Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Завідуюча дитячим відділом Церкви ХВЄ Лариса Онищук: "Без молитовної підтримки церкви наше служіння не має сенсу"

Розмову вела : Ольга МІЦЕВСЬКА

- Вам доводиться безпосередньо працювати з дітьми, педагогами, дитячими працівниками, зі школами та дитячими організаціями. Чим у нинішній ситуації може допомогти церква?

- Сьогодні йде напружена боротьба за вплив на дитячі душі. І християнам не байдуже, яким виросте майбутнє покоління, чи знатиме воно Живого Бога. Ворог використовує найновітніші технології, щоб зруйнувати особистість дитини. А християни, і саме Церква, повинні стати в проломі за нове покоління, щоб зберегти його від смерті: не лише духовної, а й фізичної. Бо згубний вплив наркоманії, алкоголю руйнує не лише душу дитини, а й знищує фізично.

Головна мета відділу дитячого служіння - проповідувати Звістку спасіння серед дітей. А церква виступає як гарант нашого служіння. Без церкви наше служіння не існувало б.

По-перше, церква уповноважує братів та сестер служити дітям, працювати з дітьми, так би мовити, забезпечує кадрами.

По-друге, без молитовної підтримки церкви наше служіння не мало б сенсу. Кожен дитячий працівник потребує молитовної підтримки як для себе особисто, так і для успіху свого служіння серед дітей. Жодна справа не може мати успіху, якщо за неї не молитися.

По-третє, церква допомагає матеріально: фінансова підтримка дитячих служителів, пожертви для проведення певних заходів, допомога дітям-сиротам, малозабезпеченим і т.і.

- Що, на Вашу думку, є сьогодні найболючішим у справі захисту духовного світу дитини?

- Можна виділити декілька аспектів щодо цього. Найболючішою є байдужість деяких батьків-християн до духовного виховання власних дітей, а то й взагалі до процесу виховання. Заколисані відносною свободою щодо виявлення своїх християнських переконань, вони втрачають пильність у питанні відповідальності за виховання дітей. Дехто думає, що свобода віросповідання, яка панує в суспільстві, сприяє духовному росту дитини. Але насправді це не так. Свобода - для дорослої людини, яка має власні переконання, позицію. А дитина лише формується, і вона не може самостійно визначити, що для неї корисно, а що принесе руйнування. Саме батькам Бог доручив справу виховання дітей, і саме вони несуть відповідальність за них. Не секрет, що чим більша свобода в суспільстві, тим більше прогресує зло та гріх, тим більше негативних явищ впливає на формування особистості дитини. Чим більше свободи - тим більше молитов за дітей повинно бути, тим з більшою ревністю батьки повинні дбати про духовне зростання дітей.

Часто байдужість батьків до виховання дітей, а разом і до їхнього духовного життя, - це як наслідок надзвичайної зайнятості батьків роботою, надбанням матеріальних благ, прагненням здобути кар'єру, зайняти певне місце в суспільстві. Але найголовніше і найцінніше для кожної сім'ї - це діти, спадщина Господня (див. Пс. 126), яку Він довірив на певний час і яку батьки повинні повернути Власнику.

Для мене особисто болючим є те, що деякі служителі церков байдуже ставляться до дітей, а саме: не навчають батьків, як правильно виховувати дітей, не піднімають питання про важливість дитячого служіння, не цікавляться життям дітей та тим, якому впливові вони піддаються у сьогоднішньому суспільстві, не закликають до молитов та постів за молоде покоління. Один або два рази помолитися за дітей в церкві - це крапля в морі, порівнюючи з тим, в якому світі доводиться нині жити дитині. Наркоманія, алкоголізм, проституція, аморальність, демонізована література (одних лише книг про Гаррі Потера вісім випусків!), засилля містики, язичництва в шкільних програмах - це лише декілька головних причин, які повинні спонукувати церкви стояти в молитвах день і ніч за підростаюче покоління. Хотілося б, щоб більше церков розуміло свою відповідальність за духовне здоров'я дітей не лише з християнських сімей, а тих, чиї батьки не належать до церкви. Адже кожна церква несе відповідальність і за тих дітей, які живуть навколо неї, в тому населеному пункті, де ця церква розташована.

- Чи можна сказати, що в Україні все гаразд в питанні захисту духовного світу дитини?

- І так, і ні. Так, бо дев'ять християнських конфесій, розуміючи духовну кризу нашого суспільства, зокрема молодого покоління, оголосили цей рік Роком захисту духовного світу дитини. Конкретні причини в Україні, які спонукали керівників конфесій до такого кроку - це катастрофічний розпад сімей, безвідповідальність батьків або ухиляння від виховання дітей, втрата сімейних цінностей, які притаманні християнству, демографічна криза, різке "помолодшання" дитячого алкоголізму, наркоманії, проституції, збільшення кількості народження психічно хворих дітей, поширення демонічної та містичної літератури і телепрограм, нездоровий вплив ЗМІ і зокрема рекламної продукції на особистість дитини. Це далеко не повний список причин, які викликають занепокоєння християн щодо того, якою сформується особистість сучасної дитини, чи зможе вона вистояти у цьому шаленому світі.

Так - тому, що різні конфесії християн, усвідомлюючи свою відповідальність за духовне здоров'я нації та, зокрема, молодого покоління, об'єдналися у молитві за дітей.

Ні, бо, на жаль, активність християн у впровадженні позитиву, дещо відстає порівняно з насадженням різних негативних тенденцій в суспільстві: легалізація громадянського шлюбу, визнання книг про Гаррі Потера класикою з обов'язковим вивченням у школі, впровадження у шкільні програми уроків з елементами язичництва, містицизму, сексуальної просвіти, розповсюдження серед дітей комп'ютерних ігор з елементами жорстокості, насильства та виникнення комп'ютерної залежності і т.і.

На жаль, нині християни не так багато мають високоякісної друкованої продукції, комп'ютерних програм, теле- та радіопрограм для дітей, які можна було б запропонувати як альтернативу тим, якими перенасичені наші ринки та ЗМІ. Адже саме інформація відіграє не останню роль у формуванні сучасної особистості. В цьому напрямку християнам варто об'єднуватися та працювати заради поширення християнських цінностей та моральних чеснот Святого Письма.

Ще один негатив, про який мені особисто хотілося б зауважити, - це різне розуміння християнами різних конфесій поняття духовності. Для одних - це збереження та виконання звичаїв та традицій власного народу; для інших - це здобуття людиною культурних цінностей: вивчення класики літератури та мистецтва, ознайомлення з різними філософськими позиціями, ще для інших - дослідження людиною різних релігій та інтеграція їхніх позитивів у власне життя. І лише частина християн розуміє, що духовність може бути складовою лише переродженої особистості, яка прийняла Христа особистим Спасителем. А виявляється духовність в житті людини через плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра (див. Гал.5:22). Таке різне розуміння дещо розмежовує єдність християн у молитві за захист духовного світу дитини.

Та наразі хотілося б говорити більше про позитив. Тож, користуючись нагодою, хочу звернутися до всіх братів та сестер, особливо до батьків, щоб об'єдналися в молитві за дітей. Протягом року в церквах нашого братства щомісяця відбувається тиждень молитви (починаючи з понеділка після спомину смерті Господньої) за батьків, дітей та дитячих працівників. Тож, станьте учасниками молитовного служіння! Не залишайтеся байдужими до духовного світу дітей, не уникайте дорученого Богом служіння, цікавтеся успіхами та невдачами дітей, більше приділяйте їм часу, дбайте про їхнє духовне, душевне та фізичне здоров'я, беручи приклад з ізраїльського народу (див. 5 М. 6:4-9) та виконуючи настанови Господні.

З наступного навчального року в школах України планують ввести уроки християнської етики для учнів 5-6 класів. Буде представлено декілька програм: "Етика", "Християнська етика" та "Етика віри", і одну з них батьки зможуть обрати для своєї дитини, написавши письмову заяву на ім'я директора школи. Слідкуйте за навчальними програмами, аналізуйте матеріал, який вивчають ваші діти та висловлюйте побажання щодо формування навчально-виховного процесу в школі, яку вони відвідують.

© "Благовісник", 2,2006