Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

Михало Паночко: "Найважливіше сьогодні - серед життєвого моря не втратити орієнтиру"

Розмову вів : Генадій АНДРОСОВ

— Михайле Степановичу, кілька останніх номерів журналу «Благовісник» вийшли як видання Церкви християн віри євангельської України, а раніше вони виходили як видання Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської. Як правильно називається наше об’єднання?

— На позачерговому з’їзді нашого українського об’єднання церков в Чернівцях абсолютною більшістю голосів було прийняте рішення змінити його назву — із Союзу на Церкву. Юридично поки що ми цього не оформили, тому що згідно діючого закону статус юридичної особи може мати лише релігійна громада, а не церква. Тепер юридично ми називаємося Союз церков християн віри євангельської — п’ятидесятників. Так буде доти, доки буде прийнятий Закон Про свободу совісті та релігійні організації, де буде чітко вказано, що таке церква, а що таке релігійна організація. Якщо буде мир і спокій в державі, такий закон обов’язково буде прийнятий. Ми не знаємо, які будуть переміни в державі, але ми, керуючись Біблією, надіємося на Господа.

— Особисто вас, як керівника цього об’єднання церков, як правильно називати?

— Було прийнято на з’їзді перед державою називати президентом Союзу ЦХВЄ, тому що я репрезентую наше братство перед державою як організаційну одиницю. А в духовному значенні перед церквами — єпископом. Тому що назва «голова», як було раніше, не зовсім правильна, бо голова Церкви — Ісус Христос. І в часи минулі слово «голова» було часто вживаним: голова колгоспу, партії, тому в людей можуть виникнути неправильні асоціації.

— Ви нещодавно повернулися з Польщі. Яка була мета цієї поїздки?

— За вісім років праці я і брат Микола Синюк були вперше офіційно запрошені в Польщу, де брали участь у пасторській річній звітній конференції церкви п’ятидесятників (у Польщі їх називають зеленосвятковцями). На сьогодні у Польщі є десь 200 церков п’ятидесятників, які нараховують приблизно 25 тисяч членів. У Польщі дуже розвинені традиції католицизму, тому брати з Польщі вирішили з нами ближче познайомитися і висловили бажання надалі співпрацювати. Можливо, в кінці року ми матимемо зустріч старших керівників, щоб укласти договір про подальшу духовну співпрацю. Певний час Польща очікувала від Заходу допомоги, і хоч приїжджали місіонери з Заходу, але очікуваного результату не було: ситуація не змінилася, тому польські служителі, відвідавши деякі церкви в Україні і відчувши саме в Україні свіжий вітер, запросили нас. Ми не хочемо стверджувати, що ми дуже духовні, але відчуваємо серцем, що місія проповідування здорової євангельської науки лежить саме на українських місіонерах, чого не можна, на жаль, сказати про Захід: матеріалізм, атеїзм, іслам потихеньку руйнують підвали духовності Заходу.

— Чи не буде Польща своєрідним майданчиком для того, щоб сягнути з проповіддю Євангелії далі в Європу?

— Можливо, що так. Для Євангелії і Божої благодаті нема кордонів. Коли вибирати з криниці воду, тоді надходить свіжа вода. Цього літа у християнському таборі під Малином не вистачало питної води, тому молодь ходила до села, тепер селяни задоволені, бо у них вода стала кращою. Так само і в духовному плані: коли ми будемо благословляти інші церкви, країни місіонерами, то Бог буде благословляти й нас.

— У зв’язку з важкою економічною ситуацією деякі пастори церков, маючи великі сім’ї, на тривалий час виїжджають за кордон на заробітки. Чи це нормально?

— Ми є невдоволені цим. На комітеті ми матимемо серйозну розмову зі старшими служителями церков і востаннє попередимо, щоб подібних явищ більш не було. Навіть при скрутних матеріальних обставинах пастор не має права залишати церкву на тривалий термін. Залишати церкву можна на місяць, але не більше, і то в тому випадку, якщо є відповідна заміна. На першому місці у служителя мусить бути церква, а не матеріальне благополуччя. Господь не залишить його без хліба насущного. Але у служителів бувають великі запити, проекти…

— Дехто з віруючих ставить під сумнів доцільність існування нашого об’єднання.

— Структура церкви — це Божа установа. Апостоли не були на місці пасторами однієї церкви, вони постійно роз’їжджали по інших містах, церквах. Місцева церква має статут, має свою структуру, церква на рівні області також має свою структуру, а є національне об’єднання. Це нормально. Я вважаю себе не якимсь діячем-керівником, а служителем Церкви в масштабі України. Наша мета не організація, а проповідь Євангелії і відкриття нових церков. Ми є для того, щоб репрезентувати церкву перед державою, іншими країнами. Це добре, що в Україні є братство. Перші учні так практикували. І в нашій країні ті, що започатковували наше братство (наприклад Воронаєв), мали таке ж розуміння, організувавши братство в тяжких умовах. Чому Сталін ліквідував це братство? Бо диявол розуміє, що це є велика сила. «Партизанщина», роздробленість багато не зроблять: нема однієї думки, одного напрямку, доктрини, це привід для виникнення єресей, ухилення від євангельської віри. Апостол Петро писав: «Братство любіть». Братство — це не одна місцева церква. Якщо хто заявляє, що кожна церква мусить мати автономію, — то це егоїстична амбіція, та людина не знає Писання. Під час великої свободи багато хто порушує Боже Слово, догоджаючи тілу. Якщо ж приходять труднощі, переслідування, зазвичай такі люди швидко розумнішають і погоджуються, що таки братство потрібне.

— Як на вашу думку, чи близько прихід Христа?

— Безсумнівно, всі події свідчать про те, що прихід Христа дуже близько. Засоби масової інформації, досягнення науки і техніки дозволяють донести Боже Слово в будь-який куточок планети. Євангелія перекладена на багато мов, навіть тим народностям, які чисельно невеликі. Це є підтвердженням слів Христа, що «Євангелія буде проповідувана на свідоцтво всім народам — і тоді прийде кінець». Ізраїль і події навколо цієї країни також є важливим показником того, що прихід Христа наблизився. Природні катаклізми, урагани, землетруси, війни, вибухи, тероризм, епідемії, нові хвороби, яких раніше світ не знав, є ознакою приходу Христа. В космічних масштабах непередбачені події можуть відбутися з планетою Землею кожну мить. Незважаючи на прогрес, сьогодні мільйони людей голодних, вбогих. Сплеск антихристиянських течій, культів: магії, лжецілителів, екстрасенсів, сатанізму свідчить про наближення другого приходу Христа. Окультизм нині сильно діє через музику, відеопродукцію. Уся ця нечиста демонська рать активізується, бо близький її кінець. З іншого боку, нині має активізуватися діяльність Церкви, вона повинна протистати демонським силам.

Я вірю, що прихід Христа дуже близько, але перед цим збудуться слова Христа: «Я виллю від Духа мого на всяке тіло!» Це почалося в день П’ятидесятниці, на початку останніх днів. А ми живемо в кінці останніх днів. Мільйони людей за минуле століття покаялися і увірували в Христа, але нині підростає нове покоління, яке возревнує про злиття Духа. Тільки зазвичай люди починають волати до Бога під час скрутних обставин, тому можна зробити висновок, що останнє злиття Духа розпочнеться тоді, коли почнуться жорстокі утиски християн.

— Що є найважливішим, на що потрібно зважати служителям церкви?

— Найважливіше сьогодні — серед бурхливого життєвого моря не втратити орієнтира, не забивати голову менш важливим, вже не кажучи про непотрібне. Інтереси духовні мусять стояти в нас на першому місці, «про небесне думайте, а не про земне». Сьогодні такі швидкі оберти життя! Такий темп — небезпечне явище, потрібно пильнувати, щоб у цей вир не були втягнені віруючі, щоб не забивати голову матеріальним. Ця дилема стояла перед усіма поколіннями: кому служити — чи Богу, чи мамоні? Це також є ознакою останнього часу, коли віруючі підпадають під дух матеріалізму. Один молодий чоловік мав потребу душі: що робити, щоб успадкувати вічне життя? Він виконав багато чого, але Христос показав йому схований ланцюг матеріалізму, що тримав його, і юнак пішов засмучений, не погодившись розірвати той ланцюг. Коли людину міцно закрутило матеріальне життя і вона має успіх, то приходить хибна думка, що то її Бог так благословляє. Але прийде час, який різко може все змінити. Ми зрозуміємо в кінці життя (якщо тут не зрозуміли), чи ми йшли правильно.

© «Благовісник», 4,2005