Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

«ОСВІТА НЕ ТІЛЬКИ ДАЄ СЛУЖИТЕЛЕВІ НЕОБХІДНІ ЗНАННЯ, АЛЕ Й ФОРМУЄ ЙОГО ДУХ»

Завiдувач вiддiлу освiти Церкви ХВЄ України Анатолiй Клiновський:

Щоб нам визначитись у сво¬єму ставленні до освіти, найкраще глянути, як ставився до неї Господь.

Бог ще до створення світу знав, що у свій час буде такий муж, як Мойсей, що виведе народ Ізраїлю з рабства. Для цього Він із самого народження скерував долю маленького хлопчика в дім фараона, де Мойсей був навчений всієї мудрості Єгипту. Бог знав, що майбутньому вождеві Його народу стануть в пригоді ці земні знання.

Подібна історія святого апо¬стола Павла. Сам апостол свідчить, що Бог вибрав його від «утроби матері» (Гал.1:15) та чомусь провів його через найвищу школу того часу. Господь знав, що на долю цього апостола випаде найбільше праці, що він стане апостолом в багатьох країнах з різними культурами, буде мати справу з людьми різного рівня інтелекту, тому вкрай необхідно пройти високу школу такому служителю. Передаючи досвід праці своєму молодому спів-працівнику, апостол Павло пише: «А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити» (2 Тим.2:2).

Дехто, хто не розуміє необхідності духовної освіти, посилаються на учнів Ісуса Христа, мовляв, вони були не грамот¬ні. Істина в тому, що апостоли пройшли найвищу школу, яка тільки існувала на нашій планеті. Вони майже три роки навчалися біля ніг найбільшого Учителя. Вони мали можли¬вість не тільки слухати Його науку, а й бачити Його працю, і навіть виконувати практичні заняття, доручені Ним. Я хо¬тів би хоч один день повчитися в цій школі.

Небесний Учитель, розуміючи важливу роль навчання, поставив у церкві спеціальних служителів, назвавши їх учителями. Тай усім Своїм учням наказав: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Мт. 28:19,20).

Ми мріємо про той час, ко¬ли земля наповниться богопізнанням, як море наповняється водою, щоб всі були навчені Богом: «І кожен не буде навчати брата свого, бо всі, від малого аж до великого, будуть знати Бога» (Євр.8,11).

Бог не відкриває всім те ж саме однаковою мірою. Одному Він відкрив одне, іншому — інше. У міру християнської любові служителі повинні ді¬литися відкриттями, збагачуючи один одного, а більш досвідчені повинні допомогти менш досвідченим.

Освіта не тільки дає необхідні знання служителеві, а, найперше, формує дух служителя.

Для досягнення поставленої мети в Церкві ХВЄ України діють тридцять духовних семінарій, коледжів та інститутів, де багато служителів підвищують свій інтелектуальній рівень, вивчаючи богословські та гуманітарні науки. Та у відсотковому відношенні ще дуже мало наших служителів отримали духовну освіту. Не дивно, що часто можна бачити елементарну безтак-тність, неетичність у стосунках, а також свавільне тлумачення текстів Святого Письма серед служителів. У деяких церквах спостерігається невідповідна практика церковного управління. Без освіти неможливо виробити спільного бачення на головні доктрини християнства.

Освіта жодним способом не конфліктує з діяльністю Свя¬то¬го Духа в практиці служителя, а навпаки — сприяє. Апостол Павло вчить, як правильно користуватися, скажімо, іншими мовами, пророцтвом. Тим більше слід вчитися проповідникам, як правильно проповідувати, як правильно користуватися дарами Святого Духа, щоб не губити, а під¬носити авторитет благодатних дарів у церкві.

Усяке навчання потребує певних затрат часу, сил та коштів. Та ресурси, затрачені на навчання, не втрачені ресурси. Ніщо не дає такої великої віддачі, як те, що вкладено в освіту. Мудрий Соломон написав: «Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!» (Пр.4:7).

У теперішній час, час великої свободи, до церкви прийшли люди з різним рівнем інтелекту. Добре, якщо проповідник, чи просто християнин може порозмовляти з різними людьми, маючи хоч елементарні знання не тільки в галузі богослов’я, а й природничій, соціальній, гуманітарній та інших.

У деяких країнах, наприклад, в Кореї, перш, ніж вступити до Біблійної семінарії, служитель мусить закінчити світ¬ський університет, а тоді навчатися богослов’ю. Можливо, це є однією з умов такого поширення християнства в цій країні.

У наших церквах поки що не має загальної практики вибирати служителів тільки з тих, хто пройшов біблійну підготовку, та в багатьох об’єд¬наннях це питання поставлено на належний рівень. Братів, яких обирають на служіння, скеровують пройти відповідний курс біблійної освіти в духовному закладі.

Братство ЦХВЄУ планує поширювати цю практику і наполегливо радить всім служи¬телям постійно підвищувати свій інтелектуальний та духовний рівень шляхом нав¬чання в богословських за¬кладах та самоосвіти.

© "Благовісник", 4,2007