Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ХТО ВІЧНО ЖИВЕ?

Автор: Генадій АНДРОСОВ

У Псалмі 9 ми читаємо, що «Господь перебуває повік». Іншими словами — вічно, завжди. Хіба можливо, щоб Бог спочатку був, а потім Його не стало? Бог є вічним Богом! Написано: «Без початку і без кінця». Це є одним із найважливіших атрибутів та особливостей природи Бога.

У Євангелії від Івана (12:34) говориться про Ісуса Христа. Ізраїльський народ, який слухав Його, не хотів повірити в те, що Він — Бог в тілесному вигляді. «А народ відповів Йому: «Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік...» Фарисеї добре розуміли, що Христос є Богом. І народ, який чув про це від фарисеїв, також це розумів. Вони казали: «Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік». «Господь є Бог і Він перебуває повік», але і «Христос перебуває повік». Якраз це місце доводить, що Христос є Істинний Бог! Христос є Бог, Який перебуває повік!

У Першому посланні ап. Петра (1:24-25) читаємо, що «кожне тіло — немов та трава, і всяка слава людини — як цвіт трав’яний: засохне трава — то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік перебуває! А це те Слово, яке звіщене вам у Євангелії». Тут знову говориться про щось, що «повік перебуває». Це Слово Боже, яке «звіщене вам».

Сьогодні в Україні вільно проповідується живе Боже Слово. Євангелія — не релігія, не обряди, а Слово Живого Бога, Який перебуває повіки. І Слово Його є вічне!

Отже, Бог, Ісус Христос та Боже Слово перебувають вічно. Але Біблія говорить ще про когось, хто також перебуває повік. У Першому посланні ап. Івана (2:17) записано: «...А хто Божу волю виконує, той повік перебуває!» Алілуя! Ці слова вже стосуються людей. Як Бог вічний, Слово Боже вічне, так і той, хто виконує волю Божу, також «повік перебуває». І ці слова звучать закликом до всіх людей. Бог бажає, щоб ми перебували повіки!

Він створив перших людей вічними, щоб вони перебували повіки. Він дав їм Своє Слово, щоб вони виконували його. Він відкрив їм Свою волю, сказавши: «З усіх дерев ви можете їсти, тільки з дерева пізнання добра і зла, — не їжте». Але люди не послухали волі Божої і вийшли з-під цієї волі. Зв’язок з Богом був порушений. І люди вже не могли перебувати повіки.

Але Сам Бог виправив, здавалося б, непоправну помилку людей. Він послав на землю Одинородженого Сина Божого — Ісуса Христа, щоб через віру в Нього, через віру у вічну Євангелію, кожна людина могла перебувати повіки з Богом.

Дорогий друже! Я сподіваюсь, що й ти в це віриш! І я бажаю, щоб ця віра не згасла в тебе. Щоб ми вірили в це, схопилися за це і щоб кожен із нас сказав: «Господи, я бажаю виконати волю Твою».

Христос каже: «Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!», увійде в Царство Небесне...» (Мт. 7:21), тобто буде перебувати вічно — житиме вічно, «...але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі».

Але як пізнати волю Божу, щоб її виконати і ввійти в Царство Небесне і перебувати з Богом вічно? Я думаю, що всі християни бажають виконати волю Божу. Ми хочемо знати волю Божу. Давид (Псалом 9) сказав: «Боже, дай мені зрозуміти волю Твою». В іншому місці написано: «Навчи мене виконувати волю Твою». У кожного з нас повинно бути це бажання — розуміти Божу волю для себе. Я впевнений, що згідно слова Євангелії для кожного з нас є особиста воля Божа. Господь говорить до кожного серця Своїм ніжним, голосом — ненав’язливо, лагідно: «Я полюбив тебе, Я бажаю, щоб ти виконав волю Мою. Я пропоную тобі життя, життя з подостатком, життя вічне. Я хочу, щоб ти увійшов у Мою присутність, щоб ти відкрив для себе Моє Слово, щоб ти жив вічно».

Дехто хоче себе оправдати тим, що він виконує певні релігійні чи людські постанови, шанує свята, інколи відвідує церкву. Хоче якось заспокоїти свою совість, приглушити її голос. Мовляв: «Все нормально. Я живу, як всі люди. Ось, навіть священики, і ті що роблять? Що влада виробляє? А я що, гірший? О, мені до них ще далеко!» І так людина хоче себе чимось заспокоїти. Але цим не виправдаєшся, дорогий друже! Є Слово Боже, є Господь Ісус Христос, і кожен стане перед Ним особисто! І Господь спитає: «Чи ти виконав Мою волю?» Волю Божу може виконати будь-яка віруюча людина. Якою б вона не була: з вищою освітою чи взагалі неграмотною; сильною і здоровою чи слабкою і немічною; молодою чи старою — будь-якій людині під силу виконати волю Божу. Господь Ісус сказав: «Моє ярмо неважке, воно — навпаки, легке для людей. Воно любе!» (Мт. 11:30).

А чи знали фарисеї волю Божу? Так, але вони її відкинули. Це видно з Послання апостола Павла до римлян. Фарисеї не захотіли виконувати Божої волі. А причиною цього були власні амбіції, честолюбство, марнославство, світські пожадливості. Іншими словами — гріх, що панував у їхніх серцях, не дозволив їм виконувати Божу волю. І вони не захотіли прийти до Ісуса Христа, щоб жити вічно. В Першому посланні Івана Богослова (2 розділ) сказано: «Не любіть світу, ані того, що в світі». Це не значить, що ми не повинні любити людей цього світу, це значить — не любити гріха і беззаконня — усього того, що в цьому світі робиться. «Коли любить хто світ, у тім немає любові Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, — це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік перебуває!»

В іншому посланні сказано: «Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не пристосовуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнавати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість» (Рим. 12:1-2). А ще: «Бо це воля Божа — освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі, а не в пристрасній похоті, як і «погани, що Бога не знають» (1Сол. 4:3). Тобто — не знають волі Божої.

Нехай Бог допоможе нам зрозуміти Його волю, як написано «перемінитися відновою», і щоб кожному з нас мати розум Христів, тобто здоровий розум, для того, щоб розуміти, що є гріх, і його уникати. Ми часто хочемо розкласти все на полиці: що нам можна, чого не можна. Навіть невіруючі нам кажуть: «А вам того не можна, і того — не можна». Але, взагалі, такого правила нема. Є внутрішнє усвідомлення, внутрішня зміна; коли людина змінюється, то вона вже не приймає гріха в будь-якому прояві. Бо вона стала новим творінням у Христі Ісусі.

© «Благовісник», 1,2005