Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Зі СВІТУ В СВІТ, АБО СІМ ПЕРІОДІВ ЖИТТЯ МОЙСЕЯ

Автор: ОЛЕКСАНДР ШЕВЧЕНКО

Ми підійшли до четвертого кроку, який зробив Мойсей в своєму житті. Ми читаємо: «Вважаючи ганьбу Христову більшим багатством, ніж скарби єгипетські, бо він дивився на нагороду». Тобто принцип той самий: віра показувала йому, що ганьба, яку він мав як наслідок свого рішення покинути Єгипет, — є більшим багатством, якщо дивитися з боку нагороди, якщо дивитися на кінець, а не з єгипетського престолу.

Мойсей, подивившись очима віри, очима Божими, вважав ганьбу Христову більшим багатством, ніж скарби єгипетські. В цьому велика божественна мудрість. Не жити одним днем, але думати про майбутнє. Я хочу зупинитися на слові «вважав». Воно вказує на те, що Мойсей думав. Це не одного дня справа, це роздуми, зважування, аналіз. Тобто Мойсей не раптово, ніби через якесь осяяння, прийшов до такого висновку.

Ми повинні серйозно продумати майбутнє, не жити тільки емоціями, не жити враженнями. Ми тримаємось за світ, тому що світ кричить і рекламує себе. Світ показує: ось це ти вкладеш — ось це ти отримаєш, подивись, як це гарно — ти можеш це мати, ти можеш це завтра мати, ти можеш це мати тепер. Біблія ж нам каже: думайте про Бога, думайте про те, що вгорі. Якби ми хоч наполовину думали про небесне, а не про світське — ми б однозначно вибрали небесне. Якби ми більше думали, розмірковували про те, чи варто вкладати в Бога і в вічне, то прийшли б до такого ж висновку, як Мойсей.

Отож, думайте! З’явились в тебе якісь кошти, з’явився час — з’явився вибір, куди їх вкласти, то подумай всесторонньо, не тільки про себе. Та й навіть думаючи про себе, думай про вічність своєї душі — і ти будеш змінюватися. Бог не зацікавлений в кількості своїх послідовників, щоб було побільше, щоб був натовп, щоб оглянутися і сказати: «Дивись, скільки віруючих!» Господь в Писанні ніколи не рекламував Свого Царства так, як це робить диявол щодо свого царства. Він не казав: «О, в мене такі оселі, там так чудово! Ви й не уявляєте, як вам там буде добре! Та там таке дерево життя!» Ні, Бог ніколи не намагався, так би мовити, спокусити піти за Ним, тому що Він — чесний Бог. Він, навпаки, показував всі труднощі слідування за Собою, Він показував ціну цього, бо Він знав, якщедро Батько Небесний нагородить кожного, хто піде за Христом. У диявола дешева реклама. Щоб добитися поклоніння собі, він каже: «Я тобі все це дам! Все це будеш мати! Подивися, за мить всі царства світу стануть твоїми — тільки поклонися мені!» Він керується самолюбством, Господь — зовсім протилежно діє. Він ніколи не намагається показати, як багато Він може дати людині, але Він дійсно має, що дати, і знає, як благословити твоє життя. Він просто показує на ціну і говорить: «Мені не потрібна кількість послідовників, мені треба, щоб ти усвідомив, зважив, подумав», на відміну від диявола, який не дає людині подумати, а намагається вразити її, здивувати: всі царства світу — за мить. Немає коли й подумати, ти весь в емоціях.

Мойсей думав, міркував, зважував... І якби ми всі більше думали, ми б вибрали те, що вибрав Мойсей. Одні молоді люди, вже досить відомі музиканти, коли покаялися, говорили: «Але ж служити Богові — це розумно. Ми розумні люди, тому ми сіли і все зважили, все прорахували і все продумали. Кожна мисляча людина не може не вибрати Бога, тому що це однозначно на користь людині».

Погляньте, як вчив Ісус: «Коли хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм! Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього» (Лк. 14:25-29). Христос каже: «Перше, ніж іти за Мною, сядь і все прорахуй. Ти повинен взяти хреста, ти повинен зненавидіти своє життя, ти повинен багато перетерпіти. Але якщо ти дивитимешся на нагороду, на результати, які ти отримаєш ще в цьому житті і за його межею — ти все одно вибереш Мене, тому що те, що Я приношу в твоє життя, оправдано». Христос не просто зацікавлює людей, не зваблює їх, обіцяючи їм блага, Він говорить про ціну, яку треба заплатити. Тобто Він закликає сісти, прорахувати, зважити.

Коли ми все зважуємо, то виносимо рішення. Рішення — це дуже важлива деталь в психології людини. Якщо людина щось вирішила, то це рішення буде тримати її, тому що вона дивиться на кінець. Вона буде терпіти, буде нести, буде рухатися, знаючи, заради чого вона це робить. Якщо ми зважаємо на емоції, то сьогодні ми робитимемо одне, а завтра зовсім інше. Але якщо людина один раз сіла і все прорахувала, то вона схожа на альпініста, який закинув канат на вершину: людина побачила нагороду і підіймається, рухається. Навіть коли вона втомлюється, вершина тримає її, мета тримає її, і людина досягає цієї мети. Так само й тут: рішення зробить тебе рішучим, як сказав про це Христос: «Коли ти взявся за плуг — не обертайся назад, йди до мети, роби те, до чого ти покликаний». У тебе тоді не буде двоєдушності. Апостол Яків пише: «Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх» (Як. 1:8). Сьогодні вона йде вперед, а завтра — назад, післязавтра вона думає: «А чи правильно я йду? Можливо, краще повернутися. Може, ця дорога вигідніша, а може, ця коротша». Це дуже небезпечно, особливо для молодих людей. Вони мчать на великій швидкості, попереду перехрестя, а в них немає твердого знання шляху, немає твердого рішення, повертати в один бік чи в другий. Це може закінчитися великою аварією. Ми повинні твердо знати, куди йдемо і чого хочемо. Коли в нас запитують, коли ми самі себе запитуємо, ми повинні чітко відповісти: «Я вибрав Бога! Я все прорахував, все зважив перед тим, як будувати цю вежу, і я свідомо вибрав Бога, тому що я дивлюся на нагороду! Це все оправдано в моєму житті».

П’ятий крок в житті Мойсея: вірою залишив він Єгипет. Це вже видима частина, це бачать люди. Адже те, що було до цього, робилося в його серці, його не бачив ніхто. Ця послідовність Божих дій дуже важлива, і ми повинні її дуже уважно вивчити. Якщо тільки зовнішньо ми залишаємо світ і приходимо в церкву, і люди кажуть: «Він християнин!», і самі ми так кажемо, але в нашій середині Дух Святий не добився Своїх результатів, якщо ми спочатку не відмовилися від Єгипту в серці, то яка користь від того, що ми покидаємо цей Єгипет? Мойсей покинув Єгипет фізично, він вийшов з нього, але спочатку він залишив його в своєму серці. «Віра ж без діл мертва», тому він показав свою віру через діла. Його віра підвела його до дії — залишити Єгипет, і він зробив це.

Що ж відбувається, коли виходить навпаки? Біда стається, біда! Дружина Лота — повна протилежність Мойсею в даному випадку. Вони швиденько спакували все найнеобхідніше — місто приречене, все згорить. «Спасайте свої душі! — сказали ангели сім’ї Лота. — Не обертайтесь». Але вони вагалися, було шкода того, що нажите роками. Вони не могли дивитися очима віри, вони дивилися матеріалістичним поглядом. І тому ангели змушені були вивести їх за місто. Вони побігли. Бігла й Лотова дружина, її душа була врятована, ноги винесли її з Содому, серце ж лишилося в місті. Вона постійно думала про те, що вони нажили в цьому місті, і саме тому вона оглянулася. «Згадуйте дружину Лота!» — каже Христос. Навіщо? Тому що вона вийшла з Содому, але серце лишила там.

Що сьогодні означає залишити світ? Піти аскетом в пустелю, закритися в келії на декілька років? Звичайно, ні. Відповідаю словами ап. Павла: «...Не стосуйтесь віку цього... образ світу цього минає». Світ має свою добре вироблену манеру в поведінці, в мисленні, в поглядах, одежі, культурі — в усьому. Біблія закликає: не стосуйся! Не носи образу цього світу, а «перемініться відновою вашого розуму», зодягнися в образ людини, створений за споконвічним Божим образом. Ти повинен бути іншим в усьому. У Мойсея відбулася віднова розуму, він перемінився зсередини. Його розум формувався по-новому: єгипетський розум відійшов, а прийшов розум Божий. Не мисли світськими категоріями, є Божий спосіб мислення, і як наслідок цього прийде Божий спосіб життя. Після того, як ти перемінишся і життя твоє зміниться за образом Божим, тебе будуть ненавидіти в світі, ти перестанеш відчувати комфорт. Коли хоч у чомусь в тебе лишилась симпатія до світу, якась прихильність чи потаємний внутрішній інтерес до якихось окремих частин світу, ти ще не готовий повертатися туди. Ти повинен нічого не відчувати до цього світу, крім болю і жалю до нещасних людей.

Шостий крок в житті Мойсея, продиктований Духом Святим автору Послання до євреїв, звучить так: «Вірою справив він Пасху і покроплення крові». Це говорить про те, що Мойсей знову в Єгипті. Між подіями цих двох віршів минуло 40 років життя Мойсея. Мойсей дозволив Богу працювати над ним. І ось він знову прийшов у Єгипет, Бог веде його туди. Він вже не той Мойсей, який махає кулаками і хоче зробити щось за тілом і за своєю ревністю. Він прийшов і сказав: «Єгова послав мене».

Сьогодні людина, яка не вийшла зі світу і яку Бог не змінив, не може йти в світ і набувати душі для Бога, оскільки ще сама звідти не вийшла. І якщо така людина намагається це робити, в неї виходить щось просто жахливе. Люди роблять просто абсурдні речі: починають вводити в церкву світську музику, намагаються різними способами зацікавити світ, вони намагаються бути радикальними в церкві, кажучи: «Нам набридло це традиційне християнство, потрібно ось так поводитися, одягатися, грати отаку музику, отак розмовляти, як в світі, і тоді люди прийдуть в нашу церкву». Ви помиляєтесь! Радикальним потрібно бути не в церкві, а в світі. Мойсей не прийшов в Єгипет таким же єгиптянином, як раніше, він не використовував тих самих мовних зворотів, які використовували єгиптяни. Він прийшов зовсім іншою людиною. Він був викликом цьому старому Єгипту. Він був новою, відродженою Богом людиною. Він був радикальним в Єгипті, він не намагався підлаштуватися під світ і вмовити єгиптян відпустити євреїв. Світ жорстокий: він тебе ніколи не відпустить. Ти повинен знати, що це війна, війна за людські душі, що ці два табори ніколи не помиряться.

Як боляче дивитися на церкви, які буквально волають про те, що світ вповзає в церкву. Він займає останні ряди, він наближається до кафедри, а ми, як якісь мізерні та нікчемні, забиваємося в куточок і дозволяємо світу робити те, що він хоче. Це ще й ще раз доказує те, що світ не вийшов з нас. Ми сидимо в церквах, але він всередині нас. Замість того, щоб іти в світ, ми ховаємося в куток, але нас все меншає. Ми говоримо: «Ми лишились ще вірними». Але вірність в тому, щоб оновленими іти в світ. Ми повинні повернутися в світ. Але щоб повернутися, потрібно спочатку покинути світ, щоб Бог нас сформував по-своєму, і тоді Він поверне нас туди. Ми покликані для священної війни — відвойовувати Божу територію, Божих людей, Божі душі для Божого Царства.

Останній, сьомий, крок який стосується Мойсея в Посланні до євреїв, звучить так: «Вірою перейшли вони Червоне море». Тут вживається множина. Мойсей вже не один. Він колись один покидав Єгипет в приниженні і зневазі, але тепер Єгипет стоїть на колінах перед Мойсеєм і навіть єгиптяни бачили його великим в своїх очах. Так Бог прославляє Своїх людей. За Мойсеєм вже йшло багато людей. За ним пішли мільйони, повіривши Богу, Який в Мойсеї, а не просто самому Мойсею. Важливим моментом у цьому є знову ж таки віра. «Вірою перейшли вони Червоне море, на що спокусившись, єгиптяни потопились». Євреї йшли вірою в Бога, знаючи, що не якась сила природи, а Сам Бог Свої ми руками розсунув це море і тримає тисячі тонн води, і вони, Його народ, йдуть по дну моря, як по суші. Єгиптяни ж спокусилися йти шляхом людей віри без особистої віри. Єгиптяни подивилися на євреїв і сказали: «Якщо вони пішли, то чому ми не можемо. Ми колісницями поїдемо!» Але це закінчилося для них трагічно.

Як ти йдеш за Богом? Ти йдеш просто за віруючими людьми? Звичайно, світ не бачить різниці, адже ми всі однаково сидимо, слухаємо, чинимо, один Бог знає, як ми живемо. Та чи веде тебе твоя особиста віра, твої стосунки з Богом, чи впевнений ти, що тебе веде Бог, що це Його воля для твого життя, чи ти просто йдеш за іншими? Запам’ятай: кінець покаже все. Але він буде дуже жорстоким для деяких, хоча зовні все виглядало абсолютно однаково. І тільки твоя особиста віра в особистого Спасителя врятує тебе.

Отож, підведемо підсумки: по-перше, подивися, що змогла зробити віра в житті Мойсея! Віра в те, що він вибраний Богом, віра в те, що Бог стоїть за нього, віра, як повна довіра Богові. По-друге, запам’ятай послідовність дій Мойсея, вона дуже важлива. Якщо ти хоч щось пропустиш, то на певному етапі ти програєш, і це буде дуже відчутно. По-третє, запам’ятай: ти взятий зі світу, щоб тебе змінити, обновити як особистість і знову повернути у світ новою людиною, щоб ти інших виводив зі світу для Царства Божого. По-четверте, не соромся! Диявол дуже часто намагається засоромити нас, коли ми в Бозі, коли ми чинимо правильно, коли кажемо правду. Саме тому Христос наголошував: «Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими» (Мр. 8:38). Чому нам соромно? Диявол намагається засоромити нас, коли ми праві, коли ми говоримо правду. Ми ж не проповідуємо брехню, не обманюємо, то чому нам повинно бути соромно? За правду? Де ж тоді логіка? Коли ми говоримо правду, розуміючи, що Біблія справедлива, що це істина, нам ніколи не повинно бути соромно розповідати про Господа. І хай ніколи, в ім’я Ісуса Христа, не буде цього в твоєму житті. Це хибний сором. Май повну відвагу діяти і спасати людей для Божого Царства. Сій Слово Боже!

А на закінчення я хочу подарувати тобі одну з найсильніших обітниць про те, що ти покликаний бути лідером. «І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом» (5М. 28:13). Про що це говорить? Будь-яке суспільство ділиться на тих, хто веде, і тих, кого ведуть. Ти або за кимсь ідеш, або ж ти вестимеш за собою. Господь сказав, що кожного Свого послідовника, який проповідує істину, Він наділяє владою вести за собою інших. Ти будеш головою, не хвостом. Пам’ятай: Бог на твоєму боці. Ти приречений на перемогу. І пам’ятай: ти взятий зі світу, щоб бути зміненим силою Святого Духа і повернутися в світ, щоб спасати інших.

© «Благовісник», 3,2005