Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ДУХОВНА ВЛАДА, АБО ДАР БОЖИЙ ЗА ГРОШІ

Автор: Микола СИНЮК

Думаю, що кожен, хто подорожував мальовничими дорогами Франківщини, рухаючись у напрямку з древнього Галича до обласного центру, не міг не звернути уваги на великий рекламний щит з написом: «Криниця Святого Духа» і стрілочкою, що вказує на напрямок до незвичайного джерела і відстань до нього — «1 км». Одного разу я не втримався від «спокуси» хоч краєм ока подивитися на цю «духовно-туристичну» пам’ятку.

Польова дорога привела до неглибокого видолинка, порослого кущами. На пригірку невеличка каплиця з хрестом, а біля неї двоє жінок старшого віку, старанно зав’язаних терновими хустками.

«Криницею Святого Духа» виявився маленький зруб побіч каплиці, щільно закритий кришкою.

— Оце є криниця Святого Духа з цілющою водою, але так просто її черпати не можна. Ось тут, в капличці, є висвячені горнятка, заплатіть за них, і ми їх вам дамо, та й черпайте святу водицю...

Привітні жіночки ще щось продовжували говорити, та мені раптом стало зовсім не по собі. «Криниця Святого Духа, доступ за ціною згідно домовленості... Хто останній в черзі?..»

Думаю, що в ту мить почуття, які вирували в мені, були дуже подібні до почуттів апостола Петра, коли він побачив гроші в руках Симона-волхва та почув його слова: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, отримав Духа Святого» (Дії 8:19).

Відповідь апостола Петра була дуже жорстокою і прямою: «...Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші...»

Характерною ознакою XXI-го століття на всіх рівнях суспільства стала тенденція до поширення торговельно-економічних зв’язків між окремими людьми, регіонами, державами в цілому. За лічені секунди проводяться багатомільйонні торговельно-фінансові операції. За право володіти ринками збуту товарів воюють дрібні підприємці і світові концерни. Купується і продається все, або майже все. Валютна кров живить увесь величезний організм гігантського монстра під назвою Світова організація торгівлі. Поширена думка: чого не можна купити за гроші, можна купити за великі гроші, набула реальних рис в наші дні.

Якими були мотиви вчинку ворожбита Симона? Бажання отримати (купити) «таку владу», яка давала б можливість йому через покладання своїх рук викликати відповідну дію Святого Духа в людині, було більшим, ніж мати матеріальні блага, в даному випадку гроші. Ця влада викликала в нього далекосяжні плани. Ще б пак: радість і торжество, духовну піднесеність і всеосяжну любов, які наповнюють серце сповнених Духом Святим людей, не можна купити навіть за «великі гроші». «Але в моїх руках влада: на кого покладу — той це отримає, а на кого ні...? Я контролюю процес дії Святого Духа! » — «Та Я бачу тебе у жовчі гіркій та в путах неправди ... Покайся», — такою була відповідь апостола Петра новоявленому спритнику від «духовного» бізнесу. Однак, Син Божий не тільки дав нам Свою духовну владу, але і навчає, як нею користуватися. Скільки духовних трагедій, поділень у церквах, особистих духовних драм було в минулому і стається в наші дні через неправильне користування або навіть зловживання духовною владою.

Яскравий приклад користування духовною владою — Христос у Гефсиманії. «Чи думаєш, що я не можу тепер ублагати Отця, і Він дасть Мені більше, аніж 12 легіонів?..» (Мn.26:53).

Він мав силу і можливість це зробити, але не скористувався Своєю владою. Його ж учні незадовго перед цим заявили: «Господи, хочеш щоб ми звеліли, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, так як і Ілля вчинив?..» (Лк. 10:59)

Ось вияв тенденції до зловживання духовною владою, отриманою від Бога. Навпаки, апостол язичників Павло, маючи владу від Господа, заявляє: «Ми не користувалися (не зловживали) цією владою, але все терпимо заради Євангелії...» (1 Кор. 9:12). Апостол прекрасно розумів, до чого може призвести таке розмахування духовною «булавою». «Ми були тихі серед вас... у всьому стараючись бути за приклад... », — така логіка людини, наділеної потужною духовною владою, думаю, є прийнятною для служителів всіх духовних рангів і санів.

Ще древній мудрець Плутарх заявив: «Малі погрішності здаються величезними, коли виявляються в поведінці тих, кому довірена влада». Він мав на увазі владу політичну, та, думаю, що і до духовних можновладців цілком підходить.

Один необережний вчинок духовного і політичного вождя народу Ізраїльського Мойсея, наділеного особливою духовною владою від Господа, вартував йому того, що він не увійшов до обіцяного Богом краю.

Отже, отримавши незаслужені духовні дари і духовну владу від Господа, в смиренні благаймо Учителя про мудре і благоговійне користування ними, щоб почути в день зустрічі з Ним: «...Гаразд, рабе добрий і вірний, увійди в радість Пана твого».

Думаю, що Бог був милостивий до Симона, і він справді пізнав Божественне прощення і наповнення Святим Духом.

Зробімо декілька висновків з цієї історії. По-перше, Богу огидна навіть думка, що хтось може досягнути Його дарів «за щось»: «...Ти думав набути дар Божий за гроші». Власне, з корисливої думки, посланої дияволом Ананію та Сапфірі, розпочалося їх падіння і смерть (див. Дії 5:1-11).

Подібна думка є гріховною і навіть має форму звершеного гріха, за який потрібно каятися, як Симону, або розплачуватись такою величезною ціною, як власне життя (історія Ананії та Сапфіри).

Висновок другий: на помилках вчаться. Це загальновідомо, однак і на початку XXI-го століття є немало новітніх Симонів, яким так і кортить придбати дар Божий за...? За що? За гроші, за тривалі пости, за багатогодинні молитви, за аскетизм, і так далі і т.п. Палітра валют, якою людина готова платити за неоціненне, дуже і дуже різноманітна.

Нещодавно в розмові зі мною молода дівчина, монашка одного з жіночих монастирів Рівненщини зізналася: «Я пішла в монастир, бо де ще я зможу зберегти свою невинність, де ще я можу заробити собі спасіння?» Мої зауваження, що спасіння не заробляють, що це дар від Бога, не справили на неї жодного враження. За спасіння потрібно платити високу ціну: самозреченням та ізоляцією від світу — такою залишилась її позиція.

Ще одна ілюстрація. Молодий християнин, назвемо його Іваном, ділиться своїми духовними переживаннями: «Вже довгий час я молюся і перебуваю в тривалих постах. Моя потреба перед Господом, щоб Він послав мені дари Духа Святого, бажано дари оздоровлення. Це ж так чудово, коли діють такі дари в церкві. Я готовий не все, аби отримати це від Господа». І стільки ревності і захвату було в його словах! Він готовий платити за Божий дар високу ціну виснажуючих постів і молитов, щоб лишень його отримати.

Дві помилки у своїй щирості робить ця людина. Перша — не бажання людини, а суверенна воля Духа Святого наділяє дарами, «уділяючи кожному осібно, як Він хоче» (1 Кор. 12:11).

Помилка друга — дар він і є дар, тобто подарунок, за який Той, Хто дарує, не вимагає плати. Так, Господь дослуховується і чекає молитов церкви і окремих людей про послання дарів Духа Святого, але не на визначених нами людей, а на кого Він захоче. А тому прояви дарів Божих у церкві — це не плата за кількість молитво-годин чи посто-днів, це Дар від Духа Святого «на збудову церкви».

Безмовна ослиця заговорила людським голосом до непокірного пророка Валаама. За своєю природою ні молитися, ні навіть мислити вона не може (Див. 4 М. 22:28), проте отримала на мить незвичайний дар від Бога. Дія дарів Духа Святого через конкретних людей — це не їх особиста заслуга чи духовна досконалість, це винятково прояв Божої суверенності в розподілі Своїх дарувань.

Безперечно, Бог має Cвою шкалу цінностей стосовно людини, яку Він обдарoвує. «...Ось на Кого я спогляну, на вбогого та на розбитого духом і на тремтячого над Моїм словом» (Іс.66:2). Також і апостол Павло промовляє: «Отож... хто очистить себе, буде посуд на честь, освячний, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло» (2 Тим.2:21).

© «Благовісник», 3,2004