Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Гордіїв вузол вічної проблеми

Автор: Ольга МІЦЕВСЬКА

Світ нестримно рухається вперед. Нові комп'ютерні технології, Інтернет, нова побутова техніка - все для людей. І молодь швидко вбирає в себе всі ці новинки, освоює їх, чого не скажеш про старше покоління. І в результаті молодь отримує певні психологічні переваги над батьками і з цього робить висновок, що батьки нічого не розуміють у житті. Але разом з тим запити молодої людини, яка вважає, що знає "справжнє життя", зростають, і, щоб задовольнити їх, вона все ж таки йде до батьків, "які нічого не тямлять", і вимагає від них всього й одразу. Батьки, які хочуть, щоб їхня дитина виглядала не гірше від інших, задовольняють забаганки дітей. І в результаті складається враження, що старше покоління йде на повідку в молодшого.

А куди ж можуть завести нас підлітки чи молодь? Питання актуальне, але зовсім не нове. Тому, як кажуть мудрі, краще вчитися на чужих помилках.

Дехто стверджує, що історія повторюється. Але, я думаю, що повторюється не історія, а певні принципи, життєві закономірності, які діють у відповідних обставинах. І якщо в різні періоди історії виникають подібні обставини, вони зумовлюють подібні наслідки.

Тому повернімося на кілька тисячоліть назад і увійдімо в пишний палац царя Соломона. Ще коли Давид ставив Соломона на царство, він повчав його: "Знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею..." (1 Хр. 28:9). І Соломон знав Бога, бачив Його силу та могутність. І того ж він навчав свого сина. Практично вся Книга приповістей написана спеціально для нього. "Сину мій, - каже Соломон, - якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти богопізнання" (Пр. 2:1). І разом з тим Соломон не був до кінця вірним Господу, він брав жінок не з Ізраїля. І ці жінки "прихилили його серце до інших богів... І робив Соломон зле в очах Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид". І, на мою думку, саме цим вчинком він перекреслив всі ті добрі слова, які він сказав своєму синові. Діти дуже тонко відчувають невідповідність вчинків батьків з їхніми словами. І саме це є однією з причин внутрішньої незгоди, конфлікту, який спочатку зароджується в серці дитини, а потім виходить назовні. Олександр Шевченко в одній зі своїх проповідей розповів історію про одного чоловіка. Вже він досить літня людина, але маленький епізод з його дитинства гіркотою живе в його серці. Батько цього чоловіка був християнином, якого всі поважали і вважали високодуховною людиною. Його гучні проповіді подобалися людям. Але син знав друге обличчя батька. І ось одного разу на зібранні, яке відбувалося в їхнього домі, батько почав голосно молитися, підбираючи пишні слова. Син спочатку затиснув руками вуха, а потім на весь голос вигукнув: "Батьку, не бреши!" - і вибіг з кімнати. Тепер цей чоловік розуміє неправильність свого вчинку, але тоді він не міг керувати своїми почуттями.

Те ж саме, напевно, відбувалося в серці Рехав'ама, Соломонового сина. Внутрішній конфлікт у ньому зростав, але він не висловлював своєї незгоди батькові, він знайшов коло друзів, які, можливо, мали такі ж проблеми, і з ними ділив свої невирішені конфлікти. І благання Соломона: "Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої" (Пр. 23:26) пролітало повз Рехав'амові вуха, а тим більш й повз серце.

Для підлітків характерним є те, що вони намагаються вибрати людину, яка є для них авторитетом, і наслідувати її. Ваші діти не хочуть слухати ваших повчань, не хочуть йти вашими дорогами, не хочуть відкрити вам свого серця? А чи не схожі ви на Соломона? Чи не розходяться ваші вчинки з вашими словами? Часто буває так, що діти, засвоївши не те, що ми говоримо, а те, як ми поводимося, обирають для себе хибні авторитети. Якщо ви кажете, що все земне - марнота, але, поглинуті бажанням збагатитися, не встигаєте й помолитися, то авторитетом для вашої дитини стане далеко не той, хто, забуваючи про земне, шукає того, що вгорі, а її товариш із заможної сім'ї, який роз'їжджає на новенькому "Мерседесі".

Більшість підлітків хоче входити в певну групу однолітків і бути визнаними серед них. Якщо ж в дитини є внутрішній конфлікт з батьками, і вона не вважає їх авторитетом, то вона без вагань переступить через батьківські слова задля того, щоб її визнали однолітки. І наслідки, яких підліток у пориві своїх неврівноважених почуттів і прагнення до визнання не зможе передбачити, часто бувають плачевними. Щось подібне відбулося й з Рехав'амом.

"...І спочив Соломон зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Рехав'ам" (1 Цар. 11:43). І нарешті цей внутрішній конфлікт, внутрішня незгода з батьком, яка переросла у незгоду з усім старшим поколінням, вилилася назовні. "І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему зійшовся весь Ізраїль, щоб настановити його царем... І вони говорили до Рехав'ама: "Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти тепер полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо, що наклав він був на нас, і ми будемо служити тобі". Рехав'ам попросив три дні для того, щоб порадитися. "І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: "Як ви радите відповісти цьому народові?" І вони говорили йому, кажучи: "Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові, і будеш служити їм, і відповіси їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні". Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним... І говорили до нього ті молодики, що виросли з ним, кажучи: "Так скажеш тому народові: "Мій мізинець грубший за стегна мого батька! А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке ярмо, а я додам до вашого ярма! Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!"

І прийшов весь народ до Рехав'ама третього дня... І цар жорстоко відповів народові, і відкинув пораду старших, що радили йому. І він говорив до них за порадою тих молодиків" (1 Цар. 12: 1-11).

І ось кульмінація: внутрішній конфлікт Рехав'ама з батьком, переріс у зовнішній конфлікт зі старшим поколінням і привів до загальнодержавного перевороту - до розділення ізраїльського народу. "І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня".

І знову, як в більшості попередніх статей, все зводиться до того, що основна відповідальність у так званому конфлікті поколінь покладається на батьків. Це правильно. Але й діти також мають певну частку відповідальності. Звичайно, найпростіше зі своїми бідами піти до друзів, які переживають те ж саме. Але важче поділитися своїми переживаннями з батьками, навіть розповісти їм, що саме в поведінці батьків викликає незгоду в вашому серці.

Найпростіше бунтувати проти батькових слів, але набагато важче осмислити їх і побачити в них життєву мудрість. А вона там, повірте, є, навіть якщо вам здається, що батькові вчинки розходяться з його словами. Найпростіше звинуватити маму в тому, що вона не хоче вам купити такої речі, яка є в подруги. Але наскільки важче придивитися до того, коли мама востаннє купила щось собі. Найпростіше звинуватити її в тому, що вона не любить вас і постійно сердиться. Але набагато важче побачити її сльози, втому, турботу про вас, яку ви часто сприймаєте, як її обов'язок.

Не обирайте легших доріг - вирішуйте свої внутрішні конфлікти з батьками. Відкрийте їм своє серце і придивіться до доріг, якими вони йдуть. А, може, вони не такі вже й хибні? І чи впевнені ви, що порада ваших юних товаришів не позбавить вас, як і Рехав'ама, більшої частини того багатства, яке дане вам батьками? Тож ваша доля у ваших руках. Яким буде ваш вибір? Вирішуйте.

"Благовісник", 2,2004