Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

СПОКІЙ В ІСУСІ В ТЯЖКІ ЧАСИ

Автор: Давид Вілкерсон

Служіння сторожа полягає в тім, щоб, бачачи те, що наближається, попереджувальним трубним звуком з висоти міської стіни оголошувати людям тривогу.

Всі старозаповітні пророки були сторожами. Дух Божий сходив на них і показував їм жахливі суди, які насувалися на країну: моровиця, голод, війни. Своїми духовними очима ці сторожі бачили завойовницькі армії, які спустошували Ізраїль... Їх пророцтва мусили б викликати сильну емоційну дію, щоб спонукати людей прислухатися до Божих попереджень.

Сьогодні ми змальовуємо цих пророків древності як довголицих, з роздутими венами, що викрикують свої попередження, подібно до гнівних божевільних. Однак, я вважаю, що ми несправедливі до цих пророків, особливо до Єремії і Єзикіїля. Коли я вивчав життя старозаповітних пророків, то прийшов до думки, що всі вони були в числі найбільш врівноважених, розважливих людей в Біблії. Суд не був єдиною темою їхньої проповіді. Вони відчували такі ж почуття і хвилювання, коли говорили про любов і милість Бога до свого народу.

Пророки ніколи не допускали, щоб їхні повідомлення про суд настільки переважали в їхніх думках чи проповідях, щоб це було все, про що вони говорять.

Пророки так само були обізнані з великим милосердям і любов’ю Божою, як і з його обуренням і ярим гнівом. Так, ми читаємо місця, в яких змальовано цих людей в трепеті, збентеженими, в них всередині «кипить». Але Божі пророки добре знали, що таке радість в Господі. Фактично, вони були більш стурбовані, щоб спрямовувати увагу Божого народу на Його милості, ніж на Його суди.

Подивіться на Ісаю. В 24 розділі пророк жаліється: «Горе мені! Я бачу навколо стільки підступності, і тепер все ламається до самих основ. Господь все приводить до хаосу, все, що можна бачити, руйнує. Вся радість поблякла, вся радість минула. Земля хитається як п’яна. Бог карає землю!»

В цьому розділі Ісая виконує обов’язки сторожа: він перебуває на стіні і описує все, що, як він бачить, наближається, але якого ще немає. Він відчуває скорботу, і його дуже мучить побачене. Він каже, що «виснажений» цим, знесилений. Це настільки страшно, так вражає його, що він виголошує ці новини. Але тепер, облегшивши свою душу, він каже, що чистий від крові. І зверніть увагу, як він швидко переходить до Божої милості (читай Іс.25:4,8-9). Це не слова сумного песиміста-буркотуна, вони виходять з серця радісної людини. Ісая міг би сказати: «Я зробив своє діло, попередив вас про майбутнє. Але я також хочу, щоб ви знали, якому чудовому і милосердному Богу ми служимо!»

А тепер гляньмо на Єремію. Він названий пророком «мороку і загибелі», тому що виголосив найбільш страшні попередження у всьому Писанні. Він був покликаний проголошувати падіння Єрусалима, зруйнування храму, сімдесятилітній полон. І попереджував народ, використовуючи вражаючі образи.

Але Божий ярий гнів і суд не були єдиною темою проповіді Єремії. Цей муж був також сильним проповідником Божої любові і милості.

Єремія завжди говорив про відновлення, здоров’я, зцілення. І ці аспекти його пророцтв відкривали наміри Божого серця щодо свого народу. Господь сказав Своєму народу через цю людину: «Як я навів на народ цей все це велике зло, так я наведу на нього все благо, яке я сказав про них» (Єр.32:42). Єремія був не тільки проповідником суду, але й проповідником милості... Але проповідь суду ніколи не ставала для Єремії нав’язливою ідеєю. Ніяка людина не змогла б промовляти настільки могутні обітниці відновлення, милості і доброти, не маючи радісного серця, сповненого миру і спокою.

Що я хочу цим сказати?

Ми повинні уважно слухати попередження сторожів, але вони не повинні заволодіти нашим розумом. Пророчі вісті повинні спонукати нас пильнувати, а ми повинні уважно прислухатися до всього, що відкрито і підтверджено в Писанні. Ми повинні все більше старатися бути поінформованими про грядущий шторм для того, щоб приготувати серця до руйнування, яке він несе. Але ми не повинні дозволити, щоб страх чи тривожність з’їдали наші думки, переважали в нашому розумі, захоплювали наші серця!

Безсумнівно, наближається пітьма, і суд стоїть біля самих наших дверей. Але, як народ Божий, ми не можемо допустити, щоб якась хмара або темрява закрила світло Його великих обітниць любові і милості стосовно Його народу. Ми повинні бути добре обізнані, дякуючи Господньому слову і пророкам, але не повинні до такої межі загострювати на цьому свою увагу, щоб воно почало керувати нашим життям.

Диявол хоче, щоб це відбулося. Він знає, що якщо не зможе посіяти в нас сумніви в Божому Слові відносно Його суду, він кине нас в іншу крайність, нав’язуючи нам страшні думки про тяжкі часи. Він буде старатися вкрасти в нас будь-яку надію, переслідуючи нас думками про близькі нещастя. Він буде переконувати вас, що ви зможете зрозуміти майбутнє через вивчення пророцтв, але в дійсності він хоче заразити вас страхом. Він хоче, щоб ви постійно думали про Армагеддон, Антихриста і печать звіра, щоб ви постійно були в тривозі, думаючи про те, чи приймати цю печать, щоб вижити, чи як ви зможете купувати або продавати без неї.

Апостол Павло заспокоює нас відносно цього такими словами: «Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!» (Фил.4:8). Павло каже нам: «Ви чули ці всі попередження. Тепер просто прислухайтеся до того, що відкриває нам Слово Боже, і до того, що кажуть нам Божі сторожі. Потім, нарешті, зосередьте ваші думки на Ісусі і Його доброті».

Я знаю, що фондова біржа буде зруйнована, що життя в Америці і у всіх процвітаючих країнах скоро зміниться назавжди. Я знаю, що все буде хитатися і коливатися. Але я не прокидаюся вранці з тривожними думками: «Що ми будемо їсти? В що будемо одягатися? Що буде з опаленням, освітленням, безпекою» Ісус попереджував нас про це. Тому, коли я лягаю в ліжко, я сплю як дитина. Я знаю, що я не Бог і що тільки Він контролює все це. Я просто роблю все те, що робив пророк Ісая: він заспокоював свій дух повною надією на свого Господа: «Твердого духом Ти бережеш в досконалому спокої, бо на Тебе надіється він» (Іс.26:3).

Ми є свідками того, як на народи навалюються шторми, цунамі, урагани, землетруси, голод, епідемії — всі засоби, які звичайно використовує Господь, щоб привернути увагу людей. І поки немає ніяких ознак, щоб хтось звертався до Господа у відповідь на все це. Ми в Америці є свідками небаченого семилітнього процвітання, яке є Божим закликом до нас навчитися праведності і навернутися до Нього. Але все це даремно!

І все ж Ісая ніколи не відмовлявся від надії для Ізраїлю. Він сказав в самій середині суду: «Господь Саваот зацарює на горі Сіон і в Єрусалимі ... славно» (Іс.24:23). Він вигукнув від радості: «Бог все ще керує!» Господь і сьогодні все ще керує. Для нас не має значення, які жахливі новини передають засоби масової інформації. Ми повинні знати в своєму серці, що Бог царює на Сіоні. Він перебуває на престолі як цар, піднісшись над потопом!

Ісая знав, що коли милість і благоденство не приведуть народ до праведності, Бог пошле суворі суди. І ці суди будуть настільки переважати все, що вони бачили, що всі дізнаються, що за цим стоїть Бог: «...Бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!» (Іс.26:9).

Що робити праведникам, коли все це прийде на нечестиве людство?

В той час, коли на всю країну навалювалися великі суди, Ісая свідчив, що він має великий спокій. Подібна чудова перспектива сьогодні доступна всім, хто надіється на Господа і перебуває в Ньому.

В своїй уяві Ісая бачив наперед, як це все буде відбуватися. Можна подумати, що той, хто наперед бачив таке майбутнє, буде таким пригніченим, що навіть не зможе продовжувати своє служіння. Звичайно, Ісая був вражений побаченим, але, як відкриває Писання, він і насолоджувався великим миром. Як він досяг такого спокою? Згідно Ісаї, на це було дві причини:

1. Коли над народами нависли, готові на них впасти, суди, Ісая усамітнювався з Богом в молитві: «І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам’ять Твою пожадання моєї душі...» (Іс.26:8). Ісая був приготований до всього, тому що він був на колінах, очікуючи Господа.

Отож, чого ждете ви? Чи ждете ви того, щоб побачити, переживете ви шторм чи ні? Чи ви ждете, нервуючись і боячись, що можете втратити свою роботу, свій дім, свої заощадження? Чи ви ждете Господа, як Ісая? Якщо ви чекаєте свого Небесного Батька, тоді ви отримуєте силу, тому що ваші думки зосереджені на Ньому. Він відкриває вам Свою силу в таємній кімнаті молитви, Він підбадьорює вас, що ви справитеся з цим!

А ось друга причина для миру, яким володів Ісая:

2. Ісая мав пророче слово для віруючих всіх віків. «Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав. І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію, і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!» (Іс.25:9,8). Він каже нам в цьому уривку: «Ви, хто живе в останні дні, можете також мати цей великий спокій. Просто, надійтеся на Ісуса Христа — вашу скелю!»

«Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!» (Іс.26:4). Є славний спокій в надії на Господні обітниці. Я знаю, що коли ми приймемо цей один вірш повністю, то він буденашим щоденним джерелом віри. Ось ця обітниця, яку Господь показав мені: «...Бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!» (Мт.6:8).

В 12 розділі Євангелії від Луки Ісус перераховує ці потреби, про які, як Він говорив, знає наш Небесний Батько. Це, коротко кажучи, їжа, питво і одяг: «...І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся... І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!» (Лк.12:22,28).

Ісус додав: «...Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно» (Лк.12:30). Знову Христос нагадує нам: «Все, що вам потрібно знати, це те, що ваш Небесний Батько знає всі ваші потреби, — Він вже перерахував їх!»

Коли Ісус каже: «І не шукайте, що будете їсти...», то Він не пропонує відмовитися від усіх приготувань до майбутнього. По-грецьки це звучить так: «Нехай це не відволікає вас, не будьте надмірно заклопотані всім цим, не дозвольте, щоб це стало для вас головним». Ці турботи не повинні вас захоплювати. Ісус обіцяє: «Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться! Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство» (Лк. 12:31:32). Грецьке слово «додасться» означає тут «дасться більше, ніж обіцяно». Якщо ми просто довіримося, Господь дасть нам більше, ніж ми потребуємо.

Якщо ви стурбовані благополуччям вашої сім’ї в грядущі дні, в мене є для вас хороші новини: ваші діти — це Божі діти, і Він більше турбується про ваших близьких, ніж ви! Він точно знає, чого ви всі потребуєте, щоб вижити. Він знає про вашу потребу, щоб мати дах над головою, добре знає величину вашої щомісячної квартплати чи вашого боргу. Він знає, скільки ротів вам треба годувати і скільки продуктів має бути у вашому буфеті. Ви можете повністю довіритися Йому в усіх своїх потребах, тому що Він обіцяє, що буде їх задовольняти!

Апостол Павло пише: «А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі» (Фил.4:19). Бог знає все про темні дні попереду, і Він знає, що пітьма не закриє від нас Його обличчя. Дійсно, наш ясний шлях через важкі часи буде знайдений тільки в Ньому. І Він сьогодні закликає нас мати просту дитячу довіру до Його вірності. Він задовольнить будь-яку потребу Своїх улюблених дітей!

© «Благовісник», 3,2005