.

Один бізнесмен багато допомагав нужденним, вдовам, сиротам. Невдовзі від них став отримувати листи, де писалося: «Ми в гарячих сльозах та молитвах дякуємо Вам за Вашу допомогу і молимо Небесного Батька, щоб Він благословив Вас за допомогу нам, вдовам та сиротам, благословив Ваш бізнес та сім’ю». Той брат розповідав, що коли читав подібні листи, то Дух Святий промовив до його серця: «Це я підняв армію молитвеників за тебе, армію вдів, сиріт та нужденних». Вони ж стали для нього величезною підтримкою під час великих випробувань в його житті — Сам Господь підняв тоді молитвеників на захист цього брата. Після такого свідчення хочеться запитати: «Кому більше потрібна благодійність, Господу чи нам?»

На закінчення хочу сказати собі і кожному віруючому: «Нехай Господь допоможе нам використати наші «дві лепти» в житті і нехай дасть духовних сил жити за Його заповідями». Недаремно через Мойсея Господь сказав, що поміж народом Божим завжди будуть бідні та нужденні (див. 5 М. 15:1), щоб випробувати нас, щоб ми виявляли жертвенну любов не лише вустами, а на ділі, як про це сказав Іван: «А хто має достаток у світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?» Нехай же Бог дасть нам сили виконати це все у нашому житті.

© «Благовісник», 1,2006