Видання Всеукраїнського союзу церков Християн віри євангельської

Анонс

Віровчення

Статті

Поезія

Проза

Юридична консультація

Друкований варіант

<<< Головна

ГУСАК З ОРЛИНИМ СЕРЦЕМ

Автор: Наталія ВАВРИНЮК

«Вікліф висік іскру, Ян Гус запалив від неї вогонь, Лютер роздув полум’я факелу». Напис на стіні Віфлеємської каплиці у Празі.

...Отак Гуса ченці осудили,

Ян Гус народився в містечку Гусинець, яке розташоване біля Богемського або Чеського лісу, недалеко від баварського кордону. Точно дата його народження невідома. Умовно, за підрахунками, це 6 липня 1369 року, хоча 6 липня є датою його смерті. Його справжнє ім’я «Ян з Гусинця» шкільні товариші скоротили до Ян Гус (що в перекладі означає Гусак).

Ян Гус є вихідцем з простої селянської сім’ї. Ще в ранньому дитинстві в нього помер батько. Спочатку він навчався в повітовому училищі, потім вступив у Празький університет. Його бідна мати, окрім свого благословення і гарячої молитви, не могла йому нічого дати. А тому Гус заробляв собі на хліб співом і прислуговуванням у храмі.

В університеті Гус виділявся своєю старанністю і блискучими успіхами, а за праведне життя і дружнє ласкаве ставлення до оточуючих, всі його любили і поважали. Він був великим прихильником римської церкви, прагнув отримати її благословення і стати священиком. Бувало так, що він йшов до сповіді і віддавав всі свої гроші з вірою в те, що за це йому будуть прощені всі його гріхи. В 1393 році Ян Гус отримав ступінь бакалавра вільних мистецтв, в наступному році отримав ступінь бакалавра богослов’я, а ще через два роки, в 1396 р., став магістром вільних мистецтв. Після закінчення університету Гус став священиком і, відзначившись на цій ниві, був запрошений до імператорського двору. Він отримав професорське звання і став ректором того університету, в якому здобував освіту. Буквально через якихось декілька років скромний учень, який не мав чим оплатити своє навчання, став гордістю країни і його ім’я стало відомим усій Європі.

Через декілька років після прийняття Гусом сану, він став проповідником у Віфлеємській капличці. Засновник цієї каплички, багатий купець Крижу, добився щоб проповіді в ній читалися чеською мовою, зрозумілою простому люду, а не лише латинською чи німецькою. Приблизно в той час в житті Гуса відбулася велика переміна. Під впливом книг Вікліфа (Джон Вікліф (1328-1384) — знаменитий англійський реформатор, перекладач Біблії на англійську мову, життя та вчення якого мало чи не найбільший вплив на духовне відродження майбутньої Європи) Ян Гус переглядає і переосмислює свої духовні цінності. Він почав дивитися на вчинки духовенства у світлі Слова Божого, і побачив великі перекручування і відхилення від істини Божої. З того часу Гус намагається відкрити людям істину, а священиків викриває у їх гріхах.

Чутка про це дійшла до Риму, і папа викликав Гуса до себе. Розуміючи, що виконання наказу означає смерть, король і королева Богемії, університет і знатне дворянство звернулися до папи з проханням дозволити Гусу залишитися в Празі, а замість себе послати своїх представників. Замість того, щоб задовольнити прохання, папа осудив Гуса і відлучив жителів Праги від церкви. Вся Прага була стривожена таким перебігом подій. Багато хто вимагав від Гуса покори римській владі. Але через деякий час переважна більшість людей, дворянства і сама королева знову підтримували Гуса. Порівнюючи його чисте євангельське вчення і праведне життя з перекрученим вченням Риму і жадібністю духовенства, більшість вважала за честь для себе бути на боці Гуса.

В самому Римі був розкол. Три папи відстоювали право на владу, і їхня боротьба наповнила християнський світ сварками і злочинами. Щоб добути гроші, священнослужителі продавали церковні дари, посади і благословення. Гус засуджував всі ці дії, і вже сам народ відкрито звинувачував римських ієрархів в бідах, які були в християнському світі, за що Прага і Гус знову були прокляті папою.

Щоб покласти кінець злу, в Константі, за вимогою імператора Сигізмунда, одним з конкуруючих пап — Іваном VIII, був скликаний Вселенський собор. Головними питаннями собору були: припинити поділ церкви і викорінити з неї єресь. Разом з двома іншими папами, як представник нового вчення, був запрошений Ян Гус.

Гус знав, як небезпечно туди їхати. Але все-таки, попрощавшись зі своїми друзями, він вирушив до Константи. І хоча Ян Гус отримав охоронну грамоту від богемського короля і від імператора Сигізмунда, а потім і від самого папи, він всеодно приготувався до смерті. В Константі, не зважаючи на свої обіцянки щодо недоторканності Гуса, папа Іван VIII арештував його і кинув до в’язниці. Арешт Гуса викликав велике незадоволення в Богемії, і багато прохань від князів і короля було надіслано імператору. Але вороги Реформації були сильнішими.

Знесиленого ув’язненням і хворобами Гуса привели на собор. Під час допиту він твердо відстоював істину і звинувачував ієрархів у їх беззаконнях. І коли йому запропонували відректися від своїх переконань або ж померти, він обрав мученицьку смерть. Згодом провели церемонію позбавлення сану. Єпископ знімав з Гуса якусь річ священицької одежі і промовляв прокляття. Потім йому на голову поклали паперову митру пірамідної форми з зображенням бісів і великим написом «Єрисіарх». «З великою радістю, — сказав Гус, — я одягну вінок зневаги ради Тебе, Ісусе, на Якого за мене був покладений вінок терновий». Нарешті прелати промовили: «Тепер ми віддаємо твою душу дияволу». «А я, — відповів Гус, піднімаючи очі до неба, — віддаю мій дух в Твої руки, Господи Ісусе, бо Ти відкупив мене».

Коли Гуса прив’язали до стовпа і залишилося лише запалити вогонь, йому ще раз запропонували відректися від своїх переконань і спасти себе. Але Ян Гус твердо стояв у своїй вірі. Коли вогонь запалав, він заспівав: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене», — і продовжував шепотіти це доти, доки його голос навіки не замовк. Коли земне тіло згоріло, попіл був зібраний разом з землею і викинутий в Рейн.

Смерть Яна Гуса викликала в Богемії народне повстання, яке довгі роки палало у Європі. Військові походи римської церкви не зламали народного спротиву, і церква мусила піти на уступки чехам в деяких догматичних питаннях. На цьому ґрунті пізніше народилися євангельські рухи за освячення церкви, такі як «Союз братів» (єпископ Ян Амос Коменський), ще пізніше — «моравські брати».

© «Благовісник», 1,2005