Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

БУНТІВНИЙ МОНАХ

Автор: Наталія ВАВРИНЮК

Цей монах повинен померти, навіть якби він був Іваном Хрестителем. Папа Олександр VІ

Риме, ти смертельно хворий! Ти залишив Бога! Христос, Ти будь моїм пастирем, моїм папою, моїм єпископом. З відповіді Савонароли папі Олександру VІ

Одним з реформаторів, який по-новому відкривав для людей біблійні істини, був Джироламо Савонарола. Він по-різному оцінюється істориками: то як пророк, винуватець та мученик невдалої спроби зсередини реформувати римську церкву, то як честолюбний священик. В будь-якому разі він щиро хотів втілити в життя біблійні принципи.

Батьківщиною Савонароли є Феррара. На початку 15 ст. старовинний рід Савонароли переселився з Падуї у Феррару на запрошення Миколи ІІІ, який хотів бачити при своєму дворі відомого лікаря падуанської школи Михайла Савоноролу. У цій сім’ї виховувався син Микола, який займався філософією. Згодом він одружився з дівчиною з багатої дворянської родини Єленою Боунокорзі. І ось у цій сім’ї 21 серпня 1452 року народилася третя дитина, син Ієронім. Хлопчик не був особливо гарним, не відзначався дитячою веселістю і безпечністю, а був серйозною, задумливою і зосередженою дитиною. Достовірно не відомо, де саме здобував освіту Ієронім Савонарола, але знаємо, що, коли йому було 33 роки, відомий вчений Пікодела Мірандола порекомендував його флорентійському правителю Лоренцо Медичі Прекрасному. В монастирі святого Марка, де Савонарола зупинився, він проводить своїм братам-монахам лекції, де пояснює Святе Письмо. Згодом на ці лекції, які читалися вже не в садку, а в церкві і переросли у проповіді, стало приходити все більше і більше людей. Коли настав Великий піст 1491 року, Савонарола став настільки відомим, що його запросили проповідувати в головній церкві Флоренції. Те, що він говорив про пороки і гріхи свого часу, дуже дратувало багатих людей. І особливо невдоволений ним був сам Лоренцо Медичі, який найняв другого проповідника для протиборства з Савонаролою. Але це нічого не дало, бо простий народ став на сторону Савонароли, і другий проповідник змушений був виїхати в Рим.

Коли Савонаролу обрали настоятелем монастиря святого Марка, монахи сказали йому, що потрібно піти до Лоренцо і подякувати йому за допомогу церкві. Але новий настоятель сказав, що не Лоренцо його призначив на цю посаду, а Бог, і що він подякує Богу в молитві. Згодом він продав значну частину багатства монастиря і гроші роздав бідним. Він вніс такі зміни у внутрішнє життя общини, що почали говорити про святість і дух служіння монахів. До проведення реформ приєдналися й інші монастирі. І навіть Лоренцо на смертному одрі покликав до себе праведного монаха.

Савонарола зумів зробити Францію союзником своєї країни, коли її правитель КарлVІІІ хотів завоювати Флоренцію. З того моменту авторитет Савонароли виріс настільки, що флорентійці питали його поради у важливих і складних питаннях своєї країни. За його рекомендацією вони обрали республіканський устрій, він також порекомендував продати золото і срібло для того, щоб надати допомогу бідним. Саме в цей момент реформаторська програма Савонароли принесла найбільші плоди.

Його часто зображають неосвіченим фанатичним монахом, але сам він вважав, що реформи повинні засновуватися на знаннях. І тому під його керівництвом монахи в монастирі святого Марка вивчали латинську, грецьку, древньоєврейську, арабську і арамійську мови. Він також був переконаний, що розкіш і всі інші речі, які так цінують багачі, не мають ніякого значення і що пристрасть до них є коренем всіх пороків. Тому за його ініціативою періодично проводилося спалення «суєтних речей». На головній площі споруджувалася велика дерев’яна піраміда, під яку клалася солома і дрова, посипані порохом. По боках піраміди люди складали свої «суєтні речі» — одяг, дорогоцінності, перуки, коштовні меблі і тому подібне. Потім все це з піснями на устах підпалювалося. Ці великі багаття ніби заміняли заборонені багаття масляниці.

Падінню Савонороли сприяли політичні обставини. Папа Олександр VІ уклав союз проти Франції, в який ввійшла значна частина італійських і німецьких країн, а також Іспанія. Флоренції було вигідно приєднатися до цього союзу. Але Савонарола вважав, що потрібно бути вірним обіцянкам, які дані Карлу VІІІ. Папа прийняв ряд різких заходів спочатку проти Савонароли, а потім і стосовно всього міста. Багатьом флорентійцям стало зрозуміло, що через впертість їхнього проповідника, який не хотів порушити обіцянку, вони втрачають значну частину ринку збуту. Особливо боролися з Савонаролою і його політикою багаті люди міста. Його прихильники вважали, що він — пророк, і вимагали від нього чудес, але коли їхні сподівання не виправдалися, то і вони виступили проти нього.

Врешті-решт розлючений натовп увірвався в монастир святого Марка, схопив, побив Савонаролу і передав його владі. Потрібно було знайти підтвердження звинувачень. Його кілька днів допитували, але найбільше, що могли добитися від нього, це зізнання в тому, що він не може пророкувати майбутнє, на що він ніколи і не претендував. Не змігши висунути проти Савонароли і двох його найближчих помічників ніяких доведених обвинувачень, судді вирішили звинуватити їх як «єретиків і схизматиків». Усіх засудили до смертної кари через спалення. Єдиною милістю до них було те, що спочатку їх повісили, а вже потім спалили тіла, а попіл розвіяли над річкою Арно. Але, незважаючи ні на що, пам’ять про цього реформатора збереглася в серцях людей.

© «Благовісник», 2,2005