Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Батьківський покров

Автор: Юлія ЗВЄЗДОВА

Всім відоме прислів'я: "Яблуко від яблуні недалеко відкочується". І хоч, безумовно, батько чи матір не відповідають повністю за характер своєї дитини, яка є самостійною, окремою особистістю, - все-таки, якщо дитина виховувалась батьками, а не в дитячому будинку, вплив кожного з батьків і усіх, хто був поруч з нею у процесі її формування як людини, дуже важливий. Але як часто мені траплялося чути, як матір скаржилась комусь сторонньому на доньку чи сина, роблячи винуватим кого завгодно, крім себе.

Звичайно, Ісус виправдав нас і ми, навіть якщо були не праві, не повинні ходити під тягарем осудження, але ось відповідальності за дітей Бог з нас не знімав.

Врожай чи бур'яни?

На жаль, деякі батьки спохвачуються про свою дитину і починають нею цікавитися лише тоді, коли цій дитині під сорок. І задають безглузді запитання: "Звідки він такий? І в кого він вдався?" Тут, бачите, гени, спадковість грає, безумовно, дуже велику роль, але далеко не єдину. Існує ж і соціальний фактор - виховання. Скажімо, якщо ви - на дні суспільства, то ви, скоріше за все, і не ставите перед собою подібні запитання, чому у вас така дитина, та й статтю цю навряд чи ви читаєте. Це ж дуже відома річ, але тому, що важлива, я згадаю її: скажіть дитині правило поведінки десять разів і разом з цим вкажіть на виняток з цього правила - вона буде робити не те, що ви сказали, а те, на що ви пвказали! І все ж таки деякі розумники, які палять, говорять непристойні слова, вживають алкоголь та іншу гидоту, умудряються за це ж саме сварити, а інколи й бити своїх дітей. Або ще: сама я була свідком того, як мати, котра була двієчницею, лупцювала свого сина за погану успішність у школі. Навіщо лупцювати? Сядь краще і позаймайся з ним або якось стимулюй до навчання - і то з великою часткою милосердя, тому що сама хіба набагато краща? До речі, якщо вже заговорили про дуже неблагополучні сім'ї, таке питання: чи може дитина з такої сім'ї, потрапивши на виховання до вельми благонадійних, інтелігентних та освічених батьків, стати справжньою людиною, нормальним, гідним членом суспільства? Життя показує, що може, але з великими зусиллями батьків, а ще краще - якщо і нові батьки, і дитина є спасенними і пізнали Христа, тому що все-таки ця ситуація схожа на зцілення людини від раку або якоїсь іншої небезпечної хвороби: відсоток того, що людина виживе, - є, але невеликий. Якщо вірити і молитися - цей процент значно зростає.

Далі. Якщо з генами, походженням, взагалі-то, все гаразд, виникає, зрозуміло, питання: чому дитина є такою? Тоді одразу зрозуміло: помилки були у вихованні. "Але я ж не сама виховувала! Ще чоловік, ось від нього і всі проблеми, через нього дитина стала такою. Чоловік мені навіть не дозволяв втручатися у виховання, не давав розумно карати, потурав витівкам сина, а якщо і бив його, то ні за що, без пояснень". Так, це проблема, але у християн є молитва, і навіть тепер Бог може виправити це становище. Зрозумійте: перед тим, як шукати винних, необхідно зазирнути у власне серце, подивитись на своє життя, свою поведінку, своє ставлення до дитини і, як правило, на взаємовідносини з нею. Біблія каже: "Батьки, - не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!" (Кол. 3: 21). А можливо, ти дратувала? Або гнівалася даремно?

Але найголовніше, що я хотіла б тут підкреслити і на чому зробити особливий акцент: чи приділяв ти, батьку, або приділяла ти, мамо, достатньо уваги своїй дитині? Якщо ти скажеш: "Звичайно! Я піклувався (піклувалася) про те, щоб моя дитина була завжди ситою, вдягнутою і взутою, щоб вона ходила до школи, щоб у неї в кишені були хоч якісь дрібні гроші. Більше того, я допоміг (допомогла) їй, коли вона вступала до інституту (технікуму, коледжу). Я карав (каралала) її в дитинстві за хуліганство. А що ще потрібно? Я був хорошим батьком (була хорошою матір'ю)!" Ні, не був (не була). Чому я так кажу?

Корені

"Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива...не припиняться " (1 М. 8:22), "Не обманюйтеся, - Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!" (Гал. 6:7), "...Чоловік, що кидає в землю насіння...коли плід доспіє, зараз він "посилає серпа, бо настали жнива" (Мр. 4: 26, 29). Добрий плід виростає, якщо насіння добре і якщо за "деревом" як слід, з увагою і з любов'ю, доглядати, піклуватися, відверто цікавитися всіма справами дитини, її успіхами і невдачами - але цікавитися не для контролю, не для самоутвердження на синові чи дочці (таке, на жаль, буває, і не рідко), але для допомоги. Батьки люблять і вміють псувати відносини з дітьми через те, що вони нав'язують власні думки, погляди, рішення. Часто і на думку деяким не спадає те, що у людини, яка формується, може бути свій погляд і вона якоюсь мірою вже має своє право вирішувати! Між іншим, у 1989 році ООН була прийнята Конвенція прав дитини, котра наголошує державам-учасницям, що дитина - це особистість, з якою необхідно рахуватися (до того ж не тільки тоді, коли вона вже виросла настільки, що спроможна дати здачі).

Часто ворог роду людського проникає туди, де відчинені двері, де немає захисної стіни або покрову над людиною. Цей покров забезпечує Бог через віру в Нього, а також керівництво та батьки. Турбота про фізичне благополуччя людини, яка зростає, - це ще не покров. Смикання з якогось приводу і без нього - теж не покров. Умовно-формальна перевірка того, як у неї справи, а насправді в серці - байдужість до цього, - ну який це покров? Якщо ти дуже зайнятий ділами і собою - можливо, краще не дратувати дітей? Подумай, будь ласка, про це добре. Для того, щоб потім тебе діти та інші люди, котрі страждають від твоїх дітей, не проклинали за таку твою "любов", не зневажали тебе як батька.

Волога

Але якщо вже народив - неважливо, з розумом чи без нього - будь ласкавий, прийми рішення перед лицем Божим нести всю покладену на тебе Господом міру відповідальності за свою дитину! Проси у Бога любові до неї, сповідуй цю любов, роби кроки любові, справи любові (подаруй їй що-небудь, поцілуй, обійми, навчися говорити більше добрих слів, нагороджувати за хороше, за кожний, навіть маленький успіх, стимулювати до ще кращого, до більших успіхів, роби щось разом з нею, молися з нею і за неї) - і ти побачиш, які чудові будуть результати! А то ми часом заздримо іншим людям, що в них такі чудові діти, слухняні та успішні, і разом з тим своїх ганьбимо, лаємо, обзиваємо, сповідуємо неправильні, небожественні, не основані на обітницях Господа слова, і самі не бажаємо змінюватися. Зміни у твоїх дітях починаються з тебе! Дуже легко керувати і навчати, особливо тоді, коли в тебе є влада. Складніше бути другом для сина чи доньки.

Легко бути надміру добрим, зовсім не карати дитину, тоді як Біблія прямо каже: "Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання" (Пр. 13: 24), "Не стримуй напучування юнака, - коли різкою виб'єш його, не помре: ти різкою виб'єш його, - і душу його від шеолу врятуєш" (Пр. 23: 13-14). Тут важливо достеменно відповідати Писанню: не написано, що потрібно любити різку і не жаліти сина, але навпаки - любити сина і не жаліти йому різки. Однак у деяких батьків, особливо у тих, які пережили несправедливе ставлення у дитинстві з боку власних батьків, є небезпечний крен - вони дозволяють дітям майже сидіти їм на голові, і в деяких сім'ях я бачила, що діти тільки по стелі ще не ходять, квартира в постійному, нестримному і невгамовному русі. Проси мудрості у Бога, як правильно виховувати, читай розумні книги, але головне - забажай приділяти вихованню своєї дитини час і сили, працювати на цій благодатній ниві! Тоді і справді буде, як написано, що діти - це нагорода від Господа (див. Пс. 127:3).

"Благовісник", 2,2004