Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

НАША БОРОТЬБА

Автор: Сергій МАНЕЛЮК

Перебуваючи в тюрмі, апостол Павло написав у листі до колосян, 2:1: «Я хочу щоб ви знали, яку велику боротьбу я маю за вас...» Небайдужою йому була доля його духовних дітей. В іншому листі до ефесян, 6:12, написаному ним знову ж таки у в’язниці, Павло пише: «Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти співправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби». І наша молитва — теж боротьба, вона не спрямована проти якоїсь певної людини, чи за якусь людину. Тут йдеться про два світогляди, дві системи. Демонічний світ, який контролював тодішню Римську імперію, діє й сьогодні. Павло мав певні духовні знання, він переживав цю боротьбу. Молився за Колоси, молився за Ефес, за віруючих, які були там. Бог чув молитви Павла, бачив ту велику боротьбу, в якій він перебував, і давав перемогу. Слово «боротьба» грецькою звучить як «агон», звідси походить наше українське слово «агонія». Ми не часто буваємо в такому стані, коли ми можемо переживати агонію. Ісус Христос, коли був в Гефсиманії, мав там велику боротьбу, характеризуючи яку, автори Євангелії вживають слово «агон». Ісус переживав агонію, Його піт був, мов краплі крові, тому що людський організм не витримував тієї боротьби. Можливо, Павло був не в такій боротьбі, як Ісус в Гефсиманії, але він пише, що він був у посиленій боротьбі за Церкву, за християн, які жили в тих містах. Ми сьогодні теж постимо, молимось: «Господи, Ти бачиш Церкву Твою? Заступися за неї». Ми молимося за країну в цілому. В Книзі пророка Єзекіїля, 22:30, йдеться про ізраїльський народ, про який Бог каже: «І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, — та Я не знайшов!» Тобто: «Я хотів, щоб хтось став у виломі, у молитовному виломі, щоб хтось взяв на себе відповідальність, за те, що відбувається в Ізраїлі. Я хотів би, щоб хтось взявся за цю справу». Інколи ми думаємо, що Бог має все робити за нас: ми хочемо, щоб Бог обрав нам президента, ми хочемо, щоб Бог спасав грішників. Ми хочемо багато чого, але Бог каже, що є справи, які Він довірив людям. Христос, коли йшов з цієї землі, сказав до учнів: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Мр. 16:15). Бог не ангелів послав робити цю справу, але людей. Він уповноважив апостолів, щоб вони йшли і проповідували. Пам’ятайте, християни, ми відповідальні за те, що відбувається навколо нас. Ми відповідальні за те, що в нашій країні за останні роки розроїлася розпуста, ми відповідальні за зростання кількості наркоманів, тому що мало молимось про це. Ми хочемо, щоб хтось інший клопотався цим. Запам’ятайте: ті християни, які, називаючи себе віруючими, не вступають в духовну боротьбу, далекі від істини. Ми відповідальні за це. Бог жаліється Єзекіїлю на те, що не знайшлося людини. Ви думаєте, там не було релігійних людей, ви думаєте, там не було тих, які щось пропонували? Були. Але там не було тих, які стояли в молитовному проломі, які робили б щось для Бога. Саме на це Бог жалівся Єзекіїлю.

У Новому Заповіті написано: «Благаю чинити молитви: благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів і за тих, хто при владі» (1 Тим.2:1-4). А далі наводиться причина, чому ми маємо молитися за царів, за владу нашу: «Щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості». В Книзі пророка Єремії, 29:7, сказано: «І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій».

Ще зовсім недавно були часи, коли віруючі українці терпіли гоніння тільки за те, що були християнами. Не хотілося б вороття до цих часів. Тому ми молимо: «Господи, благослови наш народ». Коли було гоніння, наші церкви зростали здебільшого за рахунок дітей віруючих батьків. А нині ми маємо хороші часи, коли вільно проводяться різні акції, присвячені, наприклад, святкуванню тисячоліття хрещення на Русі, сторіччя української Біблії, яке ми відзначали в минулому році. Завдяки цьому було проведено багато євангелізацій в школах та інших навчальних закладах. Люди цікавляться, слухають вістку про Ісуса, приходять в Церкву, мають можливість зростати в ній, чуючи живе Слово. Молімося, щоб час свободи продовжився.

В Книзі пророка Даниїла, в 9-10 розділах, ідеться про те, як Даниїл, вирахувавши за пророчими книгами час кінця полону, молився за звільнення свого народу. Він був у пості три тижні. Три тижні скорботи, жалоби, стану боротьби. На двадцять перший день прийшов вісник від Бога і сказав: «Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння і щоб упокоритися перед лицем твого Бога, були почуті слова твої, і я прийшов ради твоїх слів. Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день». Зав’язалась боротьба у духовному світі. Демонічні сили, які контролювали ту територію, де розгорталися події, боролися з Божим посланцем. Але архангел Михаїл прийшов на допомогу, вийшовши на чолі війська Господнього, і переміг. Ми знаємо, що серце царя в Божій руці. Але коли цар не хоче слухати Бога, він слухає інші духовні сили, які контролюють його територію. Апостол Павло назвав їх владою темряви, духами піднебесними, які контролюють людей і заважають їм нормально жити.

Колись єврейському народу загрожувало знищення. Був підписаний указ царя. Залишилося чекати дня виконання вироку. Тоді один з Божих мужів Мордехай, прийшов до своєї двоюрідної сестри Естер і каже: «На тобі відповідальність, ти можеш це зробити. Твій голос буде почутий, та коли ти промовчиш, то визволення прийде з іншої сторони, а ти та дім твого батька загинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства?» Ми спасенні не для того, щоб нам мовчати, коли прогресує зло, гріх та беззаконня. Ми знаємо, що в останні дні через збільшення беззаконня любов у багатьох охолоне. Про це каже Біблія. Але, незважаючи на зростання беззаконня, ми повинні молитися про те, щоб зло зупинилося, свідчити, що ми проти того беззаконня, сіяти Боже Слово, чисту Істину. В Книзі Приповісток Соломона, 29:2, сказано: «Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожник — стогне народ».

Нині ми переживаємо боротьбу — ми боремося на колінах, щоб Господь заступився за нашу країну, щоб ми могли й надалі євангелізувати її. Коли я проїжджаю дорогами України і спостерігаю за людьми, то в моїй уяві вимальовується картина — вівці без пастуха. Люди бідні духовно, вони не знають Бога, потребують спасіння. Ми просто молимося за них, просимо за них: «Господи, спаси їх». Потім дуже приємно чути свідчення, що такі люди отримують спасіння.

Ми молимося за долю України, за нашими молитвами Він робить Свою роботу в нашій країні і в серцях представників її народу. Молімося за долю України і українців. Коли Бог змилостивився над язичницькою Ніневією після покаяння царя і її жителів, то невже Він не почує й нас?

© «Благовісник», 1,2005