Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

САМОГУБСТВО — КОРОТКА ДОРОГА В РАЙ ?

Автор: Катерина СОТНИК

«Я прийшов, щоб ви мали життя» (Ів. 10:10).

Буває, що життя втомлює людину настільки, що вона зважується поставити крапку у довгому реченні самотності, хвороб та відчаю. У більшості випадків ті, хто прийняв рішення покінчити життя самогубством, не підозрювали, що цей крок не «добровільний вихід з життя», а навпаки — недобровільний!

Самогубство — це прямий наслідок впливу злих сил, які жорстоко діють на розум, почуття і обставини так, що людина більше не може тверезо оцінювати ситуацію і знайти вихід. Серед мільйонів тих, хто під¬дався тиску думок про самогубство, були бідні й багаті, хворі й здорові, неграмотні й вчені. І все ж є одне, що об’єднує цих людей, — це самот-ність. Коли серед тисяч ти нікому не потрібний або ж... тобі так здається.

Після Другої світової війни в нашій країні було набагато важче. У кожній сім’ї була жертва. Сирітство, голод, холод, масові захворювання, але — була надія. Країна піднялася завдяки оптимізму і вірі в майбутнє, які наповняли дух вдів та інвалідів. Мета — ось що дає сили побороти труднощі життя! Сьогодні — навпаки. Маючи достаток, одяг, мирне небо, багато людей не можуть знайти свого місця в житті і не розуміють, для чого живуть. Коли життя не присвячене меті, коли порожнє серце замкнуте в собі — дуже легко піддатися натиску думок про самогубство і прийняти гіркий обман про прекрасний «рай», який нібито чекає людину за дверима передчасної смерті.

Мир у серці, спокій у сім’ї, щастя і здоров’я — щоб отримати ці скарби у нашому житті, потрібно докласти чимало зусиль, потрібно працювати над своїм характером і жити, насамперед, у гармонії з Богом. І ось, коли важко, непорозуміння з рідними, проблеми на роботі, або ж — втрата її, невдачі одна за одною, — приходить підлеслива думка...

Мені було 12 років, коли передчасна смерть забрала мого батька. Самогубство — це слово від¬тоді стало для мене реальністю. Десять років потому я жила однією мрією — піти туди, де батько. Я вважала, що йому там добре. Коли людина не вірить в Бога, вона, звичайно ж, не вірить, що за пройдену путь життя мусить скласти звіт перед Богом. Я була вільна від справжньої віри в живого Бога, проте жила вірою у свої фантазії про безтурботний «рай», де живуть самогубці. Моя совість була навчена від¬діляти добро від зла настільки, наскільки це робили люди, серед яких я жила. Якщо живеш невідповідно зі стандартами Закону Божого, то просто зрів¬нюєш свої вчинки з іншими. Зло, добро — все змішалося, життя стало нестерпним хаосом. Пустку душі заповняло лише одне бажання, яке, на відміну від інших пристрастей юності не зникало: самогубство — єдина дорога до спокою... Що буде потім — я не думала. Головне — щоб не повторювалося це жахливе існування, ця несправедлива гра, яка називається життям.

Озираючись на ті нещасні роки своєї юності, бачу головну причину свого нещастя — життя, зосереджене на собі: «Я!», «Моє, мені, хочу!»... Наші потреби, чи то фізичні, чи духовні, неможливо задовольнити до кінця. Вони завжди збільшуються і, відповідно, ми прагнемо більшого. Зосередження на собі і своїх проблемах робить людину нещасною. За всі ті 10 років, коли я виношувала плани, як краще і як легше померти, я ні разу (!) не подумала, як перенесе це моя хвора мама. Це страшно — жити у маленькому мікросвіті, який будуємо навколо себе, в якому немає місця ні людям, ні Богу.

Що ж може спасти людину, витягнути з трясовини, яка пахне смертю? Алкоголь, наркотик, вседозволеність тільки віддаляють від рятунку і доводять душу до такого стану, коли всяка надія гине. Хто може склеїти розбите серце, воскресити надію, дати правильний напрямок думкам і головне — мир і спокій душі, — те, без чого життя не має радості і сенсу? Як можна змі¬нити ненависть на любов, пра¬гнення померти на прощення? Де взяти сили не піддаватися обставинам?

Так, вирватися із кліщів смертельного відчаю можливо, і це відбулося зі мною! Що ж стало спасінням і зупинило мене на порозі смерті?

Просте слово.

Бог послав у моє життя людей, які розповіли мені, що Бог любить нас і має для кожного чудовий план. Мені показали Бога, Який прощає, зці¬лює душу і тіло і дає реальне щастя вже тепер, у цьому житті.

Мій розум тоді був насті¬льки забруднений гріхом, що багато зрозуміти відразу я не могла. Проте є одна істина, доступна й найчерствішому серцю, я її легко усвідомила: Хтось мене любить, Комусь я потрібна жива — не мертва! Так почалося нове життя. Про¬ста розповідь про Бога, Який любить людей і дає допомогу кожному, хто щиро звертається до Нього, — це те саме слово, якими я ділюся нині з вами. Воно дало мені перемогу над духом смерті.

Моє життя — це не ілюзії, не просто мрії про недосяжний «рай». Бог звільнив мене від рабства гріха, зцілив мою вимучену душу і тіло. Я маю роботу, чудових друзів, порозуміння з рідними. Моє життя тепер спрямоване до прекрасної мети — служити людям.

Якщо на ваших плечах є цей тягар самотності і горя, не дозволяйте відчаю зламати вас. Бог завжди поруч з вами, розкажіть Йому про все, про¬сіть Його допомоги! І хай Євангелія — Слово Боже — стане для вашої душі променем світ¬ла і надії, котрий наповнить ваше життя вірою в Божу Любов!

© «Благовісник», 2,2008