Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ЛЮДИНА, ЯКА МОЛИТЬСЯ

Автор: Джон МАКСВЕЛ

Однієї ночі 1968 року пілот авіалайнера, який направлявся у Нью-Йорк, побачив, що механізм для посадки літака не працює. Наближаючись до місця посадки, він робив безліч спроб випустити шасі, але все було марно. Кружляючи над аеропортом, пілот просив дати йому якісь інструкції. Працівники аеропорту вкрили посадочну доріжку спеціальною піною і поставили аварійні колеса у позицію готовності. Пілота ж просили приземляти літак, застосувавши всі свої знання.

Пасажирам наказали підготуватися до найгіршого. За декілька хвилин до приземлення пілот оголосив по внутрішньому зв’язку: «Ми починаємо приземлення. Моїм обов’язком є сказати вам, що коли ви вірите в Бога, то моліться». Літак приземлився з невипущеним шасі і чудом зупинився. Жоден з пасажирів не був поранений.

Подібно чинять багато людей. Поки все йде гладко, вони рідко думають про те, що треба розмовляти з Богом. Але як тільки опиняються між життям і смертю, то звертаються до Нього про допомогу.

Такий тип мислення дуже характерний невіруючим. Поки вони пливуть по шосе життя і їхнім автомобілем добре керувати на цій дорозі, доти все здається чудовим. Але коли їх вибиває з колії, вони звертаються до Бога.

Даймо волю силі молитви

Ісус сказав Своїм учням: «І того дня не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно говорю вам: «Коли чого попросите в Отця в Ім’я Моє, Він дасть вам. Донині ви не просили нічого в Ім’я Моє. Просіть, і одержите, щоб радість ваша була повна» (Ів. 16:23-24).

Молитва має велику силу — вона змінює звичайну людину і робить її незвичайною. Та незважаючи на Божі обітниці про силу молитви змінювати нас і наш світ, багато християн ніколи не відкриваються для цього. Вони приходять до Христа, але потім живуть, не користуючись своїми привілеями. Своїм життям вони ніби кажуть: «Добре, я спасенний, я іду в небеса, але я хочу стояти на тому місці, де я стояв до цього». Я хочу запитати вас: чи ви не один з тих, хто живе нижче від своїх привілеїв і хто втрачає можливості тільки тому, що не молиться? Стіл накритий. Розкішний бенкет приготований. Ви вже отримали запрошення. Що ж ви тепер робитимете? Чи й далі їстимете свій бутерброд у куточку? Вибір за вами. Ви можете стати людиною молитви, яка отримує благословення від Бога і ділиться ними з іншими.

Чому віруючі не моляться?

Багато християн проводять у спілкуванні з Богом так само мало часу, як і невіруючі. Чому так? Невже є багато тих, хто втратив свою віру через силу молитви? Вільям А. Ворд сказав: «Бог настільки віддалений від нас, наскільки ми віддалені від молитви. ...Ми пишемо адресу на конверті і відсилаємо свій лист, вірячи, що він досягне місця призначення. Але ми чомусь сумніваємося, що наша молитва буде почута вічно сущим Богом».

Я думаю, що головною причиною того, що люди мало часу моляться, є їхнє неправильне розуміння молитви. Деякі люди сприймають її як те, чим захоплюється їхня бабуся, або по-дитячому: «Бог великий. Бог добрий. Подякуймо Йому за їжу. Амінь».

Але навіть люди, які щиро бажають молитися і намагаються розвивати своє молитовне життя, іноді мають неправильні поняття про молитву. Вони думають, що для того, щоб молитися, потрібно залишитися наодинці, стати на коліна, заплющити очі, скласти відповідно руки і т.і. Вони беруть із собою список молитовних потреб і механічно прочитують його. Це не є чимось поганим чи неправильним, але таке механічне молитовне життя може наскучити. Більшість людей протягом п’яти хвилин висловлюють всі свої потреби, а потім розчаровуються і почувають себе винуватими, що не вміють вести краще молитовне життя. Тому не дивно, що так багато християн неохоче моляться. Вони зробили з молитви формальну, холодну, безжиттєву річ, якою вона ніколи не призначена бути. Кожного разу, коли «механіки» молитви стають на шляху люблячого Бога, вони не допомагають, а лише заважають.

Розмова з Другом

Молитва повинна бути подібною до вашої розмови з другом, якому ви довіряєте. Ч. Нейл Стрейт сказав: «Молитва — це розмова з Богом і розповідь Йому про те, що ви любите Його, обговорення з Богом всіх подій, які є важливими у вашому житті, чи то малих, чи великих, і впевненість в тому, що Він вас слухає».

Найголовнішим є те, що молитва — це розмова з вашим Отцем Небесним і пізнання Його. Це процес розвитку відносин. Як ви розвиваєтесь і зростаєте у стосунках з Богом? Так само, як ви робите це і з будь-ким іншим — ви проводите час разом.

Експерт з сімейних питань Генрі Смеллі сказав, що для того, щоб сімейні стосунки були здоровими, потрібно кожного дня спілкуватися не менше години. Це забезпечить тривалий розвиток і поглиблення взаємовідносин. Я намагаюся проводити саме таку кількість часу у спілкуванні зі своєю дружиною Маргарет кожного дня. Як ви думаєте, що б відчувала вона, якби я хоча б один раз спілкувався з нею поспіхом?

Так само стосовно Бога. Глибокі відносини з Ним потребують часу і зусиль. Вони не можуть обмежуватися лише кількома хвилинами механічного повторення певних фраз. Знайомство з Богом не твориться поспіхом. Він не дарує Своїх подарунків випадковим чи миттєвим людям, що приходять і відходять. У перебуванні наодинці з Богом полягає секрет Його пізнання і впливу.

Якщо ми зможемо змінити наше ставлення до молитви, усвідомивши, що це процес побудови наших відносин з Богом, і впроваджувати у практику щоденний молитовний час, то ми зможемо стати сильними людьми молитви. А молитовне життя, якщо ми його розвиваємо, має здатність цілком змінити все наше життя.

Дозвольте мені дати вам п’ять корисних порад, які допоможуть вам правильно ставитися до молитви:

1. Будьте безпосередніми. Спробуйте викинути з голови раз і назавжди думку, що молитва є чимось надокучливим і нудним. Навпаки, вона має бути безпосередньою і хвилюючою. Це не означає, що час молитви буде завжди щасливим і радісним. Іноді ви будете чимось пригніченими, плакатимете перед Богом, просячи втіхи, іншого разу ви, можливо, будете волати до Нього у розпачі. Але разом з тим ви отримаєте втіху і загалом матимете добрий час. Головне, щоб ви були самим собою.

Що означає бути безпосереднім? Наприклад, ви молитеся вранці і відчуваєте якесь роздратування чи неспокій. Замість того, щоб боротися з цим роздратуванням і стримувати його, скажіть про це Богові. І якщо ви не можете зрозуміти, що саме вас непокоїть, просіть Бога, щоб Він відкрив. Можливо, провітрювання кімнати перед молитвою є саме тим, чого ви потребуєте для кращого спілкування з Богом. А іноді може бути, що Бог хоче, щоб ви провели в той день весь час в молитві про щось.

Розкажи Богові все — і добре, і погане — відкрито і безпосередньо. Він почує і дасть відповідь.

2. Будьте конкретними. Друга порада щодо молитви — бути прямим і конкретним з Богом. Ісус в Євангелії від Матвія, 6:7, попереджує нас: «Як же молитесь, то не говоріть багато, як погани, бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані». Бог не рахує слів і не милується нашим красномовством, коли ми говоримо Богу, важливою є щирість наших слів, звичайна інтонація. Нещодавно я прочитав статтю, яку прислали мені з Асоціації юридичних секретарів Колорадо, де описано, як звичайне послання може бути спотворене непотрібними словами. Там був лише один рядок молитви «Отче наш», перефразований так, як би її написав адвокат:

«Ми з повагою подаємо прохання, просимо і робимо запит з метою, щоб була забезпечена необхідна кількість провіанту на день сьогоднішній, вчорашній і грядущий для задоволення потреб у харчуванні тих, хто просить; також просимо за впровадження таких методів розподілу, які можна вважати за такі, що гарантують поживу прохачам в такій кількості зернового продукту (надалі «хліба»), яка, на розсуд вищезгаданих прохачів, складає задовільну кількість».

Іншими словами — це просто називається «Хліб наш щоденний дай нам сьогодні». Ця фраза є більшою, ніж уся молитва «Отче наш»! Найбільш ефективні форми спілкування є короткі і точні. Ми повинні бути якомога конкретнішими. Скільки разів ви молилися: «Боже, благослови нашу країну, благослови нашу церкву, благослови наших місіонерів...», або просто: «Боже, будь з нами»? Конкретна молитва має силу. Пам’ятайте, Ісус сказав, що вам буде дано усе, що ви попросите в Його Ім’я (Ів. 16:23-24). Тому зверніть увагу, як ми можемо молитися більш ефективно.

Замість того, щоб молитися: «Боже, спаси цю країну», молімося: «Спаси мого сусіда Бориса, привівши його до Христа». Замість: «Боже, допоможи, щоб в мене було все добре в школі», моліться: «Допоможи мені вчитися добре і отримати «відмінно» за наступний тест». Замість: «Боже, благослови мого пастора», кажіть: «Дай помазання моєму пастору проповідувати спасіння цієї неділі». Замість «Боже, навчи людей любити один одного», моліться так: «Допоможи мені любити свою дружину так, щоб вона це відчувала», а замість: «Боже, будь з нами» — «Навчай мене Твоєї волі тут і допоможи мені коритися Тобі».

Конкретність у молитві має й іншу користь. Ми бачимо результат, коли Бог відповідає на наші молитви. Ми бачимо, коли наш сусід кається. Ми можемо бачити людей, які приходять до Христа під час недільної проповіді. Ми можемо запитати нашу дружину, чи наші вчинки допомагають їй відчути себе коханою. І не лише це — коли ми просимо Бога ввійти в наше життя через конкретні дії, цим ми даємо Йому шанс сказати нам, як ми повинні змінювати себе. Чим ми конкретніші у наших проханнях, чим чутливіші до відповідей, коли вони приходять, тим більше конкретними ми можемо бути, дякуючи і прославляючи Бога пізніше.

3. Просіть правильно. Частиною добрих відносин є чуйність до іншої особи та її потреб. У наших відносинах з Богом очевидно, що Він уже знає наші потреби. Як сказав Ісус у Євангелії від Матвія, 6:8: «Отець ваш знає, чого вам треба, перш ніж просите в Нього». Але наскільки добре ми знаємо, чого Бог хоче для нас? Парадоксально, але ми знаємо самих себе гірше, ніж нас знає Бог. Тому ми повинні навчитися віддавати себе у розпорядження Божих планів. Так часто ми закриваємося в собі, сліпі до того, що Бог хоче зробити для нас. Багато разів Бог милосердно не відповідає на наші молитви, аж поки ми не прийдемо до Нього із прямим проханням. Бог має багато надзвичайного, чудового для нас, якщо ми тільки просимо про це. Але якщо ми не просимо, як Бог може нам дати (див. Як. 4:2)? Хтось сказав: «На небесах є кімната, яка здивує кожного, хто її побачить. В ній є великі коробки, акуратно запаковані і з любов’ю перев’язані стрічкою, а на них написані наші імена. Це — речі, які ніколи не були доставлені на землю, тому що про них ніколи не просили».

Та перш, ніж ми захочемо щось просити у Бога, ми повинні перевірити наші потреби. Якщо вони щирі і згідно Божої волі, тоді ми можемо просити із чистим сумлінням, і це є важливою умовою для отримання відповіді на наші молитви (див. Як. 4:3).

Коли ви готуєтеся стати перед Божим лицем і просити Його про щось, дайте відповідь на такі запитання. Чи моє прохання справедливе і корисне для когось? Чи моє прохання гармонізує зі Словом Божим? Чи воно співпаде з моїми даруваннями? Чи воно приведе мене ближче до Бога? Що можу зробити я, щоб отримати відповідь на цю молитву?

4. Моліться від щирого серця. Коли ми стаємо перед Богом, то повинні докладати усіх зусиль, щоб віддати Йому все своє серце, а не частину. Тому потрібно приступати до молитви з правильною мотивацією, з бажанням присвятити Богу всю свою увагу. Можливо, найпростіший спосіб, який допомагає сконцентровуватися на Бозі, це — молитися вголос. Цей спосіб не дає нашим думкам блукати.

Для деяких людей найбільшою спокусою під час молитви є думки про те, що їм треба зробити цього дня. Якщо хочете вирішити цю проблему, то, коли ви молитеся, тримайте папір і ручку біля себе і записуйте кожне завдання, яке вам приходить на думку, а потім забувайте про нього до відповідного часу. Але якщо ви і далі думаєте про це, то розкажіть Богові про цю проблему.

5. Моліться постійно. У Першому посланні до солунян, 5:17, Павло пише, щоб віруючі «молилися безперестанку». А це означає, що ми повинні підтримувати постійну розмову з Богом протягом цілого дня. Якщо відносини з Богом поглиблюються, тоді це легше робити.

Коли я підростав, то вчився молитися від свого батька, який завжди був для мене величезним прикладом молитовника. Молитися для нього було так само природно, як дихати чи розмовляти з мамою. Здавалося, що, ходячи по хаті, він постійно говорить, але він ніколи не говорив сам з собою, а з Богом. Іноді, їдучи з ним автомобілем, ми чули, як він і там розмовляв з Богом. Тато вчив мене прославляти Його, коли відбувалося щось добре; задавати Йому питання, коли я був збентежений; плакати перед Ним, коли я був поранений; дякувати Йому, коли я переживав благословення. Кожного разу, коли нам треба було прийти до якогось рішення, татовими першими словами були: «Зупинімося прямо зараз і помолімося про це». Тато і мама вчили мене, що найбільш прогресивні і задоволені християни зробили молитву частиною свого життя.

Міцні стосунки з Богом через молитву — це не те, що раптом з’являється за один вечір. Це приходить тоді, коли людина правильно це розуміє і віддає для цього потрібні час і енергію. Аристотель сказав: «Бажання бути друзями — це швидка робота, але дружба — це плід, який повільно достигає».

Але що може бути кращим у цьому житті, а потім і у вічності, за стосунки з Батьком, Який любить нас досконалою любов’ю, Який хоче зробити нас людьми, якими Він призначив нам бути від створення? Я навіть не можу з чимось це порівняти. А шлях, який веде до цього, — молитва.

© «Благовісник», 4,2005