Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ЧИ ВСІЛЯКІ МЕТОДИ ПРИЙНЯТНІ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ?

Автор: Геннадій Андросов

«Моя жизнь идет стремительно: постоянные «спортивные служения», дискотеки, сходняки и тусовки не оставляют времени на то, чтобы сидеть дома».

Дорогі брати та сестри, ви певно подумали, що це цитата зі свідчення якогось світського хлопця, котрий «насолоджується» принадами світу цього. Виявляється, це свідчення чоловіка, що прийшов у церкву християн. Читаючи його свідчення в християнській газеті, я спочатку подумав, що то гірка іронія, а потім побачив, що він говорить цілком серйозно, навіть пишається тим і бажає всім такими стати.

Спочатку, як нормальний світський хлопець, який «много раз слышал слова: «Пойду в церковь, стану монашкой» или «Разве в Церкви у меня будет столько друзей?» і думав, що церква — це місце, де треба постійно молитися, прославляти Бога, а виявилося, що «там не так уж и скучно, даже наоборот очень интересно, а те парни и девушки, которые раньше мне казались «странными», на самом деле оказались веселыми и общительными. Еще больше меня удивило то, что в Церкви есть дискотеки, так называемые «Holy Dance». Побывав на одной из них, я был очень удивлен дружеской атмосферой, которая царила там, не было никаких разборок, нецензурных криков или чего-то в этом роде, просто масса веселых молодых людей, которые пришли отдохнуть и расслабиться. Еще радовало то, что музыка, которую крутил DJ, по стилю и исполнению почти ничем не отличалась от той, к которой я привык». І закінчує він своє свідчення так: «Моя жизнь во многом изменилась, я по-другому смотрю на мир, и имею цель, к которой теперь иду. А все потому, что однажды я перестал смотреть в замочную скважину и открыл дверь, чтобы в полноте увидеть то, о чем так много слышал. Чего желаю и всем вам». Не ясно тільки, в чому змінилося життя цього світського хлопця і куди він дивиться? Раніше дивився на світ через «замочную скважину», а тепер через широко відчинені двері (?). Правда, він свідчить, що полишив деякі шкідливі звички. Але я особисто знаю невіруючих людей, котрі також залишили ті чи інші шкідливі звички.

Спочатку цей хлопчина певною мірою правильно міркував, але прийшовши до церкви, ясна річ, спочатку «был удивлен», побачивши, що там проходять спортивні змагання, постійні дискотеки, тусовки, та ще й музика така, якою раніше «годував» його цей світ. Це подібно до того, як був бордель, а потім змінили вивіску і написали: «Культурно-освітній заклад». Невже будь-які методи добрі, щоб досягти мети? Я певен, що світські методи не прийнятні для святих людей. Бідний той пастор і ті його «овечки», що надають перевагу світським розвагам у церкві. Правильніше би було такій громаді назвати свій заклад не церквою християн, а молодіжним спортивним центром чи дискоклубом. Ісус Христос сказав: «Мій дім домом молитви назветься! А ви зробили його вертепом розбійників» (Мт. 21:13). Церква — це місце, де в благоговінні, з трепетом і страхом поклоняються (служать) Богу (див. Євр. 12:28), благоспристойно і ревно, без розваг (див. 1Кор 7:35), постійно моляться (Рим 12:12, Кол. 4:2), не «расслабляются», а пильнують (російське — «бодрствуют»), постійно зберігають тверезий розум (див. Мк. 13:37, 1 Сол.5:6), досліджують Писання (Ів. 5:39), досліджують, що приємне для Господа (див. Еф. 5:10), сповняються Духом (Єф. 5:18). Скільки місць Писання підтверджують те, якою саме повинна бути церква і сучасні християни! Я певен, що навряд хоча б одне місце з Писання знайдуть ті християни для підтвердження своїх методів «євангелізації».

«І пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними» (Ів. 8:32). Саме ці чудові слова взяла епіграфом ця газета. Але вільними не для тілесних пожадливостей і задоволень, а для дії Духа Святого. «Ви ж, брати, покликані для свободи, аби тільки свобода ваша не стала приводом для догоджання плоті…» (Гал 5:13). Сьогодні особливо відкрите болюче питання: «Чи світ став християнським, чи християни стали світськими?».

«Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, в тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плоті, похіть очей, гордість життєва, не є від Отця, а від світу. І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1 Ів. 2:15-17).

© «Благовісник», 3,2005