Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ЄДНіСТЬ В ЛЮБОВІ

Автор: Герхард Ян РЕТТІНГ

Я навчався в Мюнстері. В гуртожитку євангельської студентської общини жив один єгипетський фармаколог, з яким я часто розмовляв на тему віри.

Одного разу він загнав мене в глухий кут, заявивши: «У вас, християн, три божества: Господь, Ісус і Дух Святий. У нас простіше, — сказав він, — Аллах є Бог, а Магомет — Його пророк. Ви, християни, побудували надто складну будівлю для вираження богословських поглядів».

Повинен зізнатися, що в той момент я не зміг знайти належної відповіді. А можливо, в мені ще не було тоді чогось суттєвого? Коли ми вже розходилися, в мене виникла одна думка: коли б... коли б я міг пояснити істину про триєдиного Бога, то на це пішло б дуже багато часу; в будь-якому разі, мені потрібно було б більше слів, ніж він використав у своєму короткому формулюванні, яке виражає суть Аллаха.

А з якою радістю я б пояснив йому суть того, що в мені вже палало немов вогонь: Любов живого Бога! Зі ще більшим ентузіазмом я став читати Біблію і згодом прийшов до висновку, що до цього часу я дечого не помічав, дечого, що має вирішальне значення.

Те, що я тепер відкрив, мало б змінити все моє життя. Ось яка істина вразила мене: Ісус Христос не присвоює Собі славу. Він ніколи не виставляє Себе в світлі абсолютизму й не вказує на Самого Себе, але всіма Своїми словами й справами Він возвеличує Отця Небесного. І, навпаки, Отець прославляє Сина. І коли Спаситель готував Своїх учнів до Свого вознесіння, Він вказував на Духа Святого, Який надалі буде наставляти Його послідовників на всяку істину. Кожна Особа Бога вказує на іншу, прославляє її, звертає увагу не на Себе, а на іншу Іпостась триєдиного Бога. Ніколи раніше, читаючи Біблію, я не помічав цього. Мені відкрилась божественна істина, істина про сутність Бога, відкрилося те, що в майбутньому суттєво вплинуло на мене, більше того, змінило, сформувало мене.

В цей час відбулася й друга подія, про яку мені хочеться розповісти.

Один богослов похилого віку подарував мені репродукцію картини Андрія Рубльова «Трійця». Я пам’ятаю ті почуття, які охопили мене, коли я побачив картину перший раз: три Святих Обличчя були зображені як одне ціле! І перш ніж цей старший брат почав розповідати мені багатовікову історію картини, мені в голову прийшла думка: «Зараз ти стоїш перед входом в святий світ. Хоча ти зіткнувся з ще абсолютно незбагненною таємницею, але поступово вона буде щораз більше відкриватися тобі». Так і відбулося. Триєдиний Бог щораз більше й більше мені відкривався. Мене притягувала Його внутрішня воля, яку, як мені здавалося, виражали ці божественні Лики, а саме: Святу Трійцю об’єднує бажання навіки залишитися неподільною в Любові.

Я відчув, як мене огорнула Любов Господа, яку випромінювала картина. Усвідомлення цього, відчуття цих божественних обіймів ніколи не залишало мене з того часу. Не залишало й в наступні півтора десятка років, переповнених мукою, наповнених болю. Я знав, що в цій Любові постійно присутній триєдиний Бог. Вона — вираження сутності Бога. Нині й повіки Любов ця є і буде тим, без чого не можна обійтися. Божественна Любов — це прагнення до Єдності. Споконвіків триєдиний Бог доводив, що Любов об’єднує. Мені вдалося знайти відповідь на питання всього мого життя. Присоромлений і в той же час щасливий я звернувся в молитві до триєдиного Бога, тому що Він не приховує Своєї Любові, але поширює її і на нас, і на мене, і на всіх людей, які відкрилися їй чи прагнуть зробити це. Більше того, я дякував Богові за те, що я є в лоні Церкви, за те, що я належу до числа учнів Господа, які йшли, йдуть і будуть йти за Ним завжди й повсюди. Будучи захищеним Любов’ю Божою, я відчував себе покликаним жити за законами Любові і Єдності.

Споглядаючи на цей Образ, ми стаємо частиною цього Образу.

Найзначніша переміна, свідками якої ми є в цей неспокійний час, безперервно відбувається в нас з вами, бо Любов Божа породжує в нас бажання до Єдності.

Завдяки єдності в любові триєдиного Бога, перед нами, людьми, постає дещо зовсім нове: ми можемо любити Бога, триєдиного Бога — і за Його прикладом жити між собою як примирені, як брати й сестри по вірі.

«Триєдиний Боже, Ти запалюєш у нас бажання бути по-братськи єдиними з тими, хто любить Тебе, і даєш нам сили зберігати ту єдність, щоб світ міг увірувати в Тебе.

Тому наше життя вливається у вічний гімн хвали:

Алілуя! Пресвятий і триєдиний Боже! Ти один достойний бути Богом!

Алілуя! Амінь».

© «Благовісник», 4,2006