Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ВАЛААМОВЕ СЛУЖІННЯ: СХІДЦІ ВГОРУ, ЯКІ ВЕДУТЬ В НІКУДИ.

Автор: Густав ШМІДТ,
журнал «Примиритель», червень 1930 р.

Будучи нащадком Ноя, Валаам мав деякі знання про Бога, але він не пробував в постійному спілкуванні з Богом, а тільки робив вигляд, що він служить Богові. Насправді ж він змішував свої знання про Бога з ідолопоклонством і ворожбою. Тому вся діяльність цього пророка не була благословенням для народу. І саме ім’я Валаам перекладається на українську як «губитель народу».

Коли Балак відправив своїх посланців до Валаама з проханням, щоб той прокляв Ізраїля, то пророк запитав спершу дозволу в Бога. І Господь зрозуміло відповів: «Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!» (4 М. 22:12). Але Валаам був, очевидно, незадоволений такою відповіддю.

Дуже часто діти Божі сповнені власних добрих бажань і намірів, хоча в глибині душі своєї вони знають, що це не узгоджується з волею Божою, бо чують голос Його, який свідчить їм: «Ти не повинен робити цього». Але нечисті прагнення, які не дозволяють відпустити князів світу цього і відмовитися від тілесних вигод, глушать цей голос.

Тому й Валаам дає посланцям слабку надію на те, що їхнє доручення може увінчатися успіхом, але й одночасно розігрує з себе покірного раба Господнього.

Наполегливість Балака та його посланців дуже схожа на наполегливість сатани та його слуг. Ворог буде виляти довкола вас, поки не знайде, як проникнути у ваш розум та у ваше серце. Дайте йому хоч слабку надію, і він не залишить вас доти, доки не введе в якусь біду. Ці «посланці» не залишилися б на ніч і тим більше не прийшли б вдруге, якби Валаам не подав їм надії. Та цей пророк був, як охарактеризував його Сам Бог, таким, що «полюбив нагороду несправедливості». І його слабке місце побачив Балак. Валаам добре знав волю Божу, але свою вигоду він поставив понад усе, і це засліпило його так, що він не розумів того, що Бог не може змінити Своїх намірів, щоб задовольнити його бажання.

Тож коли спокуса підходить до вас, протистаньте їй — і вона буде зломлена. Та якщо ви викажете хоч трохи вагання та слабкості, вона знову повернеться з подвоєною силою.

Валаам не виконав волі Божої, бо не був прямодушним і шукав перш за все своєї вигоди. І що ж сталося? Бог, який не хотів, щоб Валаам йшов до Балака, потім повелів йому йти туди (див. 4 М. 22:30). Чи ж вирішив Господь послати його на загибель? Ні, Господь хотів направити його по тій дорозі, якою він сам хотів йти, і вчинити з ним так, як він заслужив того своїм безумством. Господь бачив, що Валаам хоче допомогти ворогам Ізраїлю, і дав йому можливість йти своєю дорогою. О, це велике нещастя, якщо Господь полишить нас на власну волю!

Отож, отримавши нові вказівки від Господа, Валаам не забарився зібратися в дорогу, і «запалився гнів Божий, що він іде». Здавалося б, що, отримавши зовсім протилежні вказівки від Бога, Валаам повинен був зачекати, поки воля Господня не виявиться чітко. Але друга вказівка повністю співпала з його корисливими бажаннями, тому він вирішив якомога швидше виїхати, бо, можливо, боявся, що Господь змінить Своє рішення.

І хоча Валлам чудово пророкував, ці пророцтва не були залічені йому на честь, тому що мотивом, яким керувався пророк, була «нагорода несправедливості», і тому він був «докорений у своєму беззаконні» німою під’яремною ослицею, яка «проговорила людським голосом та безум пророка спинила» (2 Петр. 2:16).

Непокірність осліплює, а жадібність отруює духовне життя. Так і Валаам був настільки сліпий, що бачив менше, ніж його ослиця, яка помітила ангела Господнього.

Господь намагається використати будь-яку можливість, щоб настановити на шлях істини тих, хто збився з дороги. Бог любив Валаама і не хотів бачити його в жалюгідній ролі друга грішного царя, який проклинає вибраний народ. Тому Він зупинив його через ангела. Та оскільки Валаам не помітив його, то всемогутній Бог, який створив весь світ і змусив непокірного пророка благословити народ тоді, як той готувався проклясти його, змусив заговорити ослицю.

Валаам наважився не відмовлятися від свого наміру. І уявіть собі жах Балака, коли з уст Валаама замість прокляття вийшли слова благословення. Однак ці слова, які вимовив Валаам, не приносять йому ніякої честі, тому що він був змушений сказати саме так. Коли він побачив, що слава Господня почиває над вибраним народом, тільки тоді він зрозумів, що не можна проклясти той народ, який благоволив Господь. І на вершинах Пісгі та Пеору були вимовлені дивні пророчі слова про прихід Князя і Правителя, Який збере народи і буде царювати як Князь світу.

Сила Господня чудово виявилася тут в тому, що Він змусив уста пророка, який заблукав на шляхах своїх, промовити те, що придатне для Нього. Це чудове втручання Бога в долю ізраїльського народу повинно було б зупинити Валаама і привести до смирення і покаяння, але дух Валаама не був впокорений, тому все пережите, і навіть благословення Господні, не змінили його серця, і він продовжував свої підступи проти Божих дітей.

Все це показує нам, що благочестиві й смиренні слова не завжди походять від чистого серця і не виявляють християнського укладу душі того, хто говорить. Так, ні благословення, ні відкриття не служать доказом перебування в Бозі. Доказом такого стану може служити тільки правило, дане нам Христом: «...по їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Мт. 7:16-20).

Суперечливі вчинки Валаама чітко відкривають нам, що й через розпусну людину може виявитися дивне Боже благословення. Дехто має змогу на власні очі побачити вияв сили Господньої і відчути божественне картання за поведінку і хибні шляхи — і, незважаючи на те, він залишається себелюбним і нечесним.

Остерігайтеся переоцінки благословення, яке сходить на вас, як і переоцінки результатів вашого благовіствування. Апостол Павло мав тільки одне мірило цінностей — Христа. «Я розп’ятий з Христом, — каже він. — І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:19-20). І це дозволяло йому свідчити з великим смиренням.

Апостол Павло також вказує нам на спосіб самовдосконалення, кажучи: «Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним» (1 Кор. 2:26-27).

Валаам не пожав плодів своїх чудесних переживань, бо він бачив славу вибраних, але бачив її, стоячи у ворожому таборі. Валаам, як і багато сучасних дітей Божих, йде далі своєю дорогою і служить двом панам, намагаючись сумістити служіння Богові з потіхою серця свого, яке прагне до «нагороди несправедливості». А ці два служіння несумісні.

Серце Валаама не було в Божій волі, хоча він був провидцем і знав таємниці того, як наблизитися до Бога і чути Його голос. Однак Валаам повністю не віддався Богові ні тоді, коли запитував у Бога про Його волю, ні тоді, коли Бог відкривав йому її. Тому виявивши, що воля Господа не співпадає з його власними бажаннями, він почав вдруге запитувати в Нього, хоча Бог дав йому вже вичерпну відповідь.

З усього сказано вище випливає, що треба бути покірними і триматися Бога і народу Його. Якщо ви будете на боці ворогів народу Божого, то не дивуйтеся, якщо вам доведеться розділити їхню долю і загинути разом з ними.

Тож пробувайте в Божій волі, прислухайтеся до Його голосу і неухильно йдіть за велінням Його, бо «вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте!» (1 Сол. 5:24).

© «Благовісник», 4,2004