Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

НАПОВНИ ТРИВОЖНЕ СЕРЦЕ СПОКОЄМ

Автор: Лінда ДІЛЛОУ

Я багато думала про тривожність, оскільки Господь працював наді мною саме в цьому напрямку. Тому, знайомлячись із жінками, я запитую в них, про що вони хвилюються. Ті відповідають: «Про все!» Ось список найбільш поширених причин для хвилювання.

Перше місце в ньому займає питання грошей.

Гроші. Як ми виплатимо наступну частину кредиту в цьому місяці? Чи зможу я оплатити навчання своїх дітей в університеті? Як купити машину?

Материнство. Чи зможу я мати дитину? Чи я стану для неї хорошою матір’ю? Чи будуть мої діти мене засмучувати так, як я засмучувала своїх батьків?

Шлюб. Чи вийду я коли-небудь заміж? Чи витримає мій шлюб випробування; чи буде він життєздатним? Чи буде мій чоловік вірним мені?

Здоров’я. А чи не захворію я або той, кого я люблю, на рак чи іншу страшну хворобу?

Робота. Працювати чи бути домогосподаркою? Якщо я буду працювати, то чи не втрачу я свою роботу?

Вага. В купальнику я дій¬сно така товста, як мені зда¬ється?

Небезпеки. А раптом мене зґвалтують? Чи нападуть на мою дитину? А, може, поїзд зійде з рейок?

І коли я запитую жінок, чому хвилюються, то вони вказують три причини:

— цей світ некерований;

— я не можу проконтролювати свою сім’ю;

— мені непідвладне життя.

Але коли ми хвилюємося, то тим самим кажемо Богові: «Ти безсилий». Якщо ми пос¬тійно тривожимося, то наша віра ослабла. Нам хочеться мати глибоку віру, і в той же час слово «тривожність» стає нашим другим «я». Ми знаємо, які муки приносять нам його обійми. Ми знаємо, як маленький струмінь страху поступово вимиває цілий канал, в який стікається й решта думок. Ми знаємо, що тривоги руйнують наше життя, та все одно тривожимося про те, що може трапитися з нами.

Один чоловік, шукаючи вирішення проблеми тривожності, почав записувати всі свої переживання. Як виявилося, у 40% випадків він тривожився про те, що, ймовірно, ніколи не станеться; 30% — про рішення, яких вже не мо¬ж¬на змінити; 12% — про ставлення до нього інших людей і 10% — про здоров’я. І в результаті він зробив висновок, що в його житті є лише 8% справжніх тривог.

Головною рисою тривоги є, ймовірно, її абсолютне безсилля. Тривожність ніколи не змінює нічого, окрім людини, якою вона володіє. В історії немає жодного випадку, щоб тривога відвернула нещастя. Тривога не здолає урагану, не переможе засухи, не відверне ні аварії літака, ні падіння з велосипеда. Через хвилювання батьків жоден підліток не перестане пропускати заняття чи пробувати наркотики. Жод¬ного серцевого нападу не уникнути з допомогою тривожності (швидше, навпаки).

Скільки годин і днів свого життя ми провели в тривозі про те, над чим не маємо влади, про те, що ніколи не станеться? Та якщо ми тривожимося про можливе нещастя, то, без сумніву, наносимо бі¬льше шкоди своєму тілу, душі та духові, ніж саме нещастя.

Життя сповнене проблем. Але в нас є вибір: продовжувати хвилюватися чи довіритися Тому, Хто гідний довіри. Можливо, ви ніколи не чули про людину на ім’я Тітедіос Америмнос, але саме він може стати добрим прикладом для нас. Тітедіос — це його справжнє ім’я, друга його частина — Америмнос — складається з грецького слова «хвилюватися» і префікса, що має значення «ні» чи «ніколи». Напевно, Тітедіос був людиною, котра дуже тривожилася, але, повіривши у Христа, він навчився Довіряти Йому і перестав хвилюватися. Саме тому його назвали «Тітедіос, котрий ніколи не хвилюється». І мені дуже б хотілося, щоб до нашого з тобою імені теж додалися ці слова — «котрий ніколи не хвилюється».

© «Благовісник», 2,2007