Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Підприємець Адам Мельник:
"Мені, як керівнику, потрібно перш за все проповідувати прикладом"

Розмову вели: Юрій Вавринюк та Генадій Андросов

Наш співрозмовник, Адам МЕЛЬНИК, працює у сфері бізнесу. Нині такою професією нікого не здивуєш. Але Адам Мефодійович суттєво виділяється серед цієї нової для нашої держави верстви: він є щирим християнином. Для багатьох віруючих ці два поняття несумісні. А що про це думає сам християнин-бізнесмен?

- Адаме Мефодійовичу, яким був ваш шлях до Бога?

- Я син віруючих батьків, мати з дванадцяти років водила мене в церкву, це на Рівненщині. Коли мені було 15 років, мама померла. Тато одружився вдруге. Я підростав, переїхав у Миколаївську область, відірвався від батьків і, звичайно ж, перестав ходити до церкви. Але коли батьки переїхали до мене, я став возити їх на служіння, хоча тоді вже був світською людиною. Я привозив батьків на служіння, іноді сам був там, але Бога я не знав, Йому не служив.

Минали роки, і в 1999 році Бог торкнувся мого серця. Так сталося, що я захворів, відкладати не було куди, бо переді мною стояло питання: коли б я цієї ночі помер, куди б пішов? Я знав куди, і тому, довго не роздумуючи, зранку покаявся. Разом зі мною тоді молилися моя мачуха і ще один брат. Той брат каже до моєї дружини: "Можливо, і ти хочеш покаятися?" Але вона промовчала. Це було в четвер, а в неділю я вийшов перед церкву і сказав: "Я покаявся і хочу служити Богові, але, прошу, моліться за мене, бо в мене робота пов'язана з бізнесом, а там часто бувають стосунки, які не є угодними Богові". Коли я це говорив, вийшла моя дружина і покаялася.

Бізнесом я почав займатися з 1983 року. Коли покаявся, то вже працював на землі, став фермером. Робота на землі привела мене до Бога, до усвідомлення того, що без Нього людина не може нічого, що ми повністю залежимо від Нього. Тоді я мав 70 гектарів землі, вирощував овочі, а також мав ресторан, який був найбільшою перепоною для мого покаяння, бо в ньому продавалася горілка, а саме вона тримала весь мій бізнес. Після покаяння я почав шукати вихід з ресторанного бізнесу. Не відразу, але Бог показав мені цей вихід. Правда, на сьогодні ресторан як працював, так і працює, але без алкогольних напоїв, і працює ще краще, ніж раніше. Це рішення прийшло не так просто, за мене багато молилися друзі, церква. Спочатку важко було довіритися Богові і все передати в Його руки. Я не міг своїм людським розумом справитися з тими спокусами, які приходили через бізнес, і тоді церква підтримувала мене.

І ось на одному служінні під час проповіді у мене відкрилося друге дихання. До того ніби не вистачало кисню, а то стало легко дихати. Мені стало все одно, що буде з бізнесом, прийшла впевненість, що ним керуватиме Бог. Я зняв алкоголь. Тоді люди відразу запанікували: що будемо робити? Я залишив людям зарплату, яка була на той час. Бізнес похитнувся, тому що в мене були клієнти, яким потрібна була горілка. Це було випробування для всіх. Але через деякий час бізнес налагодився, і тепер в Миколаєві є заклад, в якому не курять, не випивають, християни проводять весілля, євангелізації, заклад, який служить Господу і клієнтам, де можна смачно поїсти, де все чисто, акуратно.

На землі я й далі працюю. Здається, там легше, але так тільки збоку здається. Та Бог благословляє. Ми починаємо роботу з молитви. Є люди, які вранці збирають людей, читають Слово Боже, моляться. Хоча працівники не всі у мене віруючі, але дав би Бог, щоб з 500 працівників кожного дня ставало все менше і менше невіруючих. А мені, як керівнику такого господарства, потрібно перш за все проповідувати прикладом. Це неправда, що бізнес вести по-чесному, по-християнськи неможливо. Рано чи пізно доведеться всім вести бізнес по-чесному. Сьогодні є привілей у християн, які займаються бізнесом, тому що в них є Бог, Який спасає. Скажімо, вийде закон, якого невіруючі будуть боятися, бо за його порушення будуть садити в тюрму. Але віруючі будуть надіятися на Бога. Закони в Україні, можливо, найкращі в світі. А люди, не вивчивши законів бізнесу, відразу кажуть, що податки задавлюють. Є різні форми бізнесу з різними формами податків, і можна обрати найоптимальніший варіант і працювати чесно, чесно платити податки, і вони не є настільки великими, як це на перший погляд здається.

- На банці із соком вашого заводу написано: "Освячено". Який зміст ви вкладаєте в це слово?

- Прямий зміст. Коли ми з братами будували завод з переробки сільгосппродукції, мені на серце лягло це зробити. Завод був побудований за рік, за невеликі кошти, що було великим благословенням. Своїм задумом освятити продукцію я поділився з колегами, з пасторами, на це вони мене благословили. Коли все відбулося, то це стало хорошим свідченням для невіруючих людей.

- Бізнес є бізнесом, але чи те, чим ви займаєтеся, допомагає вам в євангелізації? Чи це зовсім окрема ділянка?

- Ні, це часто пересікається. Коли віруючі брати штукатурили мені сховище, то запитували, чи на стіні якісь трафарети вибити. І мені прийшла на серце думка, щоб ця стіна проповідувала Євангелію. І на ній написали: "И сказал Бог: "Почитай отца и мать", а на другій: "Бог любит вас". Повз цих написів ходять поїзди - і так стіна проповідує Євангелію. А на тих етикетках, де написано "Освячено", є слова: "Хай Бог дасть вам здоров'я". Коли ми випускали їх, я покликав пастора, зібрали людей і молилися, просили Бога, щоб Він благословив і освятив цю продукцію. Навіть етикетка проповідує Ісуса Христа.

- Що ви можете побажати християнам, які займаються, чи хочуть займатися бізнесом. Чи у вас є для них якісь конкретні поради?

- Я не хочу радити, але можу поділитися тим, що я пережив. Людина може мати десяток курок, це я теж вважаю бізнесом, може мати 10 гектарів - це теж бізнес, 100 гектарів - теж бізнес. Мудра господиня, коли ходить біля тих 10 курок, то просить в Бога благословення на свою працю, так само без Бога не можна вийти в поле чи до 100 гектарів. Мало того, я вважаю, що чим більший бізнес, тим більше потрібно пильнувати. Коли людина не має бізнесу, вона може якось розслабитися, а коли має бізнес, то повинна більше перебувати в Бозі. На згаданій етикетці ще написано "Авен-Єзер". Це насправді так: "До цього місця мені допоміг Господь" - і хай це все буде в Його славу.

При ВСЦХВЄ уже другий рік працює відділ християн-підприємців. Своїми думками ділиться Віктор ФЕДОРОВ, бізнесмен, завідуючий цим відділом.

- Вікторе Миколайовичу, хто висловив ідею створення відділу?

- З одного боку - керівництво Союзу, зокрема М. Синюк, з іншого - я. На сьогодні церкви поки що не можуть серйозно сприйняти цю ідею, бо дехто вважає, що бізнес - це гріх. Але час показує: якщо Бог не підніме "Давидів" з числа багатих людей, то надалі буде дуже важко щодо росту і устрою церков. Кількість церков росте, а допомога з заходу зменшується. На останньому з'їзді в Чернівцях я звернувся до братів з такими словами: "Моліться, щоб Бог піднімав бізнесменів у ваших церквах, щоб Він давав людям роботу і заробіток. І моліться, щоб, крім бізнесу, Бог дав їм жертовне серце". Ніяка людина не зможе сама по собі бути жертовною, це робить Дух Святий. Ці слова я відношу також до себе.

- Є приклади, коли християнин захоплювався бізнесом і впадав у гріх. Може, і справді не варто ним займатися?

- Людина працювати в бізнесі християнськими методами без керівництва Духа Святого не зможе. Тому християнину спочатку потрібно усім серцем приліпитися до Господа, а потім займатися бізнесом. Якщо людина буде надіятися на людину чи на гроші - вона не встоїть. "Проклятий той муж, що надію кладе на людину і робить раменом своїм слабу плоть" (Єр.17:5), і "Блаженна людина, що надію на Нього кладе" (Пс. 33:9). Бути християнином і бізнесменом одночасно нелегко. Набагато більше спокус. Але ж будь-яка людина може духовно впасти. Усе залежить від того, наскільки глибоко вона упокориться перед Господом. А щоб навчитися смиренності, необхідно пройти через долину приниження, випробувань. За останні 3,5 роки в моєму житті теж було чимало випробувань, які ще не закінчилися. Дотепер на мені "висить" кримінальна справа. Бог знає, що я невинний, я вів чесний бізнес, Він заступиться за мене, і мої вороги будуть осоромлені. Від мене пішла дружина, були також проблеми зі здоров'ям. У мене були збитки в 1,5 млн. доларів пов'язані з діяльністю цукрового заводу. Господь відкрив мені, що це не мій бізнес, і дав мені покупця на завод. Він був проданий за високу ціну, що дозволило перекрити збитки і вийти з плюсом. Пройшовши через таку вогненну піч випробувань, я можу тільки дякувати Господу. Він дав мені можливість устояти і не відійти від Нього. Тому я хочу сказати бізнесменам: не бійтеся випробувань, довіртеся Господові. Коли до вас прийдуть фінансові труднощі, не шукайте знайомства в податковій інспекції, у прокуратурі, не покладайтеся на людину, а надійтеся на Господа, закладайте пости і моліться.

- Яке ваше бачення щодо будівництва молитовних будинків?

- На сьогодні в нашому братрстві близько 1,5 тисячі церков. Тільки половина з них мають свої молитовні будинки. Тому це питання актуальне. У нас виникла ідея підключити до цього проекту християн-бізнесменів. І зараз для цього сприятливий час. На периферії нерухомість коштує дешево. Багато церков невеликі, тому краще купити приміщення і зробити там ремонт, ніж одразу будувати нове приміщення. У нас є досвід в Луганській, Сумській областях, де купували будинки по 5-7 тис. гривень з ділянками землі по 15-20 соток, і робили ремонт. У них може збиратися до 100 чоловік. В міру росту церков, починали будівництво великих молитовних будинків. На жаль, багато молодих пасторів хворіють гігантоманією, тобто у них церква з 10-20 чоловік, а вони намагаються будувати будинок молитви на 600 чоловік. Я запитав одного такого служителя, як він буде утримувати такий будинок? Він відповів: "Бог дасть". Я вважаю, що Бог насамперед дає нам розум, мудрість. Писання говорить, що перш, ніж почати будівництво, потрібно сісти й підрахувати всі витрати (див. Лк. 14:28-30).

"Благовісник", 2,2004