Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ВІД СИЛИ ПРЕСТОЛУ ДО ЗМІСТУ ХРЕСТА, АБО ЗМІЩЕННЯ АКЦЕНТІВ В СУЧАСНОМУ БОГОСЛІВ’Ї

Автор: Геннадій МОХНЕНКО

Неогадаринське богослов’я: забери мої проблеми, але не чіпай моїх свиней

В Юдеї, в Гадаринському краї одного разу сталася подія, яка є яскравою ілюстрацією до модних на сьогодні богословських віянь. Христос переплив на інший бік моря, і його там зустрів чоловік, одержимий нечистим духом. Він був величезною проблемою для жителів цієї околиці. Писання каже: «Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв’язати не міг його, бо часто кайданами та ланцюгами в’язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його...» (Мр. 5:3-5).

Тож умовно назвімо цього чоловіка проблемою для жителів Гадаринської країни. До того ж, він таки був немалою проблемою для них. З таким сусідом їхнє становище було явно незавидним. Вони не мали спокою. Їхні діти не мали змоги гуляти на побережжі. Ночами його несамовитий крик не давав їм спокійно спати. Звернімо також нашу увагу на те, що жодна людина цієї проблеми вирішити не могла. Всі зусилля подолати її були марні. Ланцюги, кайдани, які багато разів одягали на цього чоловіка, він розривав, і здавалося, що виходу з цієї ситуації немає. Так воно й було б, якби не поява Христа.

Дивна історія описана Марком. Величезна проблема у вигляді цього одержимого, яку ніяк не можна було вирішити людськими зусиллями, з появою Господа вибігає Йому назустріч і схиляється перед Ним.

Отож, перший висновок з цієї історії полягає в тому, що Христос мав владу над проблемами будь-якого масштабу, якими б складними вони не здавалися людям. В Нього є сила для вирішення наших проблем. Втихомирення бурі показує нам Його владу над природою, численні чудеса і зцілення демонструють Його владу над хворобами, воскресіння з мертвих підтверджує Його божественну могутність, звільнення одержимих ілюструє Його месіанський авторитет в духовному світі.

Отож, Христос — це Господь. Будь-яка проблема падає ниць перед Ним. Алілуя! Хто ж не захоче прийняти Його у своє життя? Він сильний вирішити будь-яку проблему!

Думаю, що якби ця історія в Марка закінчувалася лише на тому, що Ісус звільнив цього нещасного від злих духів, то в Гадаринській околиці було б свято. Впевнений, що люди з радістю прийняли б Господа! Але...

Друга частина цієї історії змінює реакцію гадаринців на візит Христа в їхню країну. Виганяючи нечистих духів з одержимого, Господь дозволив їм увійти в стадо свиней, яке після цього гине. І що ж врешті відбувається? Христос, Який неймовірним чином вирішив величезну проблему гадаринців, приніс їм іншу проблему, яка обійшлася для них недешево, і жителі цієї країни не прийняли Христа, «вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю» (Мр. 5:17).

І ось саме в цьому пункті ми опираємося в фундаментальний пробіл модних нині вчень. Христос сильний вирішити проблеми. Це велика Добра Новина для людства. Але Він Бог, і в Його владі не тільки вирішувати проблеми, а й допускати їх у наше життя, коли Він вважає це необхідним. Розуміння першої істини про всемогутність Ісуса — це лише половина Євангелії. Усвідомлення ж Його абсолютного, суверенного, Божественного права створювати нам проблеми, з метою, яка часто відома тільки Йому, і є другою частиною Доброї Новини.

Чи загрожує нам зміщення коми?

Багато хто з вас з дитинства пам’ятає мультфільм «Країна невивчених уроків». Дозвольте коротко нагадати вам зміст цієї історії. Добра (для ув’язненого) новина спочатку звучала так: «Страчувати не можна, помилувати!» Але через незнання граматики кома була зміщена всього на два слова лівіше. Малопомітний і, здавалося б, нікчемний розділовий знак, переставлений лише на сім букв в бік, докорінно змінив суть речення. Вістка про спасіння перетворилася в указ про смертну кару. Добра новина через зміщення акцентів втратила свій характер.

В цій історії є одна дуже важлива для християнина істина. Якщо йдеться про спасіння, то дуже важливі навіть деталі. Від того, наскільки правильно в Євангелії розставлені акценти, залежить її глибина і благий характер.

Сьогодні в служінні багатьох християн проповідується Євангелія з небезпечно зміщеними акцентами. У свій час, прийнявши пасторське служіння в новій церкві, я виявив серйозну помилку і в своєму богослов’ї. Мені знадобилося пройти важкий шлях, щоб виправити акцент в моїх стосунках з Богом. І я, ділячись своїм розумінням проблеми, дуже хочу допомогти тим, хто так само щиро, як і я в минулому, не помічає серйозних прорахунків в популярному «вченні віри».

Два щаблі в пізнанні Господа

Хтось десь, як любив казати апостол, порівнював християнське життя з драбиною, по якій має підніматися учень в пізнанні Господа. Прийнявши цю алегорію, хочу сказати: «Щоб зрозуміти суть християнства, кожному послідовнику Ісуса потрібно усвідомити дві найбільш важливі істини».

Перша полягає в тому, що Ісусу належить абсолютна влада у Всесвіті, Його могутність безмежна, Його велич безмірна. Він Той, Хто царює на престолі і вся світобудова кориться Йому. Цей перший щабель в пізнанні Господа логічно назвати щаблем престолу.

Друга істина в тому, що Володар Всесвіту далеко не завжди застосовує Свою безмежну божественну силу і владу. Так, відклавши Свою могутність, Він помирає на ганебному хресті, не користуючись Своєю державною силою. Ради спасіння людських душ Він не використовує Своєї влади! Ця істина більш складна для осмислення, ніж перша. Цей щабель можна назвати щаблем хреста.

Бог, Якому належить вся влада на небі і на землі, — ось зміст першого щабля — щабля престолу. Бог, Який не застосовує Своєї влади і сили ради досягнення якоїсь благої мети, — це суть другого щабля — щабля хреста.

Як правило, в людей немає особливих проблем з тим, щоб вийти в пізнанні Господа на перший щабель «сили престолу». Більшість християн переконана в тому, що Христу належить влада над хворобами, стихіями, демонами і смертю. Але дуже серйозні труднощі з’являються в багатьох, коли Господь підводить їх до другого щабля — щабля «змісту хреста». Чого, якщо в Нього вся влада, Він часто не застосовує її? Чого Він не зціляє всіх християн? Чого Він не карає насильника і богохульника? Чого Він не використовує Своєї всемогутності? Чого Він знову йде на хрест, відкладаючи Свою силу і не зупиняючи тисяч бід, які відбуваються в світі щосекунди? Ці питання стають перед людиною і заважають їй стати в розумінні християнства на другий щабель — щабель «змісту хреста».

Проповідники, які невтомно кричать про владу імені Христа, про процвітання і зцілення, які є в Христі, розмістили свої кафедри на першій сходинці. Заклики людей до Христа, які проголошують, що Він вирішить в нашому житті всі проблеми, демонструють непорозуміння, якщо не сказати нерозуміння, християнства. Дуже просто заманити на щабель «престолу» тисячі людей. На цій сходинці Ісус був і є популярним. Коли Він ходив по Палестині і стихія, демони, хвороби, смерть корилися Йому, за Ним йшли натовпи послідовників. Але коли Він відклав свою могутність і пішов на хрест, скільки залишилося вірними йому? Чи багато змогло стати на другу сходинку, усвідомивши зміст хреста?

Якось мене, як колишнього послідовника харизматичного вчення, запитали, що я думаю про рух «Слово життя» і їх богослов’я. З мого погляду, це вчення, яке застигло в першій частині 16 розділу Євангелії від Матвія. Я думаю, що послідовники цього руху разом з апостолом Петром стали на першу сходинку в пізнанні Христа. Вони розуміють, що Христос є «Син Бога живого» (Мт. 16:16). Але проблема в тому, що богослов’я завмерло біля 20 вірша цього розділу, біля другої сходинки «пізнання Христа». Зауважте, що сама структура Євангелії від Матвія відкрита нам у вигляді двох щаблів Божого одкровення. Одна і та ж фраза розділяє цю Євангелію на дві частини. В 4 розділі з 17 вірша починається перший щабель фразою: «Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мт.4:17).

В цій частині Христос робить велику кількість чудес і закінчується вона тим, що Петро сповідує Христа як Месію. Він твердо стає на щабель «престолу». Але з 20 вірша 16 розділу Матвій починає другу частину Євангелії. Тією ж самою фразою він каже: «Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалима, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня» (Мт.16:21).

І ось тут, коли Христос пропонує Петру зійти на другий щабель в розуміння учнівства Христового, в апостола виникають величезні проблеми! Петро, щойно сповідавши Христа Сином Божим, перечить Господу: «Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!» (Мт.16:22).

Петро не може зрозуміти змісту хреста. В його голові не може вміститися думка про те, що Господь не стане застосовувати свою силу, і, відклавши Свою могутність, помре на хресті.

Щабель «змісту хреста» завжди був важко досяжною висотою для багатьох людей. Але все ж в свій час її подолав Петро, на очах якого Син Божий відклав Свою владу в Гетсиманському саду і в Преторії. Потім він бачив, як тисячі християн зазнавали насилля, мук і скорбот, а Господь не завжди зупиняв руку вбивць. В кінці свого життя Петро йде на мученицьку смерть, і його християнське вчення споглядає на життя з висоти другого щабля. Він оцінює події з висоти того, що Боже, а не того, що людське. В своєму посланні він пише: «Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному» (1 Петр.4:19).

Крок з першого на другий щабель повинен був здійснити і Павло. Одного разу по дорозі в Дамаск Христос з’явився йому і майбутній апостол Самим Богом був поставлений перед величчю Його престолу. Але знадобився час, щоб йому стати на щабель «змісту хреста». Через роки у відчаї від знущань, голоду, негоди і ран він звернеться до Господа з проханням вирішити всі його проблеми: «Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі...» (2 Кор.12:8-9).

Після цього діалогу Павло зрозумів зміст страждань, він став на щабель «змісту хреста». На жаль, більшість людей так ніколи і не подолали другий щабель в пізнанні Господа. Для юдеїв Христос, Який не застосовує Свою силу, — спокуса, для греків розіп’ятий Бог — безумство (див. 1 Кор.1:23). Для Івана Карамазова Господь, Який не зупиняє руку дітовбивці, — не достойний пошанування. Для всіх цих людей зміст хреста — нездоланна перешкода, але для нас, хто спасається, — «Божа сила і Божа премудрість» (1Кор.1:24).

© «Благовісник», 3,2005