Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Як позбутися духовної втоми?

Автор: Марина ЗВЕРЄВА

Відчуття втоми таке ж природне для людини, як відчуття голоду, спраги, тепла і холоду. Втому відчувають всі люди, незалежно від віку. Не втомлюється один Господь Бог, і про це чудово написано в Священному Писанні: «Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його. Він змученому дає силу, а безсилому міць. І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться, а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!» (Іс.40:28-30).

Втома здатна торкнутися всіх сфер нашої істоти. Та ба, вона притаманна не лише нашому тілу. Ми втомлюємося душею. Втома інколи вражає наш дух. І я думаю, що кожна людина знайома з бажанням нічого не бачити і не чути навколо себе, а просто забутися, відключившись від реальності. Багато хто чув, як хтось говорив: «Я втомився від життя». Можливо, і ми самі вимовляли цю фразу на важких ділянках життєвого шляху. Велика кількість людей в сучасному суспільстві «зігнута» втомою, в тому числі і віруючі.

Люди часто не розуміють причин свого апатичного або депресивного стану, втоми, не зв’язаної з хворобою або неповноцінним харчуванням. Лише дехто, навіть з-поміж християн, спрямовують погляд у внутрішні сфери свого життя. А корінь «незрозумілих» станів ховається саме там.

Глибока внутрішня втома духа обумовлена різними переживаннями, недостатністю спілкування з Богом, нервовими перевантаженнями без наступного оновлення, і звичайно ж, нерозкаяними гріхами, які лежать тяжким вантажем на нашій совісті, — це все відбивається на нашій душі і здатне зачіпати навіть наше тіло.

Можна, як кажуть, «дійти до ручки», не звертаючи уваги на внутрішню втому. Дехто з тих, хто робить так, закінчує життя в будинку для божевільних... Можна спробувати звільнитися від внутрішньої втоми, розважаючи свою стару природу. Але це не буде тим самим виходом, який принесе нам справжнє звільнення.

То де ж вихід? Він є у Бога. Господь завжди знає досконалий вихід з усіх труднощів та обставин, з якими ми стикаємося. Краще від нас Святий Бог знає про істинні причини нашої втоми. І саме Він завжди має найкращі ліки для нас: коли стомилося тіло, ти повинен відпочити, виспатися; коли ж стомилася душа, ти повинен дати їй відпочинок, спокій, з допомогою якого вона отримає бадьорість і свіжість. Що ж це за відпочинок? Біблія відкриває нам істину про спокій в Господі, так званий «суботній спокій».

А тепер спробуймо з’ясувати, як заповідь про суботу стосується нас, віруючих Нового Заповіту.

Всупереч поширеній в християнських колах думці, що суботи дотримуватися не треба і Спаситель відмінив її, я хочу заявити, що це не так. Христос не відміняв суботи. На початку Свого земного служіння Він проголосив: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все» (Мт. 5:17-18).

Ісус не «переінакшував» заповідей закону на Свій лад. Він тільки вчив людей правильно виконувати ці заповіді. В час Його перебування на землі юдеї перетворили суботу в сухий релігійний обов’язок, забувши про істинне її призначення. Замість того, щоб шукати Бога в цей день, вони просто дотримувалися традиції «нічого не робити». Так, вони ходили по закону в синагогу, слухали Слово Боже, але серце їхнє не було з Господом. Не один раз Христос говорив їм про це.

Через пророка Ісаю Господь сказав про суботу: «Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце!» (Iс. 58:13). Цей уривок з Писання конкретно говорить про те, чим не треба займатися в день суботній: догоджати тілу, займатися звичними справами. Субота — день особливого богошукання і зосередження в Господі (зверни також увагу на обітницю, яка міститься в цьому вірші і дана тим, хто дотримується суботи,).

Отож, Христос не відмінив суботи, але тільки прояснив для нас волю Божу на виконання цієї заповіді. Заповідь суботи стосується нас, так само, як і Ізраїля в епоху Старого Заповіту. І якщо ми будемо її виконувати, то зможемо вирішити для себе проблему внутрішньої втоми, яка покидає нас, коли ми переживаємо Божу присутність. Бог — це особистість, яка запалює нас Своїм вогнем. Переживаючи близькість з Ним, просто неможливо залишатися в депресії, апатії, внутрішньому виснаженні. Біблія каже: «Він змученому дає силу, а безсилому міць. І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться, а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!» (Iс. 40:29-31).

Тож перейдімо до практичної частини питання про дотримання суботи. Я чудово розумію, що багатьом людям дуже важко взяти й виділити цілий вихідний день для суботнього спокою. В когось сім’я, діти, в когось субота є робочим днем, а хтось тільки в суботу має можливість виконувати свої обов’язки в церковному служінні. Як бути в такому разі?

Саме тут варто згадати, що ми живемо в епоху Нового Заповіту. Питання не стоїть для нас сьогодні так, щоб ми мали день для відпочинку й богошукання саме в календарну суботу. Це було принципово для старозаповітних віруючих. Ті заповіді, які Ізраїль повинен був виконувати, строго дотримуючись встановлених правил, прописаних в законі, ми виконуємо, водячись Духом Божим. Біблія каже, що ми не під законом, але під благодаттю (див. Рим. 6:14), і Господь благодаттю веде нас до виконання Своєї волі: «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці» (Тит. 2:11-12).

Наш обов’язок перед Богом щодо виконання суботи — виділити час на тижні, рівний приблизно календарному дню, який ми будемо присвячувати шуканню Бога, самоспогляданню з метою очищення, пошуку Божих шляхів для свого життя. На практиці все це роблять по-різному. Одні влаштовують собі суботу в будні дні, маючи таку можливість, інші розподіляють свою суботу на два дні, треті «розбивають» день спокою на всі сім днів тижня, додаючи цей час до щоденного читання Біблії і молитви. Ми можемо святкувати суботу так, як дозволяють нам наші життєві обставини, прислухаючись до водіння Духа Святого. Головне — щоб субота була в нашому житті.

На закінчення хочу ще раз підкреслити, що, дотримуючись суботи, ми будемо мати необхідний духовний відпочинок, який поведе за собою внутрішнє обновлення, звільнення від наслідків стресів, отриманих емоційних ран, гріхів, нервових перевантажень. Дай же, Боже, кожному з нас благословення в суботньому спокої.

© «Благовісник», 4,2004