Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ЧОМУ ПРИХОДИТЬ ЗНЕВІРА?

Геннадій АНДРОСОВ

Чи знайомі вам випадки, коли, здавалося б, нормальні, віруючі люди говорять, що вони в чомусь зневірюються? В їхнє життя приходять сумніви. Більше того — приходить зневіра, яка граничить з невірством. Здавалося б, для християнина таке явище неможливе. Але є. І християнин не може зрозуміти, звідки це взялося: «Я ж стільки переживав Божих благословень, я ж каявся у своїх гріхах, я ж хрещений Духом Святим?» Справа в тому, що в житті такого християнина збулися слова Ісуса Христа: «Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити» (Ів.10:10). І якщо прийшло невірство, це результат того, що злодій (диявол) вже вбиває віру.

Але це відбувається не відразу.

Перший етап замислу злодія — вкрасти. Вкрасти не віру (це було б дуже відкрито і часто неможливо для нього), а вкрасти спілкування з Богом. Вкрасти щоденне читання Слова Божого, вкрасти молитву. А натомість ворог намагається хри¬стиянину підкласти своє, здавалося б зовсім не шкідливе. Наприклад, переглядання християнських фільмів. Але потім потроху йде далі, і християнин не зчува¬є¬ть¬ся, як витрачає час на перегляд розважальних фільмів, мультфільмів, кінокоме¬дій, бойовиків тощо. Сьогодні християнські магазини переповнені фі¬льмами, і, на жаль, вже далеко не бі¬блійного змісту. Гору бере бізнес: «Гроші не пахнуть».

Інтернет — новий засіб для того, щоб вкрасти благословення Боже у християнина. Ця мережа наповнена усіляким брудом, і майже неможливо отримати нормальну інформацію, щоб поряд не висвічувалися заклики натиснути на кнопку, яка веде в блуд, порнографію.

Читання бульварної преси, літератури також наповнене одним: «Бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу» (1 Ів. 2:16). Християнин, що придбав телевізор, може думати, що він буде дивитися лише новини, але ворог настільки хитро все переплітає з хіттю світу цього, що дуже легко щось може вчепитися, як реп’ях, до християнина. Потроху в душі християнина накопичується всяка нечистота, і він стає більш роздратованим, жінка перестає бути ідеалом, часто поводиться в буденних ситуаціях не по-християнськи, вже не тільки він дратує дітей, а діти дратують його. Такий християнин більш сконцентрований на своїх тілесних потребах.

Бувають моменти, що такий християнин молиться і волає до Бога, а відповіді нема. Приходить зневір’я: «Мене Бог не чує, а може, я взагалі не призначений на спасіння?» Це не просто думки, посіяні ворогом, це результат непильнування, нехристиянського щоденного життя. «Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!» (Мт. 25:13). Теоретично християнин добре пам’ятає це місце Писання, попередження, але він не тільки не пильнує, а більше того, починає загравати з гріхом, споді¬ваючись, що Господь вельми милосердний, і він ще встигне покаятися і навести належний порядок в житті. А порядку нема. Більше того — приходить руйнація не лише в душу, а може бути що й в сім’ю. Чому доводиться чути, що розпадаються християнські шлюби? Тому що ворог у таких людей вкрав благословення і вбив віру.

Справді, велика милість Бо¬жа, якщо такому християнину вдається зупинитися на другій стадії руйнації (коли ще не повністю вбита віра), тому що третя стадія завдання ворога — навіки погубити душу. Якщо вже християнин (на жаль, вже в минулому) віддався гріхам і не хоче каятися (його сумління мовчить), звинувачуючи всіх, крім себе, то є небезпека, що він вже в третій стадії — погибелі. Дух Святий відступив, і така душа віддана ворогу на погибель.

Можливо, ви ведете нібито порядне життя, турбуєтеся про достаток сім’ї, але в вашому житті втрачена молитва, пості¬йне спілкування з Богом, роздуми над Святим Письмом, — це також результат того, що ворог у вас уже вчинив крадіжку.

Якщо раптом ви зауважуєте, що це сталося з вами, ви справді стали більш образливими, легко можете сваритися, і церква і брати вже здаються не такими, як раніше хорошими, більше того, вам вже давно не хочеться в зібрання, бо там незграбно проповідують те, що ви набагато краще знаєте, це ознака того, що ворог у вас вчинив серйозну крадіжку.

Якщо, дивлячись на брата, сестру, ви лише критикуєте, бачите лише мінуси, думаєте, що можливо вона (чи він) грі¬шить, це результат того, що диявол вас обкрадає. Поки не пізно, час зупинитися, час бити тривогу! Якщо ваше сумління говорить вам, що ви чините не по-християнськи, далеко не в дусі Христа, є реальна надія отримати покаяння, звільнення, оновлення вашого духа.

Ви думаєте, що ви сильні і впораєтеся самі, але коли вже ворог майже вбив віру, неможливо самому впоратися. Варто згадати місце Писання: «Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!» (Як. 5:16). Тобто варто прикликати досвідченого служителя, сповненого Духа Святого (найкраще — пастора вашої церкви), сповідатися в гріхах і звершити молитву покаяння. Бог настільки милосердний, що може вмить відновити покаяння, дати звільнення, оздоровлення прийде.

Але це знову ж таки лише початок відновлення: варто брати в руки Біблію, щоденно читати і досліджувати її, починати день з молитви і молитися якомога частіше. І, звичайно, порвати всі вузли гріха, що були нав’язані ворогом. Тобто викинути все нечисте, що накопилося не тільки в серці, а й вашому домі. Важливо сказати рішуче «Ні!» гріху і почати життя, сповнене щоденного пильнування за собою. «Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього, бо існує майбутнє, і надія твоя не загине. Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною» (Пр.23:17-19).

© «Благовісник», 3,2008